Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/12338/25
01 травня 2026 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілих - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника потерпілої - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100000000271 від 08.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,
В провадженні Подільського районного суду м. Києва перебуває вказане кримінальне провадження.
Від захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 з тримання під вартою без визначення розміру застави на: цілодобовий домашній арешт із застосуванням засобів контролю за адресою його фактичного проживання;
тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу в вигляді застави (ч.3 ст. 182 КПК України). В обґрунтування клопотання зазначив, що хоч ОСОБА_7 і обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_10 , тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_11 , середньої тяжкості тілесне ушкодження ОСОБА_12 , однак тримання обвинуваченого під вартою є надмірним; у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування ризиків.
Зазначив, що недопустимо покладати на сторону захисту тягар доказування, що в указаному провадженні відсутній суспільний інтерес, просив урахувати дані про особу обвинуваченого (раніше не судимий, має постійне місце проживання, де мешкає з дружиною та двома дітьми, 2012 та 2024 років народження, з моменту вчинення кримінального правопорушення та часу взяття ОСОБА_7 під варту минуло близько 14 місяців, не дивлячись на суворість покарання обвинувачений не протидіяв встановленню істини у справі, фактів впливу на потерпілих і свідків не має).
Обвинувачений ОСОБА_7 і його захисник - адвокат ОСОБА_9 просили задовольнити клопотання.
Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та представник потерпілих ОСОБА_6 просили не змінювати обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відмовити в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.
Розглянувши клопотання, заслухавши учасників процесу, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п"яти до десяти років, являє собою значну суспільну небезпеку, оскільки спричинив загибель людини. Також суд відповідно до вимог ст. 178 КПК України приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, зокрема міцність соціальних зв'язків, вік та стан здоров'я, останній не судимий, має постійне місце проживання, щодо обвинуваченого відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою.
Тому з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків, суд дійшов висновку, що встановлені вище обставини є вагомими для продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Що стосується вимог захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 , про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд зазначає таке.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу. Відповідно до ч. 5 ст. 201 КПК України слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом. 25 березня 2026 року Подільським районним судом міста Києва обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів по 23 травня 2026 року включно.
Стороною захисту до клопотання про зміну запобіжного заходу не долучено будь-яких додаткових доказів.
Будь-яких даних щодо наявності обставин, які не досліджувалися суддею під час продовження запобіжного заходу, в тому числі можливість застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу чи скасування застосованого запобіжного заходу, та які б могли вплинути на прийняття рішення про зміну обраного запобіжного заходу, стороною захисту не наведено.
Між тим з урахуванням встановлених ризиків та обсягу обвинувачення, серйозності кримінального правопорушення, менш суворі запобіжні заходи, на переконання суду будуть недостатні для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 , не будуть відповідати потребам кримінального провадження на даній стадії (з 4 потерпілих допитано 3 потерпілих, з 5 свідків допитано 2 свідків, розпочато дослідження письмових доказів). Суд вважає, що на теперішній час, зміна запобіжного заходу, не здатна забезпечити виконання цим обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, та запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України. Стороною захисту взагалі не наведено аргументів про те, що обставини, які враховані суддею при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, об'єктивно змінилися настільки суттєво, що це обумовлює необхідність зміни запобіжного заходу, як і не додано до клопотання будь-яких підтверджуючих таку зміну обставин документів.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства.
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_7 , враховуючи його тяжкість, суспільну небезпечність, суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Крім того, ні в клопотанні, ні в ході безпосередньо судового розгляду, не встановлено даних, що більш м'який запобіжний захід зможе запобігти існуючим в провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Діючий запобіжний захід, з огляду на тяжкість вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, його суспільну небезпечність є дієвим, а суд, ухвалою від 25 березня 2026 року продовживши строк тримання під вартою ОСОБА_7 прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. З огляду на викладене, застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання ризикам, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України та не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого на даному етапі розгляду кримінального провадження.
За таких обставин відсутні підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу, тому суд дійшов висновку, що клопотання захисника ОСОБА_8 задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність обставин, які б давали підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.
Враховуючи особу обвинуваченого та спосіб вчинення кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне не визначати заставу обвинуваченому ОСОБА_7 відповідно до п.2 ч. 4 ст. 183 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177,183, 201 КПК України, суд
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1