Справа № 756/6627/20
Провадження № 2-др/756/65/26
Оболонський районний суд міста києва
01 травня 2026 року м. Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Пукало А.В., розглянувши матеріали заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівни про ухвалення додаткового рішення у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський алюмінієвий завод», стягувач: ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторія Михайлівна, на дії державного виконавця,
У провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський алюмінієвий завод», стягувач: ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторія Михайлівна, на дії державного виконавця.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 13 квітня 2026 року у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський алюмінієвий завод», стягувач: ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторія Михайлівна, на дії державного виконавця було відмовлено.
Від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій вона просила:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський алюмінієвий завод» на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівни витрати на правничу допомогу у розмірі 6 500 грн.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22 квітня 2026 року заяву було передано судді Оболонського районного суду м. Києва Пукало А.В.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Копія заяви була надіслана та отримана скаржником 02.04.2026. Заперечень проти заяви скаржник не подав.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 13 квітня 2026 року у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський алюмінієвий завод», стягувач: ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторія Михайлівна, на дії державного виконавця було відмовлено.
Так, чинне законодавство не містить заборони на користування професійною правничою допомогою учасникам справи під час звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного (приватного) виконавця. Відсутні подібні обмеження щодо використання правничою допомогою й заінтересованим особам, що беруть участь у даній справі.
У відповідності до ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Отже, відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії судового контролю за виконанням судових рішень.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг на виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; і поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Верховний Суд в Постанові від 10.06.2021 року по справі № 820/479/18 зазначив, що як вказано в Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права. При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано:
- договір про надання правничої допомоги від 06.12.2024;
- додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги від 06.12.2024 від 20.04.2026;
- акт приймання-передачі виконаних робіт до додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги від 06.12.2024 від 20.04.2026.
Згідно з п. 2 вказаного акту сторони дійшли згоди, що загальна вартість гонорару адвоката становить 6 500 грн, з яких:
- 2 500 грн - за складання заперечень на скаргу дії/бездіяльність органу примусового виконання від 17.03.2026;
- 4 000 грн - участь в двох судових засіданнях Оболонського районного суду м. Києва (02.04.2026, 13.04.2026), розрахунок: 2 засідання * 2 000 грн.
Відповідно до п. 3 акту загальна сума сплати гонорару адвоката складає 6 500 грн, які клієнт має відшкодувати адвокату протягом двох днів з моменту отримання грошових коштів від ТОВ «Броварський алюмінієвий завод», які будуть стягнуті з неї в порядку виконання додаткового рішення у справі № 756/6627/20.
Зважаючи на викладене, з огляду на зміст позовної заяви та докази, долучені до неї, враховуючи категорію справи, її складність та обсяг доказів, які підлягали дослідженню та оцінці, відмову у задоволенні скарги, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для задоволення вимог приватного виконавця щодо стягнення правничої допомоги у розмірі 6 500 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 260 ЦПК України, суддя -
Заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівни про ухвалення додаткового рішення у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський алюмінієвий завод», стягувач: ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторія Михайлівна, на дії державного виконавця - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський алюмінієвий завод» (код ЄДРПОУ 38108144, адреса: Київська обл., м. Бровари, вул. Незалежності, 30/1) на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівни (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: м. Київ, вул. Преображенська, 23, офіс 32) витрати на правничу допомогу у розмірі 6 500 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Андрій ПУКАЛО