Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3280/26
Провадження № 2-о/711/106/26
30 квітня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Булгакової Г.В.,
за участю: секретаря судового засідання - Кошубінської Л.В.,
заявниці- ОСОБА_1 , представника заявниці - адвоката Лінніка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про встановлення факту перебування на утриманні,-
31.03.2026 ОСОБА_1 , через представника - адвоката Лінніка М.С., звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси у порядку окремого провадження із заявою, у якій просила встановити факт перебування її - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зник безвісти за особливих обставин ІНФОРМАЦІЯ_3 під час захисту Батьківщини.
Заява обґрунтована тим, що заявниця перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , під час якого у них народився син ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_4 чоловік заявниці помер. Після смерті чоловіка заявниця залишилася проживати разом з сином, який фактично став годувальником сім'ї та утримував її до дня своєї смерті. Факт перебування на утриманні сина заявниця підтверджує довідками про спільне проживання як внутрішньо переміщених осіб, зокрема, з 2018 по 2024 роки вони спільно мешкали в с. Андріївка Дніпропетровської області, а з червня 2025 року у гуртожитку в м. Кривий Ріг. ОСОБА_1 є особою похилого віку, за станом здоров'я не працює та отримує мінімальну пенсію, якої недостатньо для забезпечення життєдіяльності. Її син, попри відсутність постійного місця роботи через переїзди, мав стабільні заробітки від будівельних робіт, за рахунок яких забезпечував їхнє проживання. 05.07.2025 ОСОБА_2 був призваний до лав ЗСУ, а ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Тернове загинув, проте через неможливість евакуації тіла з окупованої території з 29.10.2025 набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин. Встановлення даного факту необхідно заявниці для реалізації права на перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, у чому їй було відмовлено ГУ ПФУ через відсутність документального підтвердження перебування на утриманні.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу передано для розгляду судді Булгаковій Г.В.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.
03.04.2026 від представниці ГУ ПФУ в Черкаській області за довіреністю Сущенко Т.І. надійшли заперечення на заяву, у яких вона просила відмовити у задоволенні заяви, а провадження у справі закрити. Представниця зазначила, що обставини справи свідчать про наявність спору щодо перебування заявниці на утриманні ОСОБА_2 , що дає право на призначення пенсії по втраті годувальника, який має вирішуватися в порядку позовного провадження.
У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат - Ліннік М.С. підтримали заявлену вимогу та просили її задовольнити.
Представники заінтересованої особи - ГУ ПФУ в Черкаській області, у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У запереченнях на заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, представниця ГУ ПФУ в Черкаській області за довіреністю Сущенко Т.І. просила проводити розгляд справи без її участі.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що є онуком заявниці та наразі проживає з нею спільно у м. Черкаси. З дядьком ОСОБА_2 підтримував родинні та дружні зв'язки, вони часто спілкувалися по телефону. Йому достовірно відомо, що до моменту призову до ЗСУ ОСОБА_2 офіційно працевлаштований не був, однак підробляв будівельником та отримував дохід у розмірі близько 10 000,00 грн. на місяць. Вказані кошти ОСОБА_2 передавав матері (заявниці), оскільки у неї була мала пенсія.
Заслухавши пояснення заявниці та її представника, покази свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи в порядку окремого провадження, суд дійшов такого висновку.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частин 1, 3 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного, позовного та окремого провадження.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 1 статті 293 ЦПК України).
Положеннями пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що судам необхідно мати на увазі: встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 25.11.1991 Водянською сільською радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.
Згідно з витягами з реєстру територіальної громади № 2026/000607781 від 14.01.2026 та № 2025/008484185 від 26.06.2025, заявниця та її син зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1
23.06.2025 заявниця разом із сином переїхали до м. Кривий Ріг, де заселились у гуртожитку ВСП «Гірничо-електромеханічний фаховий коледж КНУ», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується рекомендацією для поселення прибуваючого населення на приймальний пункт м. Кривого Рогу з Донецької області, договором на проживання внутрішньо переміщених осіб у гуртожитку ВСП «Гірничо-електромеханічний фаховий коледж Криворізького національного університету від 26.06.2025 та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1210-5003719359 від 26.06.2025.
На підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 918 від 05.07.2025, ОСОБА_2 був призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою № 1/6599 від 05.07.2025.
14.10.2025 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Тернове Дніпропетровської області ОСОБА_2 зник безвісти. Відомості про подію внесені до ЄРДР (кримінальне провадження № 12025250310003539.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20251125-3695 від 25.11.2025, з 29.10.2025 ОСОБА_2 офіційно перебуває у статусі особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
Судом також встановлено, що наразі, згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 7101-5003856045 від 23.10.2025, заявниця фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до довідки по доходи № 7045 7503 6305 2062 від 22.01.2026, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області та отримує пенсію за віком у розмірі 3 828,83 грн.
Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області № 914620145155 від 12.12.2025 заявниці було відмовлено у переході на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні сина, заявниця стверджувала, що ОСОБА_2 здійснював її повне утримання, оскільки через похилий вік та стан здоров'я вона не може працювати, а отримувана нею пенсія є недостатньою для забезпечення життєдіяльності.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1, 2 статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Факт перебування фізичної особи на утриманні померлого може бути встановлено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть тоді, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
У постанові Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 592/17552/18 зазначено, що повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги від померлого, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично протягом певного періоду часу, і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, якщо суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 210/343/19, від 22.05.2019 у справі № 520/6518/17, від 27.06.2018 у справі № 210/2422/16-ц, від 05.11.2025 у справі № 644/1574/23.
Аналізуючи доводи заявниці в сукупності з наданими доказами, суд виходить із того, що встановлення факту перебування на утриманні потребує доведення того, що годувальник мав об'єктивну можливість надавати допомогу, яка була для заявниці основним і постійним джерелом засобів до існування.
Разом з тим, заявницею не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності будь-яких доходів у її сина, ОСОБА_2 , до моменту його призову на військову службу 05.07.2025. Твердження про наявність у нього підробітків не підтверджені ні трудовими договорами, ні відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про отримані доходи, ні будь-якими іншими належними засобами доказування. За відсутності відомостей про розмір та стабільність доходу годувальника суд позбавлений можливості встановити, чи мав він об'єктивну фінансову можливість надавати допомогу, яка за своїм розміром могла б бути основним джерелом засобів до існування для іншої особи.
Оцінюючи покази свідка ОСОБА_4 , суд ставиться до них критично. Повідомлені свідком відомості щодо розміру заробітку ОСОБА_2 (близько 10 000,00 грн.) та надання коштів заявниці ґрунтуються не на безпосередньому сприйнятті фактів свідком, а виключно на інформації, отриманій ним зі слів третіх осіб. Свідок не був безпосереднім очевидцем передачі ОСОБА_2 грошових коштів заявниці. Крім того, суд враховує близький родинний зв'язок свідка із заявницею (онук), що за відсутності інших об'єктивних доказів дає підстави вважати його зацікавленим у результаті розгляду справи.
Обґрунтовуючи заяву, ОСОБА_1 також посилалася на неможливість працювати та потребу в сторонній фінансовій допомозі через похилий вік та стан здоров'я. Однак до матеріалів справи не надано жодних медичних документів (висновків МСЕК, ЛКК або виписок з амбулаторної карти), які б свідчили про непрацездатність заявниці за станом здоров'я або потребу в додаткових витратах на лікування чи сторонній догляд. Сама по собі наявність у заявниці доходу у вигляді пенсії за віком у розмірі 3 828,83 грн., за відсутності доказів наявності будь-якого доходу у годувальника, не дозволяє суду дійти переконливого висновку про те, що син надавав їй допомогу і що така допомога була постійною та основним джерелом засобів до її існування.
Таким чином, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку, що заявницею не доведено факту перебування на повному утриманні сина або отримання від нього допомоги, яка була б постійною, значно перевищувала б її власні доходи та мала б вирішальне значення для забезпечення її життєвого рівня.
Враховуючи викладене, суд вважає заяву ОСОБА_1 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 247, 258-259, 263-265, 293-294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про встановлення факту перебування на утриманні- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: Г. В. Булгакова