СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/1027/26
ун. № 759/5662/26
30 квітня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві під час судового розгляду кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.03.2026 за № 12026100080000576, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
клопотання прокурора про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт,
сторони кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
захисник - ОСОБА_5 ,
У провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.03.2026 за № 12026100080000576, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою суду від 12.03.2026 було задоволено клопотання прокурора та стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 10.05.2026 (включно).
На даний час судовий розгляд у даному кримінальному проваджені не завершений (стадія дослідження доказів), наступне судове засідання призначено на 16 год. 00 хв. 14.05.2025, а строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 спливає 10.05.2026 року.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 на строк 60 днів. Дане клопотання прокурор обґрунтовує тим, що на даний час існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 , позицію якого підтримав обвинувачений ОСОБА_3 , заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора з тих підстав, що ризики зазначені прокурором не недоведені. Також заявила клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який - домашній арешт або застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Дане клопотання захисник обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю 2 групи, має міцні соціальні зв'язки, має дружину та батьків, має постійне місце проживання у м. Києві, позитивно характеризується за місцем проживання. Крім того, ОСОБА_3 має поганий стан здоров'я, медична допомога в умовах слідчого ізолятора йому не надається.
Вивчивши клопотання прокурора, вислухавши думку сторін кримінального провадження, а також враховуючи положення кримінального процесуального закону щодо судового контролю за дотриманням прав обвинувачених, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст. 183, 331 КПК України, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Таким чином, ретельно проаналізувавши доводи, наведені прокурором та стороною захисту, суд дійшов до висновку про те, що такі обставини як зміст та обсяг обвинувачення, конкретні обставини кримінального правопорушення, яке інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_3 , дані про особу обвинуваченого, у своїй сукупності свідчать про те, що на даний час наявні такі ризики як: обвинувачений, перебуваючи на волі зможе ухилятися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), і на це вказують такі обставини, як характер протиправних дій, в яких він обвинувачується; мотиви, за яких він вчинив дії, що ставляться йому у провину; тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватими у даному кримінальному правопорушенні; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, які ще не допитані судом, бо така стадія ще не настала; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також суд відповідно до вимог ст. 178 КПК України приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, а саме його вік, стан здоров'я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою, відомості про місце його проживання у м. Києві, наявність міцних соціальних зв'язків (одружений, має батьків), до затримання не працював, є особою з інвалідністю 2 групи.
Крім того, зважаючи на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії дослідження доказів, що у своїй сукупності свідчить про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, суд дійшов до висновку про доведення прокурором обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що сукупність обставин, передбачених ст. 177, 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, відомості, які характеризують особу обвинуваченого, свідчить, що на даний час продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Відтак, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити та продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а у задоволенні клопотання захисника - відмовити.
Згідно з п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Враховуючи дану норму КПК України та обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, суд на даний час не вбачає підстав для визначення обвинуваченому розміру застави.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 369-372, 376 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити, а у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Продовжити стосовно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 28 червня 2026 року (включно), без визначення розміру застави і утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору, а також надіслати до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала може оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголосити 01.05.2026 року.
Суддя ОСОБА_1