Справа № 545/5632/24 Номер провадження 22-ц/814/688/26Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л.І. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
27 квітня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.,
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Голови правління Кредитної спілки «Офіцерська кредитна спілка» Лозовського Станіслава Валентиновича
на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 липня 2025 року та на додаткове рішення цього ж суду від 31 липня 2025 року, ухвалені в місті Полтава під головуванням судді Стрюк Л. І.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Офіцерська Кредитна спілка» про визнання права власності на частку в спільній сумісній власності подружжя, визнання права власності в порядку спадкування за законом та зняття арешту з майна,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом до КС «Офіцерська кредитна спілка», у якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на майно, що належало її чоловікові - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зняти арешт з цього майна.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті чоловіка, проте не може оформити своїх спадкових прав у зв'язку з накладенням арешту на все майно, яке належало спадкодавцю ОСОБА_2 , в межах виконавчого провадження про стягнення заборгованості на користь відповідача.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 10 липня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , та 1/2 частину земельної ділянки із загальної площі 5,96 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 5322682400:00:003:2129, яка розташована на території Гирявоісковецької сільської ради, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 .
Скасовано арешт 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2 , та 1/2 частини земельної ділянки із загальної площі 5,96 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 5322682400:00:003:2129, яка розташована на території Гирявоісковецької сільської ради, накладений постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції Дерябіною О. Г. від 17.02.2014 в рамках виконавчого провадження № 31307702.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач як дружина померлого спадкодавця ОСОБА_2 , є єдиним спадкоємцем вказаного майна, а відтак за нею необхідно визнати право власності на майно та скасувати накладений арешт з метою усунення порушень її прав, як власника майна.
Додатковим рішенням цього суду від 31 липня 2025 року в порядку розподілу судових витрат стягнуто з КС «Офіцерська кредитна спілка» на користь ОСОБА_1 5 201 грн сплаченого судового збору та 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього судові витрати в сумі 25 201 грн.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, голова правління КС «Офіцерська кредитна спілка» ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу та, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що КС «Офіцерська кредитна спілка» є стягувачем у виконавчому провадженні, у якому ВДВС накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 , та не має відповідати за цим позовом.
Крім того, що в цій справі спочатку необхідно здійснити заміну сторони виконавчого провадження на спадкоємців боржника ОСОБА_2 та виконати рішення суду, а потім вже знімати арешт з майна та набувати право власності на спадкове майно.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Степаненко О. В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 28.08.1976 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 28.08.1976 (а. с. 40).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а. с. 39 зворот).
Внаслідок смерті чоловіка позивача відкрилася спадщина, до складу якої увійшло право спадкодавця на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_2 та 1/2 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,96 га, кадастровий номер 5322682400:00:003:2129 на території Гирявоісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області.
Відповідно до звіту про оцінку майна від 05.12.2024 ринкова вартість об'єкту житлової нерухомості (житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 становить 490 300 грн (а. с. 19).
Згідно довідки про оцінку вартості об'єкта нерухомості від 12.12.2024 оціночна вартість земельної ділянки з кадастровим номером 5300682400:00:003:2129, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,9600 га, що розташована на території Гирявоісковецької сільської ради становить 135 594,61 грн (а. с. 23-24).
Як вбачається з довідки приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Шкляра Ю.В. № 78/02-14 від 04.07.2023, позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в порядку, встановленому частиною третьою статті 1268 ЦК України, так як постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та є єдиним спадкоємцем, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовились від спадщини ОСОБА_2 , а інші спадкоємці із заявами про прийняття чи відмову від спадщини станом на 04.07.2023 до нотаріуса не зверталися (а. с. 22).
Постановами приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Шкляр Ю. В. від 04.07.2023 та 18.11.2024 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на вищевказане спадкове майно у зв'язку із тим, що все належне померлому ОСОБА_2 майно перебуває під арештом (а. с. 34-36).
Також встановлено, що з 24.02.2012 на виконанні у Полтавському відділі державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області перебувало виконавче провадження № 31307702 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1446, виданого 15.02.2012 Полтавським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь КС «Офіцерська кредитна спілка» боргу в розмірі 271 099,01 грн (а. с. 33).
У зв'язку з наявною заборгованістю постановою державного виконавця від 17.02.2014 накладено арешт на майно боржника - транспортний засіб ЗАЗ 1105, 1994 року випуску, ДНЗ НОМЕР_3 (а. с. 32).
Згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження на користь стягувача КС «Офіцерська кредитна спілка» було перераховано 28 760,25 грн із загальної суми боргу, стягнутих із доходу боржника.
Постановою державного виконавця Полтавського ВДВС Олійченко М. Ю. від 12.09.2022 виконавче провадження закінчено у зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_2 (а. с. 33 зворот).
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 09 листопада 2023 року у справі № 545/2597/23 скасовано арешт, накладений постановою державного виконавця від 17.02.2014 в рамках виконавчого провадження № 31307702, 1/2 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , як належної на праві власності ОСОБА_1 у праві спільної власності подружжя.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спадкове майно, що належало боржнику ОСОБА_2 , та виключення майна з-під арешту, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набула право власності на майно на законних підставах, виконавче провадження закрито у зв'язку із смертю боржника, доказів на підтвердження факту пред'явлення відповідачем, як кредитором спадкодавця, вимог до позивача в порядку статті 1281 ЦК України матеріали справи не містять, тому підстав для збереження обтяження майна арештом суд не вбачає.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Вимоги про звільнення майна з-під арешту є способом захисту прав власника, а також особи, яка на законній підставі володіє майном.
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85 гс 19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594 св 21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109 св 22).
Таким чином, доводи апеляційної скарги представника КС «Офіцерська кредитна спілка», що відповідачем у справі має бути орган державної виконавчої служби, яким накладено арешт на спірне майно, є безпідставними.
Разом з тим, визнаючи обґрунтованими вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на майно боржника-спадкодавця та виключення у зв'язку з цим майна з-під арешту, суд першої інстанції не врахував, що правовідносини, які виникли між кредитором - КС «Офіцерська кредитна спілка» та боржником ОСОБА_2 , який помер, відповідно до статті 1281 ЦК України допускають правонаступництво в порядку спадкування і обов'язки померлої особи (боржника) переходять до спадкоємців боржника, які згідно статті 1282 ЦК України зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні і правовідносини, що виникли між кредитором та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника, які вирішуються у порядку статті 1282 ЦК України з урахуванням вимог статті 1281 ЦК України щодо права кредитора пред'явити вимоги до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, у встановлені частинами другою і третьою цієї статті строки, у разі пропуску яких кредитор позбавляється права вимоги.
Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 березня 2023 рок у справі № 669/446/17 (провадження № 61-8415св21).
Суд першої інстанції вказав, що відповідачем, як кредитором спадкодавця, не було пред'явлено вимоги до його спадкоємця - ОСОБА_1 в порядку статті 1281 ЦК України протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, тому він втратив право вимоги, що не відповідає встановленим фактичним обставинам справи та нормам права, яка регулюють спірні правовідносини сторін.
04.11.2018 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 3 липня 2018 року № 2478-VIII, яким частини друга та третя статті 1281 ЦК України викладено у новій редакції, а саме: «2. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
3. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину».
Отже, Законом, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, початок перебігу строків пред'явлення кредитором спадкодавця вимоги до спадкоємців боржника визначався не днем відкриття спадщини, як помилково вважав суд першої інстанції, а днем одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, а якщо кредитор не знав і не міг знати про прийняття спадщини - днем, коли кредитор дізнався про прийняття спадщини або одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Вказані обставини становлять предмет доказування по справі та підлягають доведенню з дотриманням стандарту доказування таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19)).
Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Матеріали справи не містять доказів, що спадкоємець ОСОБА_1 повідомила стягувача - КС «Офіцерська кредитна спілка» про прийняття нею спадщини після померлого боржника ОСОБА_2 , що є обов'язком спадкоємця відповідно до вимог частини першої статті 1281 ЦК України.
Відсутні у справі і докази, що стягувач - КС «Офіцерська кредитна спілка» самостійно дізнався про прийняття спадщини боржника до пред'явлення ОСОБА_1 позову про визнання права власності на спадкове майно та зняття з нього арешту.
Під час розгляду справи в суді представник відповідача пред'явив вимогу до ОСОБА_1 про необхідність сплати заборгованості спадкодавця у розмірі 271 099,01 грн згідно виконавчого листа № 2-1496, виданого 15.02.2012, яка ОСОБА_1 задоволена не була.
У постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 758/8549/15 (провадження № 61-8438св18) зазначено, що тлумачення статті 1281 ЦК України свідчить про те, що вказана норма не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Пред'явлення вимог може відбутися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.
За таких обставин висновки суду першої інстанції щодо непред'явлення кредитором спадкодавця вимоги до спадкоємця боржника, яка прийняла спадщину, - ОСОБА_1 у строки, встановлені статтею 1281 ЦК України, є необґрунтованими.
Колегія суддів також звертає увагу, що КС «Офіцерська кредитна спілка» не вичерпано можливостей в установленому законом порядку оскаржити постанову державного виконавця від 12.09.2022 про закінчення виконавчого провадження ВП № 31307702 та порушити питання про заміну сторони боржника в порядку процесуального правонаступництва, тому підстав для скасування арешту майна наразі не вбачається.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалення по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , за його безпідставністю.
Зважаючи на похідний характер додаткового рішення суду та вимоги частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, згідно яких у разі відмови у позові судові витрати по справі покладаються на позивача, скасуванню підлягає і додаткове рішення суду першої інстанції щодо розподілу понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката, які позивачу не відшкодовуються.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, апеляційний суд відповідно змінює розподіл між сторонами судових витрат, які покладаються на позивача.
Оскільки ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, за результатами апеляційного перегляду справи, несплачена сума судового збору у розмірі 7 801,50 грн підлягає стягненню у дохід держави з позивача ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Голови правління Кредитної спілки «Офіцерська кредитна спілка» Лозовського Станіслава Валентиновича - задовольнити.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 липня 2025 року та на додаткове рішення цього суду від 31 липня 2025 року - скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Офіцерська Кредитна спілка» про визнання права власності на частку в спільній сумісній власності подружжя, визнання права власності в порядку спадкування за законом та зняття арешту з майна відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 7 801,50 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді Г. Л. Карпушин
О. І. Обідіна