Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/5302/26
30 квітня 2026 року Подільський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026105070000168, внесеного до ЄРДР 27.03.2026 року, стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця с. Чапаєвка, Золотоніського району, Черкаської обл., громадянина України, не одруженого, який має середньою освіту, офіційно працевлаштований в ТОВ «Varangian Guard» на посаді охоронця, на утриманні малолітніх дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
Відповідно до обвинувального акту затвердженого прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 31.03.2026 року, встановлено, що 27.03.2026 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи за місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник протиправний умисел, направлений на незаконне придбання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабіс, для власного вживання, без мети збуту.
Одразу після того, реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 , використовуючи свій мобільний телефон, знайшов невідоме йому раніше посилання на невстановлений досудовим розслідуванням «Telegram-канал», через який здійснив замовлення, наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабіс для власного вживання, без мети збуту. Після чого, використовуючи мобільний додаток «EasyPay», перерахував невстановленій досудовим розслідуванням особі грошові кошти в сумі 2700 грн. на невстановлені досудовим розслідуванням реквізити банківської карти, в рахунок оплати замовленого наркотичного засобу.
Так, продовжуючи свою протиправну діяльність, 27.03.2026 приблизно о 17 год. 00 хв. ОСОБА_4 прибув за адресою: м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 38, з метою забрати замовлену речовину, після того забрав поліетиленовий пакет, в всередині якого містилась речовина рослинного походження, наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс та поклав до правої кишені власної куртки, яка була на ньому на той момент, та направився по власних справах, тим самим незаконно придбав та розпочав зберігання, наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабіс для власного вживання, без мети збуту.
В подальшому, 27.03.2026 приблизно о 17 годині 20 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 41 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зупинили працівники поліції та у ході проведення особистого обшуку у останнього виявлено та вилучено поліетиленовий пакет всередині якого містився наркотичний засіб рослинного походження, обіг якого обмежено - канабіс, маса в перерахунку на висушену речовину становить 8,46 г.
Канабіс, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Список №1 Наркотичні засоби, обіг яких обмежено», в Таблиці ІІ, є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.
Згідно наказу № 634 від 29.07.2010 року Міністерства охорони здоров'я України, «Про внесення змін до наказу МОЗ від 01.08.2000 № 188» встановлено що до 5,0 г канабісу є невеликим розміром, від 500,0 до 2500,0 г є великим розміром, 2500,0 і більше є особливо великим розміром.
Дії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту.
В підготовчому судовому засіданні ОСОБА_4 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі ч.4 ст. 309 КК України в зв'язку з тим, що він добровільно звернувся та пройшов курс лікування в Медичному центрі ТОВ «Клініка імені Гальченка В.В.» з 01.04.2026 року по 29.04.2026 року. Зазначив, що страдає на наркологічну залежність та звернувся до медичного закладу з метою її позбутися.
Вислухавши прокурора, який не заперечував проти клопотання обвинуваченого та вважав, що є підстави для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі ч. 4 ст. 309 КК України в зв'язку з тим, що обвинувачений добровільно звернувся до лікувального закладу та пройшов лікування від наркоманії, суд вважає, що ОСОБА_4 необхідно звільнити від кримінальної відповідальності із наступних підстав.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» № 4 від 26.04.2002, при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з підстав добровільного звернення особи до лікувального закладу для лікування від наркоманії, суду необхідно з'ясувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно звернулась до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставила мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України.
Відповідно до довідки № 579 від 29.04.2026 року, лікарем наркологом встановлений діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання канабіоідів (наркоманія).
Після вчинення злочину обвинувачений добровільно звернувся до лікувального закладу для проходження лікування від наркоманії та пройшов лікування в Медичному центрі ТОВ «Клініка імені Гальченка В.В.» 01.04.2026 року по 29.04.2026 року.
У суду відсутні сумніви стосовно добровільності звернення обвинуваченого до лікувальної установи та проходження ним лікування, оскільки має наркологічну залежність, а тому приходить до висновку про наявність підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.
Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 314 КК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з ч. 1 ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК України.
Виходячи з того, що визначених кримінальним законом умов, передбачених ч.4 ст.309 КК України, дотримано, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст.309 КК України є обов'язком, а не правом суду, тому суд дійшов до висновку про необхідність задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, на підставі ст.44, ч.4 ст.309 КК України, та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Питання щодо речових доказів вирішити у порядку, передбаченому ст.100 КПК України.
Водночас, суд звертає увагу, що процесуальні витрати - це передбачені кримінальним процесуальним законом затрати, які виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, понесені органами досудового розслідування, прокуратури і суду та іншими учасниками кримінального провадження. Умовно їх можна поділити на: витрати, які учасник кримінального провадження несе самостійно, та витрати, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України.
У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17, провадження № 13-47кс20), зазначено, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
При цьому, відповідно до правового висновку об'єднаної палати ККС Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 203/241/17, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого можливе за наявності таких підстав: визнання особи винною у вчиненні злочину (обвинувальний вирок суду), факт понесення процесуальних витрат (документально підтверджені витрати), залучення спеціаліста/експерта саме стороною захисту.
У своєму рішенні об'єднана палати також звернула увагу, що звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку. Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.
Крім того, згода особи на її звільнення й відповідно закриття кримінального провадження не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК).
За своєю природою закриття кримінального провадження на підставі ч.4 ст. 309 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, є безумовним та за своєю правовою суттю аналогічним із закриттям кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України, оскільки обидва випадку є нереабілітуючими обставинами закриття кримінального провадження.
Більше того, закриття кримінального провадження на з нереабілітуючих обставин, без дослідження доказів та встановлення фактичних обставин судом, фактично вказує, що на момент розгляду кримінального провадження у діях особи відсутній склад кримінального правопорушення (не встановлений судом), а тому така особа не повинна зазнавати негативних наслідків більше, ніж особа, у діях якої є всі ознаки складу кримінального правопорушення, однак закінчилися строки давності для притягнення її до кримінальної відповідальності.
В такому випадку, керуючись засадами справедливості, суд вбачає, що наявність факту понесення органом досудового розслідування процесуальних витрат, пов'язаних зі здійсненням кримінального провадження, не може бути підставою для стягнення їх з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності.
Вказана позиція узгоджується з висновком Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02.07.2025 року справа № 202/7821/24, провадження № 51-274км 25.
На підставі викладеного, суд вважає, що процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні за проведення експертизи № СЕ-19/111-26/17065-НЗПРАП від 31.03.2026 р. в сумі 2674 грн. 20 коп. необхідно віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись статтями стст.44, ч.4 ст.309 КК України, стст.100, 124, 284, 288, 314, 369-372 КПК України,
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК України, на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.
Кримінальне провадження № 12026105070000168, внесеного до ЄРДР 27.03.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України - закрити.
Запобіжний захід не обирався.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- канабіс масою 8,46 г., яку поміщено до спеціального пакету №0011785 та передано на відповідальне зберігання до камери схову Подільського УП ГУНП у м.Києві - знищити.
Витрати на проведення судової експертизи у даному кримінальному провадженні № СЕ-19/111-26/17065-НЗПРАП від 31.03.2026 р в сумі 2674 грн. 20 коп. віднести на рахунок держави.
На ухвалу до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва може бути подано апеляційну скаргу протягом 7 діб.
Суддя ОСОБА_1