Справа № 526/3947/25 Номер провадження 22-ц/814/2004/26Головуючий у 1-й інстанції Черков В. Г. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
22 квітня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.,
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу заапеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 29 січня 2026 року, постановлену у місті Гадяч під головуванням судді Черкова В. Г.
за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» про визнання дій незаконними, зобов'язання відновити газопостачання та відшкодування моральної шкоди,
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «Гадячгаз», в якому просила визнати дії ПрАТ «Гадячгаз» щодо припинення газопостачання 08.09.2025 за адресою позивача незаконними та протиправними, визнати дії працівників ПрАТ «Гадячгаз» щодо несанкціонованого проникнення на територію домоволодіння позивача 17.12.2025 незаконними та протиправними, зобов'язати відповідача відновити газопостачання до будинку позивача власним коштом та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 75 000 грн та судові витрати у розмірі 10 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона є споживачем комунальних послуг, які надаються ПрАТ «Гадячгаз» за адресою: АДРЕСА_1 .
08.09.2025 працівники відповідача незаконно проникли на територію її домоволодіння та без попереднього письмового повідомлення, безпідставно припинили газопостачання житлового будинку, встановивши пломбу № R34587927.
27.01.2026 представник позивача за довіреністю - Мольченко О. С. подав до суду заяву про забезпечення позову у спосіб зобов'язання ПрАТ «Гадячгаз» негайно відновити газопостачання до житлового будинку шляхом розпломбування запірних пристроїв та виконання пусконалагоджувальних робіт до моменту набрання рішенням суду законної сили.
Заява мотивована тим, що позивач не має заборгованості за послуги газопостачання, однак позбавлена можливості опалювати житло, готувати їжу для себе, дітей та чоловіка в опалювальний період при мінусовій температурі повітря.
Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 29.01.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.
Не погодившись з даною ухвалою, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що дії відповідача фактично ставлять сім'ю позивача у небезпечний для життя та здоров'я стан, оскільки на момент розгляду заяви температура навколишнього середовища становила -15°С.
Вказує, що невжиття заходів забезпечення позову призводить до руйнування системи опалення будинку через промерзання та завдання шкоди здоров'ю мешканців.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги таматеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьоюстатті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно частин першої, другоїстатті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Статтею 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії та іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (пункти 2, 10 частини першої статті 150 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20)).
У постанові від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23 (провадження № 61-10214св23) Верховний Суд сформулював правовий висновок, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У разі звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від11 лютого 2026 року у справі № 344/13201/23 (провадження № 14-80цс25)).
Предметом спору у цій справі є захист прав споживача на отримання послуг газопостачання, яке було припинено відповідачем в опалювальний період без попереднього попередження та за відсутності заборгованості з оплати таких послуг, що створило загрозу фізичному здоров'ю позивача та членів її сім'ї, враховуючи низькі температури повітря та неможливість опалення житлового будинку, що робить проживання у ньому нестерпним.
Згідно з пунктами 31, 34 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за № 1382/27827 (далі - Правила) побутовий споживач має право на безперервне отримання природного газу за умовами договору постачання природного газу, а постачальник зобов'язаний забезпечити безперервне постачання газу в порядку, передбаченому договором.
У разі коли між побутовим споживачем і постачальником не досягнуто згоди про надання послуг з газопостачання, розмір їх оплати, відшкодування збитків, спірні питання вирішуються в судовому порядку (пункт 40 розділу ІІІ Правил).
Відповідно до положень глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, зареєстровано в Міністерствіюстиції України06.11.2015за № 1379/27824, оператор газорозподільної системив установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285, а також нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у разі, зокрема, несвоєчасної чи неповної оплати послуг відповідно до умов договору розподілу природного газу (підпункт 1 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ), а також у разі наявності заборгованості за несанкціонований відбір природного газу (підпункт 9 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ).
Якщо споживач заперечує наявність заборгованостіі у зв'язку з цим звернувся до суду за захистом своїх прав,припинення газопостачання до вирішення справи судомне відповідає закріпленому у пункті 6 статті 3 ЦК України принципу справедливості, добросовісності та розумності.
Зазначений принцип включає, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).
У спірних правовідносинах споживач є слабшою та більш вразливою стороною, оскільки залежить від надавача комунальних послуг ПрАТ «Гадячгаз», який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із приєднання до газорозподільних мереж, що належать підприємству в межах Гадяцького району Полтавської області, яке дозволяє йому самостійно або разом з іншими суб'єктами господарювання визначатиумови надання таких послуг на ринку.
За таких обставин невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист чи поновлення прав позивача у разі задоволення позову, оскільки відсутність газопостачання житлового будинку в опалювальний період може призвести до руйнування системи опалення та завдання шкоди здоров'ю мешканців, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув.
Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 з тих мотивів, що заявлені заходи забезпечення позову за своїм змістом є тотожними заявленим позовним вимогам, суд першої інстанції не врахував, що метою забезпечення цього позову є не визнання обґрунтованими заявлених позовних вимог, а захист матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, як споживача відповідних комунальних послуг.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 149ЦПК України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних обставин справи, встановити, чи є хоча б одна з наведених підставі оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Перелік таких заходів визначений законом, а суд у кожному випадку оцінює їх співмірність заявленим вимогам.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (частина шоста статті 153 ЦПК України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (частина восьма статті 153 ЦПК України).
Таким чином, визначення конкретних заходів забезпечення позову є прерогативою суду, який розглядає справу, за умови дотримання принципу співмірності.
З урахуванням наведених норм та встановлених обставин справи, оцінивши підстави вжиття заходів забезпечення позову та їх відповідність принципам розумності, обґрунтованості та адекватності, колегія суддів дійшла висновку про забезпечення позову шляхом заборони ПрАТ «Гадячгаз» вчиняти дії щодо припинення, обмеження розподілу природного газу на об'єкті споживача ОСОБА_1 - житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням суду.
Такий захід забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам, зберігатиме баланс інтересів сторін, оскільки відновлення газопостачання на час розгляду справи в суді не звільняє споживача від обов'язку оплачувати спожиті комунальні послуги, та сприятиме ефективному захисту або поновленню прав позивача, якщо їх порушення буде встановлено під час розгляду справи по суті судом.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження понесення можливих витрат відповідачему зв'язку з відновленням газопостачання.
Відсутні у справі й докази того, що застосування таких заходів може призвести до порушення прав чи законних інтересів осіб, які не є учасниками цього процесу.
З огляду на вищевказане оскаржувана ухала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 .
Ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 29 січня 2026 року скасувати та ухвалити з цього питання нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_2 , подану від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову задовольнити.
В порядку забезпечення позову заборонити Приватному акціонерному товариству «Гадячгаз» вчиняти дії по припиненню, обмеженню розподілу природного газу на об'єкті газопостачання споживача - житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді Г. Л. Карпушин
О. І. Обідіна