01 травня 2026 рокуСправа №: 695/925/26
Номер провадження 3/695/605/26
01 травня 2026 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Апанасенко К.І., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України обов'язків щодо виховання та догляду відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: гр. ОСОБА_2 27.02.2026 року біля 14 год. 20 хв., поблизу навчального закладу вчинив бійку з неповнолітнім ОСОБА_3 .
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що син не конфліктний, правил поведінки дотримується. Дана подія сталася через дії ОСОБА_3 , оскільки він вже не вперше вчиняє конфлікти з її сином. Бесіду з сином вона провела. Просила адміністративну справу стосовно неї за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП закрити в зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , суддя приходить до наступних висновків.
Частина 1 статті 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом правопорушення є суспільні відносини у сфері виховання, навчання, утримання дітей та забезпечення їхніх прав (гарантовані ст. 150 Сімейного кодексу України).
Об'єктивною стороною є ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Суб'єкт спеціальний - батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники.
Суб'єктивною стороною є умисел або необережність (особа усвідомлює неналежне виховання, але не вживає заходів).
Диспозиція даної статті Кодексу посилається на певне законодавство, яке передбачає виконання батьківських обов'язків. Тому для притягнення до адміністративної відповідальності повинно бути доведено, які саме обов'язки не були виконані і яким законодавством передбачене їх виконання.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.98 р. у справі про тлумачення терміну "законодавство" визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозиції норм ст. 184 КУпАП.
Права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини встановлено статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року, статтями 150,180 Сімейного кодексу України.
Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Разом із тим, згідно ст. 150 Сімейного кодексу України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини:
1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
4. Батьки зобов'язані поважати дитину.
5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Згідно ч.1 ст.152 Сімейного кодексу України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
В частині 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007, з наступними змінами, містяться роз'яснення щодо ухилення батьків від виконання своїх обов'язків, згідно яких ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються не в повному обсязі.
В силу ст.283 КУпАП, формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
У протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не вказано, в чому конкретно полягає ухилення останньої від виконання нею обов'язків щодо виховання її сина, в яких її діях вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та у яких саме діях порушення вимог ст. 150 СК України. Самі по собі наведені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, а саме те, що ОСОБА_1 ухилилася від виконання батьківських обов'язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, стосовно свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , в результаті чого останній вчинив бійку з однокласником ОСОБА_3 , не можуть бути достатньою підставою для висновку про те, що ОСОБА_1 як мати ухиляється чи не виконує покладені на неї обов'язки по вихованню дитини та своїми діями вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.
Об'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, органом Національної поліції не конкретизована.
Крім того суб'єктивна сторона даного правопорушення не зазначена в протоколі.
Досліджена в судовому засіданні як доказ характеристика на учня 5-а класу Золотоніської ЗОШ №3 ОСОБА_2 (а.с. 16) свідчить про те, що мати ОСОБА_1 приділяє неповнолітньому сину ОСОБА_2 належну увагу, турботу, піклування, займається його вихованням, сприяє його розвитку та навчанню.
Під час розгляду справи не підтвердилися обставини, зазначені в протоколі, які би свідчили, що ОСОБА_1 ухилялася від виконання свої батьківських обов'язків щодо виховання свого сина ОСОБА_2 .
Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Для визнання діяння правопорушенням і, відповідно, застосування передбачених правовими нормами санкцій, необхідно встановити наявність у діянні особи складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В силу ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Презумпція невинуватості є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
За відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 суд доходить висновку, що при розгляді справи не доведено, що в її діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Це прямо підтверджено в рішенні ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.).
У Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 981784 від 04.03.2026, не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, а матеріали справи не містять достовірних доказів вчинення відповідного адміністративного правопорушення.
Тому суд вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до п.1 ч. 1 ст.247, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 9, 184, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя
Провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя К.І. Апанасенко