Рівненський апеляційний суд
Іменем України
28 квітня 2026 року м. Рівне
Справа № 570/4247/25
Провадження № 11-кп/4815/295/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 04 листопада 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про його звільнення від подальшого відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання вироку,
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 04 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про його звільнення від подальшого відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання вироку Апеляційного суду Черкаської області від 29.10.2003 (з врахуванням ухвали Рівненського апеляційного суду від 03.09.2024).
В апеляційній скарзі, з урахуванням доповнень до неї, засуджений ОСОБА_6 просить вказане судове рішення скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його клопотання про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку у відповідності до ст. 80 Кримінального кодексу України (далі - КК).
На обґрунтування цих вимог зазначено, що головуючим суддею при розгляді його клопотання було порушено правило відводу судді, оскільки вказаний суддя у тотожному провадженні вже розглядав справу стосовно нього, ухвала за результатами розгляду якої була скасована Рівненським апеляційним судом.
Також місцевий суд залишив поза увагою, що держава втратила право виконувати обвинувальний вирок стосовно нього через сплив часу. Зокрема, вказав, що у нього був вирок «довічний», за яким строків давності виконання не було, а держава через 23 роки сама переглянула ситуацію та змінила довічне позбавлення волі на строкове 15 років.
На думку засудженого, у зв'язку із заміною покарання на строкове виник строк давності виконання вироку, який об'єктивно сплив, адже фактичне перебування під вартою розпочалось у 2002 році і держава не може створювати новий строк. Тобто вважає, що фактичне виконання обвинувального вироку розпочалось 12 лютого 2002 року, з якого він безперервно перебував під вартою та відбув призначене покарання, а тому строк, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 80 КК сплив, адже минуло понад 15 років фактичного виконання вироку.
На переконання апелянта, суд першої інстанції не правильно застосував норми кримінального закону щодо обчислення строків давності виконання обвинувального вироку та фактично прирівняв заміну покарання до початку нового виконання вироку.
Також засуджений покликався на те, що після звільнення він має намір добровільно вступити на військову службу до Збройних сил України або інших підрозділів оборони держави.
Оскільки засуджений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просив здійснювати судовий розгляд без його участі, то колегіяєю суддів ухвалено рішення про цей розгляд за відсутності засудженого.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора ОСОБА_5 про безпідставність апеляційних вимог та залишення вироку без змін, перевіривши матеріали судової справи та особової справи засудженого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 засуджений 29.10.2003 Апеляційним судом Черкаської області за п. 1, 4, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 194, ст. 70 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Початок строку відбування покарання - 12.02.2002.
Ухвалами Рівненського районного суду Рівненської області від 18.03.2019 та від 28.05.2019 на підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону України №838-VІІІ) зараховано засудженому ОСОБА_6 строк попереднього ув'язнення у строк відбування покарання із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 03.09.2024 задоволено подання начальника ДУ «Городищенська виправна колонія №96» та замінено засудженому ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Так, частиною 1 ст. 82 КК визначено, що невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким.
За приписами ч. 5 цієї статті КК, покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
Таким чином, законодавцем визначено, що у разі заміни засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на строк від 15 до 20 років, строк відбування зазначеного м'якшого покарання обчислюється саме з дати постановлення ухвали про таку заміну.
Поряд з цим, факт відбуття засудженою особою не менше п'ятнадцяти років призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі, є однією з обов'язкових умов, виконання яких дає суду підстави для вирішення питання про можливість заміни довічного позбавлення волі.
Щодо доводів засудженого про застосування положень ст. 80 КК, а саме звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, то слід зауважити, що за вказаною нормою особа може бути звільнена від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у строки, визначені ч. 1 ст. 80 КК.
Водночас, вирок Апеляційного суду Черкаської області від 29.10.2003, за яким ОСОБА_6 відбуває покарання, набрав законної сили та був звернутий до виконання у передбачений законом спосіб та строк.
За вказаних обставин колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_6 не ґрунтуються на вимогах закону про кримінальну відповідальність, а тому відсутні підстави для її задоволення та скасування ухвали, яка є законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 537, 539 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 04 листопада 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про його звільнення від подальшого відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання вироку, залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ця ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3