Справа №759/23690/25
Номер провадження2/701/316/26
30 квітня 2026 року Маньківський районний суд, Черкаської області
в складі: головуючого - судді - Маренюка В.Л.
за участю секретаря - Філіпчак Н.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду с-щі Маньківка заяву по справі за позовом «Моторне (Транспортне) страхове бюро України» представник позивача Огнев'юк Ярослав Вікторович до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу.
На підставу своїх вимог спирається на те що, 29.07.2024 о 18:10 год. в населеному пункті м. Київ, по вул. О. Теліги, 75, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням Відповідача та транспортного засобу «SMART FORTWO», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , власником вказаного транспортного засобу є ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу Потерпілого була застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант».
На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
12.09.2024р. оцінювачем ОСОБА_4 було складено Звіт № 779_24_FO про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу.
За результатами Висновку вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля SMART FORTWO, номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає 6422,04 грн. (Шість тисяч чотириста двадцять дві грн. 04 коп.) з урахуванням ПДВ.
Відповідно до Висновку, вартість матеріального збитку, завданого Потерпілому становить 6422,04 грн. Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Позивач виконуючи вимоги ст. 41 Закону, на підставі довідки № 1 від 09.04.2025 і Наказу № 3.1/10683 від 09.04.2025 р. про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, прийняв рішення про відшкодування шкоди Потерпілому в загальному розмірі 5657,26 грн.
Розрахунок та виплата страхового відшкодування проводилося на основі Висновку, а також наказу про відшкодування шкоди, відповідно до якого МСТБУ здійснило регламентну виплату.
Також Позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди у розмірі 2000,00 грн.
Позивачем була повністю відшкодована шкода Потерпілому, завдана Відповідачем.
Загальний розмір витрат МТСБУ з урахуванням витрат на збір документів, послуг з оплати проведення експертизи, які підлягають відшкодуванню Позивачу складає 7 657,26 грн.
З огляду на викладене, а також в зв'язку із невідшкодуванням збитків Відповідачем в добровільному порядку, представник позивача звернувся з відповідним позовом до суду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але направив до суду заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутності та задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України", причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, заяви про розгляд справи в його відсутності не надходило, але його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутність на підставі представлених доказів. Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини:
Позивач є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі також - «Закон №3720-ІХ»), законодавства України та свого Статуту.
Згідно вимог ч. 1 ст. 40 Закону МТСБУ є єдиним обов'язковим об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Основними завданнями та функціями Позивача є:
-гарантування відшкодування шкоди заподіяної на території України забезпеченими транспортними засобами за внутрішніми договорами страхування у випадках, визначених цим Законом;
-гарантування відшкодування шкоди заподіяної на території держав - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" власниками транспортних засобів, якщо такі власники надали іноземним компетентним органам страховий сертифікат «Зелена картка», виданий від імені страховиків - членів МТСБУ;
-гарантування відшкодування шкоди заподіяної на території України водіями транспортних засобів, зареєстрованих в іноземних країнах, на умовах та в обсязі, визначених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, з урахуванням принципів взаємного врегулювання шкоди на території держав - членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка»;
-забезпечення членства України в міжнародній системі автомобільного страхування «Зелена картка» та виконання загальновизнаних зобов'язань перед уповноваженими організаціями інших країн-членів цієї системи;
-здійснення регламентних виплату випадках, передбачених цим Законом;
-організація взаємодії між страховиками, страховиками і МТСБУ щодо виконання їхніх зобов'язань з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;
-здійснення регламентних виплат та компенсацій із централізованих страхових резервних фондів на умовах, визначених цим Законом;
-управління централізованими страховими резервними фондами МТСБУ;
-співпраця з органами Національної поліції України, Державною прикордонною службою України, Національним банком України та іншими державними органами, установами, організаціями, підприємствами з питань обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;
-координація діяльності страховиків - членів МТСБУ у сфері страхування цивільно-правової відповідальності в Україні і за її межами, у тому числі затвердження порядку розрахунків між страховиками - членами МТСБУ під час здійснення прямого врегулювання страхових випадків та порядку вирішення спорів між ними.
Метою діяльності Позивача є:
-виконання гарантійних функцій стосовно відшкодування шкоди, завданої третім особам при експлуатації наземних транспортних засобів, відповідно до чинного законодавства України та угод, укладених Бюро з уповноваженими організаціями інших країн зі страхування цивільно-правової відповідальності;
-взаємне врегулювання питань стосовно відшкодування шкоди та забезпечення виплати страхового відшкодування третім особам;
-захист інтересів членів Бюро.
Для забезпечення виконання зобов'язань перед страхувальниками і третіми особами при Позивачеві створюються централізовані страхові резервні фонди, зокрема:
-Фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків із потерпілими особами, особами, які мають право на отримання страхової виплати, між страховиками у випадках, визначених цим Законом.
Таким чином, Позивач є спеціальним суб'єктом у сфері страхування, а саме організацією, яка за рахунок коштів централізованого страхового резервного фонду відшкодовує потерпілим шкоду у разі її заподіяння власником транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
29.07.2024 о 18:10 год. в населеному пункті м. Київ, по вул. О. Теліги, 75, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням Відповідача та транспортного засобу «SMART FORTWO», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , власником вказаного транспортного засобу є ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу Потерпілого була застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант», що підтверджується полісом серії НОМЕР_3 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Строк дії договору страхування на момент ДТП діяв.
На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (ст. 1 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України (надалі також - «ЦК України»), Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Згідно з ст. 999 ЦК України, Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону).
Відповідно до ст. 5 Закону, Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Таким чином, Відповідач на момент ДТП не виконав вимоги Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» та не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.
Своїми діями Відповідач порушив вимоги п. 2.10.є, 13.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до настання ДТП.
Наведені обставини були перевірені та достовірно встановлені Шевченківським районним судом міста Києва при розгляді справи про адміністративне правопорушення № 761/30985/24. Так, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 11.10.2024, вина Відповідача у скоєнні ДТП була повністю доведена судом, і його визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 130 та ст. 124 КУпАП.
У відповідності до ч. 4 ст. 82 Цивільно-процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 902/201/19).
У постанові від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17 Верховний Суд наголосив, що преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
Отже, обставина вини Відповідача у ДТП встановлена рішенням суду та не повинна доказуватися при розгляді Іншої справи.
Статтею 33 Закону встановлено порядок дій осіб, у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення регламентної виплати. Зміст та строки вчинення цих дій розкриваються в наступних приписах Закону. Так, за правилами п. 35.1 ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (редакції чинній на момент ДТП, надалі - «Закон»), для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, подає страховику (або за умови наявності підстав, передбачених у ст. 41 - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У заяві про страхове відшкодування має міститися: а) найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; б) найменування (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків та відомості, що їх підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована та потерпілих; ґ) підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються документи згідно з переліком, визначеним у п. 35.2 ст. 35 Закону.
Оскільки, на момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з метою відшкодування збитків та на виконання вимог ст. 35, п. 41 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 28.08.2024 Потерпілий звернувся до Позивача із відповідною заявою про страхове відшкодування.
Водночас 01.08.2024 р. Потерпілий, на виконання вимог ст. 33 Закону, звернувся до Позивача із відповідною заявою про настання дорожньо-транспортної пригоди.
За результатами звернення Потерпілого та розгляду його заяви, Позивачем було відкрито регресну справу № 106040.
Згідно з ч. 1ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 1ст. 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
На підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.
На підставі ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до п. п. а) п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Отже, у силу настання передбачених Законом підстав у Позивача виник обов'язок відшкодувати Потерпілому заподіяну Відповідачем шкоду.
Згідно з п. 40.3 ст. 40 Закону Позивач з метою встановлення розміру заподіяння шкоди, має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є зокрема експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у ст. 41 цього Закону. Таким Уповноваженим органом є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, яка розпорядженням № 5417 від 23.02.2006 затвердила "Порядок залучення МСТБУ аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, для визначення причин настання страхових випадків та розміру збитків".
Діючи на підставі вищевказаних законодавчих приписів, проведення огляду/дослідження пошкодженого транспортного засобу Позивач доручив ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка».
12.09.2024р. оцінювачем ОСОБА_4 було складено Звіт № 779_24_FO про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу.
За результатами Висновку вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля SMART FORTWO, номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає 6422,04 грн.
Відповідно до ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з п. 41.4 ст. 41 Закону, МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного Фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин події, за якими може бути проведена регламентна виплата та розміру, заподіяних внаслідок них шкоди, а також банківських витрат МТСБУ при здійсненні регламентних витрат.
Відповідно до Висновку, вартість матеріального збитку, завданого Потерпілому становить 6422,04 грн. Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Позивач виконуючи вимоги ст. 41 Закону, на підставі довідки № 1 від 09.04.2025 і Наказу № 3.1/10683 від 09.04.2025 р. про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, прийняв рішення про відшкодування шкоди Потерпілому в загальному розмірі 5657,26 грн.
Розрахунок та виплата страхового відшкодування проводилося на основі Висновку, а також наказу про відшкодування шкоди, відповідно до якого МСТБУ здійснило регламентну виплату.
Також Позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди у розмірі 2000,00 грн. Позивачем була повністю відшкодована шкода Потерпілому, завдана Відповідачем.
Загальний розмір витрат МТСБУ з урахуванням витрат на збір документів, послуг з оплати проведення експертизи, які підлягають відшкодуванню Позивачу складає 7 657,26 грн.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Регресом є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. При регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винноїособи. Це виходить із змісту ст. 559 та ст. 1191 ЦК України, згідно яких зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно де п. 22.1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, визначених у страховому полісі відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ч. 2 ст. 38 Закону, МТСБУ після здійснення регламентної виплати має право зворотної вимоги до особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, керуючи транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.
Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки (такий же висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц).
За приписами ст. 22.1 Закону, у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом, підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням., зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням, диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом, підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним, засобом, механізмом, іншим, об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Вирішуючи спори зазначеної категорії, суди дотримуються усталеної практики, згідно з якою до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (наведене роз'яснення міститься у п.п. 26, 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).
При обґрунтуванні необхідності застосування (незастосування) тих чи інших норм права суд та учасники судового процесу не позбавлені права посилатися на правові позиції, викладені в постановах Пленумів Верховного Суду України І вищих спеціалізованих судів. Так, у постанові Великої Палати ВС від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16 є посилання на п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 (такі ж посилання наявні і в постановах Верховного Суду від 08.11.2023 № 727/5236/22, від 04.10.2023 № 526/2910/21, від 12.10.2023 № 532/2139/21, від 05.12.2023 № 910/2094/21).
Позивач виплатив відшкодування на підставі підпункту а) п. 41.1. ст. 41 Закону, оскільки винуватець ДТП не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові № 910/17324/19 від 12.10.2021 зазначає, що суб'єкт, до якого МТСБУ може заявити регресний позов на підставі підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону № 1961-ІV, є чітко визначеним. Коли МТСБУ виплатило відшкодування через те, що шкоду заподіяв транспортний засіб, власник (водій) якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність (тобто, коли зробило виплату на підставі підпункту "а" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-ІV/), воно набуває право на регресний позов на підставі підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону № 1961-ІV до власника чи водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, бо саме він відповідальний за невиконання обов'язку зі страхування своєї цивільно-правової відповідальності.
Отже, законом прямо встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу.
ДТП настало 29.07.2024, а відшкодування у повному обсязі шкоди Позивачем Потерпілому відбулось 15.04.2025.
Моментом початку перебігу позовної давності для регресної вимоги з огляду на положення ч. 6 ст. 261 ЦК України страховика є день виконання основного зобов'язання і фактично день припинення цього зобов'язання належним виконанням - день проведення страховиком виплати страхового відшкодування третій особі (потерпілому в деліктному зобов'язанні) (висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.04.2017 у справі № 6-2806цс16).
При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою (див. пункти 44-46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17).
Час виникнення права подачі на позов виникає з моменту ДТП в результаті якого заподіяно шкоду (висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 у справі 521/16989/13-ц).
Отже при регресі строк позовної давності відраховується з моменту здійснення відповідної виплати страхового відшкодування (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 199/1848/16, від 27.12.2018 у справі № 373/2348/16-ц, від 10.01.2019 у справі № 200/13392/13-ц).
Враховуючи вищенаведене, Позивачем звертається до суду з позовною заявою в межах строків позовної давності.
За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно приписів ст. 55 Конституції України, права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
Як роз'яснено у пунктах 26, 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 01.03.2013 N9 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з пунктом 38.2.1 Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив ДТП та не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність права та/або наявність охоронюваного законом інтересу, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить.
Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд дійшов висновку про необхідність у задоволенні заявлених вимог.
Судові витрати у відповідності до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача.
Керуючись, ст. ст. 10, 11, 57-61, 79, 209, 210, 212-215, 223, 228, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України; ст. ст. 19, 22, 27, 28, 48, 261, 559, 980, 993, 999, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН: НОМЕР_4 , зареєстрований АДРЕСА_1 ) на користь «Моторного (транспортного) страхового бюро України» (код ЄДРПОУ: 21647131, адреса: 02653, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, р/р IBAN: НОМЕР_5 ) відшкодування шкоди е порядку регресу, пов'язаних з регламентною виплатою у розмірі 5 657,26 грн. (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят сім гривень 26 коп.), а також вартість послуг експерта у розмірі 2 000,00 (дві тисячі гривень 00 коп.) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН: НОМЕР_4 , зареєстрований АДРЕСА_1 ) на користь «Моторного (транспортного) страхового бюро України» (код ЄДРПОУ: 21647131, адреса: 02653, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, р/р IBAN: НОМЕР_5 ) судові витрати в сумі 3028 грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Суддя В.Л. Маренюк