Справа № 2-1438/08
07 серпня 2008 року Подільський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого-судді - Неганової Н.В.
при секретарі - Федоренко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Київське міське управління юстиції, Головне управління земельних ресурсів у м. Києві, Відділення державного казначейства у Подільському районі м. Києва про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадщину,
Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом, який в подальшому уточнила, посилаючись на те, що 31 серпня 1962 року вона була усиновлена подружжям ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про усиновлення № 20, виданим виконавчим комітетом Коростишевської районної ради народних депутатів Житомирської області. У 1962 році батьки позивачки - ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , перебуваючи у шлюбі, зареєстрованому Завальською сільською радою Монастирищенського району Черкаської області 15 вересня 1949 року, побудували одноповерховий будинок за адресою - АДРЕСА_1 , житловою площею 45, 0 кв. м., загальною площею 66, 0 кв. м. Рішенням Шевченківського виконкому м. Києва № 1631 від 13.12.1983 року було затверджено акт про прийняття в експлуатацію цього будинку. В подальшому в результаті поточного ремонту загальна площа збільшилася на 0,1 кв. м. і дорівнювала 66, 1 кв. м. У 1994 році позивачка разом з чоловіком ОСОБА_5 за згодою її батьків за рахунок власних коштів спорудили для особистих потреб прибудову до першого поверху будинку площею 14, 4 кв. м. і надбудували другий поверх загальною площею 79,1 кв. м. 17 грудня 1996 року вказані приміщення дозволом Управління державного архітектурно-будівельного контролю № 275 були прийняті в експлуатацію. При цьому питаннями оформлення зазначених прибудов займався ОСОБА_2 і всі документи на будинок в подальшому знаходилися у нього. В подальшому позивачка дізналася, що всі побудовані нею прибудови ОСОБА_2 оформив як свою приватну власність. Починаючи з цього часу позивачка постійно проживала разом із батьками і своєю родиною у цьому будинку. 10 жовтня 1997 року розпорядженням Київської міської державної адміністрації у власність ОСОБА_2 було передано земельну ділянку площею 0,0306 га у АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, та 16 листопада 1998 року видано Державний акт про право власності на земельну ділянку №91-2- 00550. Крім будинку на території цієї земельної ділянки також знаходяться побудовані подружжям ОСОБА_3 господарські будівлі, а саме - гараж площею 22, 8 кв. м. та сарай площею 21. 8 кв. м. У жовтні 2000 року померла ОСОБА_4 . Через деякий час після смерті матері ОСОБА_2 почав вимагати від позивачки відмовитися від спадщини і побудованих нею приміщень та залишити будинок. На її категоричну відмову виконати його безпідставні вимоги відповідач почав влаштовувати часті скандали та всіляко перешкоджати позивачці у користуванні її житлом. В зв'язку з агресивною поведінкою батька ОСОБА_2 , його знущанням над позивачкою та членами її родини ОСОБА_1 в 2002 році звернулася до Київської міської державної нотаріальної контори Шевченківського району № 8 з проханням видати їй свідоцтво про право на спадщину, що залишилося після смерті матері ОСОБА_4 . Однак, в зв'язку з тим. що все спільне майно подружжя ОСОБА_3 було оформлено на ОСОБА_2 позивачці у видачі свідоцтва було відмовлено. Однак ОСОБА_1 як усиновлена донька померлої ОСОБА_6 , та відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцями ОСОБА_4 першої черги в рівних частках. Позивачка постійно проживає у будинку з 1994 року, користується земельною ділянкою, гаражем та сараєм, а отже після смерті спадкодавця фактично вступила у володіння спадковим майном. Позивачка просить встановити факт прийняття нею, ОСОБА_1 , спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , а також визнати за нею право власності на спадкове майно, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , а саме:
1/4 частину від першого поверху жилого будинку площею 66,1 кв. м. ; 1/4 частину земельної ділянки; 1/4 частину гаража; 1/4 частину сараю.
В судовому засіданні позивачка та її представники підтримали позовні вимоги за тих же підстав, просили позов задовольнити.
Відповідач та його представники в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в задоволенні позову.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про день і час розгляду справи повідомлені.
Суд, вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, за таких підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 15 вересня 1949 року в Завальській сільській раді Монастирищенського району Черкаської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ( а. с. 5 - копія довідки про реєстрацію шлюбу).
Позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона 31 серпня 1962 року була усиновлена подружжям ОСОБА_3 ( а. с. 120 копія свідоцтва про усиновлення). II батьками в свідоцтві про народження записані ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ( а. с. 6 - копія свідоцтва про народження).
На підставі договору на право забудови, посвідченого Київською державною нотаріальною конторою №8, від 24.06.1959 року за № 6799 подружжя ОСОБА_3 побудували житловий будинок за адресою - АДРЕСА_1 , акт про прийняття в експлуатацію якого було затверджено рішенням №1631 від 13.12.1983 року Шевченківського виконкому м. Києва.
В спірному будинку на даний час зареєстровані і проживають позивачка ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4, та відповідач ОСОБА_2 ( а. с. 15 - довідка по ф. №3 КП «Поділ-Житло»),
16 листопада 1998 року Київською міською державною адміністрацією ОСОБА_2 було видано державний акт на право приватної власності на землю, згідно з яким відповідачу передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,0306 га на АДРЕСА_1 ( а. с. 16 - копія акту).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 ( а. с. 1 І 8 - копія свідоцтва про смерть).
Спадкоємцями за законом в рівних частках після померлої ОСОБА_4 є її дочка - позивачка по справі ОСОБА_1 та її чоловік - відповідач ОСОБА_2 .
Спадкове майно складається з частини будинковолодіння АДРЕСА_1 , а саме з приміщень на першому поверсі за планом: літ.1-1 площею 6,7 кв. м., літ. 1-2 площею 5,9 кв. м., літ. 1-3 площею 2,8 кв. м. , літ. 1-4 площею 3,7 кв. м« літ. 1-5 площею 8,7 кв. м« літ. 1-6 площею 25,9 кв. м., літ. 1-7 площею 2,0 кв.м., літ. 1-8 площею 10,4 кв.м., а також сараю літ «Б», туалету літ. «В», гаражу літ.»Г». Крім того, спадковим майном є 1/2 частина земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
Інші приміщення в будинку, а саме - добудова до першого поверху площею 14.4 кв.м. і надбудова другого поверху площею 79,1 кв.м. є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що підтверджується рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2007 року ( а. с. 76 - 80 - копія рішення).
Позивачка на день смерті спадкодавця ОСОБА_4 проживала в зазначеному будинку, користувалася приміщеннями, які були побудовані подружжям ОСОБА_1 , надвірними будівлями, а також користувалася земельною ділянкою.
Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14, в судовому засіданні підтвердили, що позивачка на день смерті ОСОБА_4 і в подальшому користувалася майном подружжя ОСОБА_3 , а саме земельною ділянкою і гаражем.
Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_1 до нотаріальної контори з питання отримання спадщини після померлої матері у встановлений законом шестимісячний строк вона не зверталася, а звернулася значно пізніше усно (коли саме вона не пам'ятає), й отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки всі правоустановчі документи знаходилися у відповідача по справі ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 549 ЦК України ( в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Таким чином, користуючись спадковим майном на день смерті спадкодавця і в подальшому, ОСОБА_1 фактично вступила в управління спадковим майном, а отже прийняла спадщину після померлої матері ОСОБА_4 .
Однак, в судовому засіданні ані позивачка ані її представники не визначили долю спадкового майна, адже не надали суду докази на підтвердження цієї обставини. Крім того, вони також не заявляли клопотання про призначення по справі судової будівельно - технічної експертизи для визначення вартості спадкового майна і його долі в домоволодінні.
За таких обставин в зв'язку з не визначенням долі спадкового майна в домоволодінні суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині.
Оскільки судом встановлений факт користування ОСОБА_1 земельною ділянкою. 1/2 частина якої є спадковим майном, а отже фактичного прийняття спадщини, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину земельної ділянки на АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої матері ОСОБА_4 .
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 доведені в судовому засіданні частково, а отже підлягають частковому задоволенню.
На підставі наведеного, ст. 524, 529, 532, 549 ЦК України ( в редакції 1963 року), керуючись ст. ст. 10, 88, 213, 214, 215, 218 ЦПК України,
суд
Позов задовольнити частково.
Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\4 частину земельної ділянки за адресою - АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: