Справа № 758/11254/25
Провадження №2/758/6699/26
Категорія 35
20 квітня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Войтенко Т. В.,
за участю секретаря судового засідання Крупини Ю.А.,
розглянувши у судовому засіданні заяву Дочірнього підприємства «Експлуатаційна Служба «Місто квітів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги, -
В провадженні Подільського районного суду м. Києва перебуває справа за позовом Дочірнього підприємства «Експлуатаційна Служба «Місто квітів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги.
Позовна заява надійшла до суду 25.07.2025 р., автоматизований розподіл справи здійснено 28.07.2025 р.
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 30.07.2025 відкрите провадження у справі.
12 грудня 2025 року Подільським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення у справі №758/11254/25 за позовом Дочірнього підприємства «Експлуатаційна Служба «Місто квітів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства «Експлуатаційна Служба «Місто квітів» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 29739,66 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. та судовий збір у розмірі 3028 грн., а всього стягнуто 37 767,66 грн. (тридцять сім тисяч сімсот шістдесят сім гривень 66 коп.).
20.02.2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 12.12.2025 року. Заяву обгрунтував тим, що не отримував судові повістки та був позбавлений можливості подати відзив, оскільки проживає у Нідерландах. Крім того, вказував, що станом на момент ухвалення заочного рішення заборгованість за житлово-комунальні послуги була повністю погашена, на підтвердження чого долучає платіжні документи.
23 лютого 2026 року Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та призначено дату судового засідання на 23 березня 2026 року на 14 год. 00 хв.
Ухвалою від 23 березня 2026 року заву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Кива від 12 грудня 2025 року задоволено. Скасовано заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2025 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Експлуатаційна Служба «Місто квітів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги
26.03.2026 року до суду надійшла заява Дочірнього підприємства «Експлуатаційна служба Місто квітів» про відмову від позову та заява про стягнення судових витрат із відповідача.
У заявах представник зазначає про те, що відповідач погасив заборгованість за кредитним договором у повному обсязі, відтак, відсутній предмет спору. Просить стягнути з відповідача 3 028,00грн. судового збору та 5 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву про відмову від позову.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Подав заяву про розгляд справи без його участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі у зв'язку з наступним.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст.255 ЦПК України, суд закриває провадження у справі в разі, якщо відсутній предмет спору.
ОП КЦС у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) вказала, що закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України можливе лише в судовому засіданні.
Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З огляду на викладене, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Зважаючи на те, що між сторонами вже відсутній предмет спору, адже заборгованість погашена, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі відповідно до ст. 255 ЦПК України.
Частиною третьою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Аналогічне регулювання містить і норма ч.5 ст.7 Закону України «Про судовий збір».
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №6048 від 14.07.2025р.
На підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн. позивачем додано: договір про надання професійної правничої допомоги №01/01/25 року від 03.01.2025 року; додаткову угоду №33 до договору №01/01/25 про надання професійної правничої допомоги від 01 липня 2025 року.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява №72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 зазначив: «Суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони».
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 028,00 грн.
Витрати підлягають стягненню з відповідача на підставі ч. 3 статті 142 ЦПК України, адже заборгованість ОСОБА_1 погашена вже після відкриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст.142,206,255,258-260 ЦПК України,ст.7 ч.3 Закону України «Про судовий збір», суд,
Прийняти відмову від позову за заявою Лісовенко Наталії Василівни, яка діє в інтересах Дочірнього підприємства «Експлуатаційна служба Місто квітів».
Провадження у справі за позовною заявою Дочірнього підприємства «Експлуатаційна Служба «Місто квітів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги - закрити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Дочірнього підприємства «Експлуатаційна служба Місто квітів» ( код ЄДРПОУ 41683084) 3 028,00 грн. судового збору та 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
СуддяТ. В. Войтенко