30 квітня 2026 року
м. Рівне
Справа № 572/5711/25
Провадження № 22-ц/4815/742/26
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання - Хлуд І.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ТзОВ "Прислуч Агро",
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Лук'янчуком Сергієм Миколайовичем на заочне рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 22 січня 2026 року (ухвалене у складі судді Ведяніної Т.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прислуч Агро" про розірвання договору оренди, стягнення орендної плати, -
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , через представника - адвоката Лук'янчука С.М., звернулася до Сарненського районного суду з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прислуч Агро" про розірвання договору оренди, стягнення орендної плати.
Позов обґрунтовувала тим, що між ОСОБА_1 та ТзОВ "Прислуч Агро" укладено договір оренди належної позивачеві земельної ділянки площею 0,6561 га (кадастровий номер 5625455700:08:003:0565) строком на 7 років.
Умовами укладеного договору визначено, що позивач отримує плату за договором оренди у розмірі 1630 грн 06 коп за один рік користування відповідачем земельною ділянкою, яка нараховується та вноситься відповідачем з 28 грудня 2021 року щорічно - у строк з 15 по 31 грудня кожного року.
В порушення умов договору відповідачем плата за оренду належної позивачеві земельної ділянки за 2023-2024 роки не здійснювалась, через що утворився борг у сумі 3260 грн 12 коп.
Позивачка вказувала, що систематична несплата орендної плати є підставою для розірвання укладеного сторонами договору оренди, окрім цього, просить стягнути з відповідача на користь позивача орендну плату за вказаний вище період у сумі 3260 грн12 коп.
Просила суд розірвати договір оренди землі від 28 грудня 2021 року, укладений між нею та ТзОВ "Прислуч Агро", об'єктом якого є земельна ділянка площею 0,6561 га (кадастровий номер 5625455700:08:003:0565), стягнувши з відповідача на користь позивача 3260 грн 12 коп. заборгованості з орендної плати.
Заочним рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 22 січня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прислуч Агро" про розірвання договору оренди, стягнення орендної плати відмовлено.
Рішення мотивовано недоведеністю позовних вимог.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Лук'янчука С.М., оскаржила його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що позивач мотивував позовні вимоги тим, що відповідачем не сплачено орендну плату за 2023-2024 роки. Отже, відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивача про несплату орендної плати, однак у матеріалах справи такі докази відсутні.
При цьому, з моменту отримання позовної заяви, ухвали про відкриття провадження, інших процесуальних документів, відповідач не вчинив жодних дій на спростування обставин, вказаних у позові, не подав відзиву з відповідними доказами.
Просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з"явилися. Вони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи. Їх неявка не перешкоджає судовому розгляду.
З0 квітня 2026 року до початку судового засідання представником позивача - адвокатом Лук"янчуком С.М. подано заяву про розгляд справи за його та позивачки відсутності. Апеляційну скаргу підтримують.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 28 грудня 2021 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТзОВ "Прислуч Агро" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Степанської селищної ради Сарненського району Рівненської області, площею 0,6561 га (кадастровий номер 5625455700:08:003:0565) (п.1.1, п.2.1, 2.2 Договору) (а.с. 7).
Пунктом 4.1. договору встановлено, що оренда плата вноситься орендарем у грошовій формі щороку. Загальний розмір орендної плати становить 1630 грн 06 коп, з яких утримуються передбачені законодавством податки і збору. За попередньою домовленістю між сторонами, орендна плата може бути видана натуральною продукцією.
Орендна плата нараховується з 28.12.2021 року та виплачується орендарем за зареєстрованим місцезнаходженням орендаря щорічно з 15 до 31 грудня поточного року. Орнедар за погодженням з орендодавцем може перенести місце та термін виплати орендної плати (п. 4.2. договору оренди).
Вказаний факт укладення між сторонами договору оренди земельної ділянки, додатково підтверджено Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 297356045 від 01 лютого 2022 року про реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки (а.с. 5).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач не виплачував їй орендну плату за користування земельною ділянкою за період з 2023-2024 роки, у загальному розмірі 3260,12 грн.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 ЦК України).
Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.
Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
Пунктом "в" частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України "Про оренду землі").
У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
До відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).
Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).
Об'єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що "несплата орендної плати" охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції вказував, що саме на позивачі лежить тягар доказування неналежного виконання позивачем умов договору, а саме - несплати орендної плати у період, вказаний стороною.
Апеляційний суд з вказаним висновком місцевого суду не погоджується.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша-друга статті 614 ЦК України).
Згідно загальних засад цивільних правовідносин, фізична особа вважається слабкою стороною у договорі з юридичною особою та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Оскільки позивачка мотивувала позовні вимоги тим, що TOB "Прислуч Агро" не сплачувало орендну плату за 2023-2024 роки, тому саме відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивачки про несплату орендної плати, чого ним зроблено не було.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом, отримав копію позовної заяви та апеляційної скарги, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, окрім того ТОВ "Прислуч Агро" зареєстровано в системі "Електронний суд".
Відповідач не вчинив жодних дій на спростування обставин, вказаних у позові, не подав відзиву з відповідними доказами.
Відзив як процесуальний документ - це фактично заперечення відповідача щодо заявлених позовних вимог/ вимог апеляційної скарги, а також позиція стосовно визнання позову повністю або частково, а неподання відповідачем відзиву може бути розцінено судом як визнання позову за замовчуванням або за законом.
Відповідно до ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Згідно рекомендацій R(84)5 Комітету міністрів Ради Європи (КМРЄ) "Щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення судової системи" (on the principles of civil procedure designed to improve the functioning of justice) стосовно будь-якої сторони повинні застосовуватися санкції, якщо вона, отримавши судове повідомлення, не зробить процесуальних дій у строки, встановлені законом або судом. Залежно від обставин до таких санкцій можуть відноситися: позбавлення права на процесуальні дії, залишення заяви без розгляду, рішення про відшкодування шкоди і покритті витрат.
Відповідно до ст. 6 рекомендацій R(95)5 Комітету міністрів Ради Європи (КМРЄ) "Щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних або комерційних справах" (concerning the introduction and improvement of the functioning of appeal systems and procedures in civil and commercial cases) для забезпечення швидких і ефективних судових слухань державам слід, зокрема, ввести вимогу про суворе дотримання граничних строків обміну документами і змагальними паперами (обґрунтування позову як такого і його предмета, а також заперечення проти них), і передбачити санкції за їх недотримання, наприклад у вигляді накладення штрафу, відхилення скарги або відмови від розгляду питання, щодо якого діє граничний термін.
Оскільки у справі, яка переглядається в апеляційному порядку TOB "Прислуч Агро" не надано жодних доказів на підтвердження сплати позивачці орендної плати за договором 2023-2024 роки, не заперечено позов, свого процесуального обов'язку сприяти об'єктивному встановленню всіх обставин справи, з'являтися в судове засідання за викликом суду TOB "Прислуч Агро" не виконало, апеляційний суд дійшов висновку про наявність достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Згідно усталеної практики Верховного Суду саме відповідач у справі про розірвання договору оренди землі внаслідок систематичного невнесення орендної плати зобов'язаний надати суду докази на підтвердження сплати ним орендної плати за договором оренди земельної ділянки (див. постанова Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 616/871/15-ц, постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 623/3443/16-ц, постанова Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 132/1959/18), постанова Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 385/1679/21).
Ураховуючи те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову ОСОБА_1 до ТОВ "Прислуч Агро" про розірвання договору оренди землі від 28 грудня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Прислуч Агро", об'єктом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 5625455700:08:003:0565, площею 0,6561 га та стягнення з ТОВ "Прислуч Агро" на користь ОСОБА_1 орендної плати за 2023-2024 рокуи у розмірі 3260 грн 12 коп.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовна заява та апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, з ТОВ "Прислуч Агро" необхідно стягнути на користь позивачки судовий збір, сплачений нею за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 1937,92 грн, а також судовий збір, сплачений за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 2906,88 грн.
На підставі ст.ст. 409, 526, 626, 627, 629, ч. 2 ст. 651 ЦК України, ст.ст. 1, 13, ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", п. "в" ч. 1 ст. 96, п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України, керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Лук'янчуком Сергієм Миколайовичем задовольнити.
Заочне рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 22 січня 2026 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прислуч Агро" про розірвання договору оренди, стягнення орендної плати задовольнити.
Розірвати договір оренди землі від 28 грудня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прислуч Агро", об'єктом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 5625455700:08:003:0565, площею 0,6561 га.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прислуч Агро" на користь ОСОБА_1 3260 грн орендної плати за 2023-2024 роки.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прислуч Агро" на користь ОСОБА_1 - 1937,92 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судом першої інстанції та 2906,88 грн - судового збору, сплаченого за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Ковальчук Н.М.
Хилевич С.В.