Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/2904/23
номер провадження 1-кп/695/114/26
Номер рядка у звіті 227
28 квітня 2026 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі :
головуючого судді ОСОБА_1
за участю
секретаря с/з ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника-адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Нова Дмитрівка, Золотоніського району Черкаської області, з середньою технічною освітою, непрацюючого, одруженого, на утриманні має малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особою з інвалідністю, депутатом будь якого рівня, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС, учасником бойових дій не являється, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-
У провадженні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області перебувають матеріали кримінального провадження №12023250370000576 від 27.04.2023 з обвинувальним актом, відповідно до якого ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він 26 квітня 2023 року близько 16 години 21 хвилин, керуючи автомобілем CHEVROLET EPICA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці 23 Вересня в м. Золотоноша наближаючись до нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг вулиць 23 Вересня - Черкаська, в порушення вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» пункту 16.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зі змінами і доповненнями, продовжив свій рух на перехрестя, керуючи автомобілем CHEVROLET EPICA, реєстраційний номер НОМЕР_1 та не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав дорогу мотоциклу VIPER V250R-1, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який рухався по головній дорозі вулиці Черкаській, м. Золотоноша в напрямку вулиці Артемівського, тобто з ліва на право відносно напрямку руху автомобіля CHEVROLET EPICA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого відбулося зіткнення вказаних транспортних засобів.
В результаті ДТП водій мотоцикла VIPER V250R-1, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , згідно з висновком експерта №05-8-01/241 від 12.07.2023 року отримав тілесне ушкодження у вигляді травми правої нижньої кінцівки з внутрішньо суглобовим переломом міжмищелкового підвищення правої великогомілкової кістки з рваною раною на правому коліні, яке відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, у зв'язку з тривалим розладом здоров'я.
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля CHEVROLET EPICA реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , а саме: дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» пункту 16.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зі змінами і доповненнями, згідно з висновком експерта № СТ/137Е-23 від 28.07.2023, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків - у вигляді спричинення потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
У судовому засіданні 28.04.2026 р. захисник заявив клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження без установлення вини, стягнення процесуальних витрат тощо. Вказував, що на даний час сплинув строк давності притягнення обвинуваченого до відповідальності і тому провадження по справі необхідно закрити не встановлюючи його вину, оскільки згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності в зв'язку з закінченням стоків давності не є тотожною визнанню особою своєї вини. Також у даному випадку процесуальні витрати не стягуються з обвинуваченого, а відносяться на рахунок держави.
У судовому засіданні обвинувачений змінив свою позицію та вказав, що свою провину в скоєнні правопорушення не визнає. Також він підтримав клопотання захисника, та зазначив, що наслідки звільнення його від кримінальної відповідальності в зв'язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження йому зрозумілі.
Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності в зв'язку зі спливом строків давності та закриття кримінального провадження. Просив стягнути з обвинуваченого витрати на проведення судових експертиз та вирішити долю речових доказів.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_5 проти закриття кримінального провадження в зв'язку зі спливом строків давності не заперечував, однак вважав за необхідне вказати в ухвалі суду про винуватість обвинуваченого.
Потерпілий підтримав позицію свого представника та просив визнати обвинуваченого винним та притягнути до відповідальності.
Суд, вислухавши думку учасників провадження, встановив наступні обставини.
Відповідно до ч.2 ст.44 КК України, звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом.
Згідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 року, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Санкцією ч.1 ст.286 КК України передбачене покарання у вигляді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК України, є нетяжким злочином.
Пунктом 2 частини 1 статті 49 КК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що датою вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та інкримінованого ОСОБА_6 , є 26.04.2023, тобто на час розгляду клопотання про закриття кримінального провадження минуло більше трьох років, окрім того, суду не надано доказів на підтвердження вчинення обвинуваченим нових злочинів або ж ухилення його від слідства та суду.
Давність притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України полягає в тому, що якщо сплинуло три роки з часу вчинення нетяжкого злочину, притягнення до кримінальної відповідальності неможливе і суд не може притягнути особу до кримінальної відповідальності, якщо заявлено клопотання про застосування строків давності.
Відповідно до ч.3 ст.288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Суд, перевіривши зміст обвинувального акта та отримавши згоду обвинуваченого на звільнення його від кримінальної відповідальності з огляду на те, що кримінальне правопорушення, за яким він обвинувачується, є нетяжким злочином і з моменту скоєння якого минуло більше трьох років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст.49 КК України не зупинявся і не переривався, ОСОБА_6 не ухилявся від слідства або суду, та не скоював нових кримінальних правопорушень, приходить до висновку, що обвинуваченого слід звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ч.1 ст.49 КК України, закривши відносно нього кримінальне провадження.
Щодо вирішення питання про встановлення вини обвинуваченого під час вирішення клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності в зв'язку з закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності суд ураховує позицію Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену в постанові від 22 травня 2025 року по справі № 709/2049/17, зокрема про те, що положеннями кримінального процесуального закону не передбачено імперативних норм, які зобов'язують суд під час розгляду клопотання про застосування ст. 49 КК України встановлювати фактичні обставини справи та перевіряти їх доказами, оскільки згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України розгляд такого клопотання для суду є першочерговим. Водночас, якщо клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності було подано в ході судового розгляду справи по суті, під час або після стадії з'ясування обставин та перевірки їх доказами (ст. 363 КПК України), то суд за результатами розгляду цього клопотання, установивши наявність підстав для застосування положень ст. 49 КК України, у своєму рішенні може (однак не зобов'язаний) установити факт скоєння обвинуваченим інкримінованого йому кримінально караного діяння та наявність у його діях складу злочину.
Крім того, в постанові від 11 грудня 2025 року по справі №757/40360/20-к Верховний Суд зазначив наступне: «Об'єднана палата ККС ВС у постанові від 12 вересня 2022 року (справа №203/241/17) виснувала, що звільнення від кримінальної відповідальності за імперативними приписами ст. 49 КК України є безумовним, оскільки підставою для цього є закінчення передбачених законом про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку. Специфіка інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності саме й полягає в тому, що за наявності певних визначених у законі умов особа звільняється від такої відповідальності, а кримінальне провадження закривається раніше від тієї стадії, коли вказані факти можуть та/чи мають бути належним чином встановлені, доведені, підтверджені відповідно до норм ст. 62 Конституції України.
Ця позиція узгоджується з висновками, викладеними, зокрема, в постановах ВС від 20 листопада 2024 року (справа № 754/15954/20), 30 січня 2025 року (справа №757/72925/17-к), 12 лютого 2025 року (справа №758/6166/22), 09 квітня 2025 року (справа № 761/41888/17) та 22 травня 2025 року (справа № 709/2049/17).
Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК).
У розумінні приписів ст. 62 Конституції України метою принципу презумпції невинуватості є захист особи, стосовно якої здійснюється/здійснювалося кримінальне провадження, від будь-яких виявлених у зв'язку із цим форм осуду, унаслідок чого піддано сумніву непричетність такої особи до вчинення кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Тому, до ухвалення вироку у справі, суд не може робити висновки про винуватість особи, тим більше тоді, коли строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності спливли значно раніше, ніж суд робить такий висновок. Отже, в ухвалі про закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України суд не може викладати будь-які обставини як встановлені судом, де йдеться про підтвердження доказами припущення сторони обвинувачення в обвинувальному акті про ту версію подій, яку вона вважає такою, що відбувалася в об'єктивній дійсності».
З приводу стягнення з обвинуваченого витрат за проведення експертиз суд зазначає про те, що об'єднана палата ККС ВС у постанові від 12 вересня 2022 року (справа №203/241/17) зробила висновок про те, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Тому витрати за проведення експертиз у даному кримінальному провадженні стягненню з ОСОБА_6 не підлягають.
Щодо заявленого стороною потерпілого цивільного позову, то потерпілий та представник потерпілого підтримали додану раніше до матеріалів кримінального провадження заяву про залишення позовної заяви без розгляду.
Прокурор, обвинувачений та захисник не заперечували проти залишення цивільного позову без розгляду.
У зв'язку з вище вкладеним суд вважає за необхідне залишити цивільний позов без розгляду.
Також у судовому засіданні представником потерпілого та потерпілим було підтримано письмове клопотання про компенсацію процесуальних витрат на правову допомогу адвоката.
Прокурор не заперечував проти задоволення даного клопотання.
Захисник заперечував проти задоволення клопотання та відсутні підстави для стягнення цих витрат, оскільки судові витрати можуть бути покладені на обвинуваченого лише тоді, коли він притягується до відповідальності.
Обвинувачений підтримав позицію захисника.
Вирішуючи клопотання про компенсацію процесуальних витрат на правову допомогу адвоката суд зазначає наступне.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 02 грудня 2024 року по справі № 686/1699/20 висловила правову позицію з того приводу, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК, процесуальні витрати потерпілого можуть бути стягнені з такої особи в порядку, передбаченому частиною 1 статті 124 КПК. Можливість стягнення процесуальних витрат має бути роз'яснена обвинуваченому при роз'ясненні йому права на звільнення від кримінальної відповідальності і права заперечувати проти закриття кримінального провадження відповідно до частин 2 та 3 статті 285 КПК.
Судом було роз'яснено ОСОБА_6 зазначені вище права, а також щодо можливості стягнення з нього процесуальних витрат.
Відповідно до положень ч.1 ст.118 КПК України процесуальні витрати складаються, зокрема з витрат на правову допомогу.
Згідно із укладеними між потерпілим ОСОБА_4 та адвокатом ОСОБА_5 : договором про надання правничої допомоги адвоката від 05.05.2023, додатковою угодою №1/23 від 05.05.2023 та договором про надання правничої допомоги адвоката від 10.10.2023, додатковою угодою №2/23 від 10.10.2023 гонорар (сума процесуальних витрат на професійну правничу допомогу) установлений у фіксованому розмірі.
Як убачається з розрахунку процесуальних витрат , в період часу з 05.05.2023 по 30.07.2023 адвокат (представник) захищав права та інтереси, надавав клієнту професійну правничу допомогу та ним були надані адвокатські/юридичні послуги у вказаному кримінальному провадженні на досудовому розслідуванні, в т.ч. консультації відносно правових питань, юридичний аналіз, підготовка та подання процесуальних документів до органу досудового розслідування, участь адвоката під час досудового слідства при наданні пояснень, допиту потерпілого та інших процесуальних дій у кримінальному провадженні №12023250370000576 від 27.04.2023. За вказаний період клієнт сплатив адвокату кошти за надані послуги в сумі 37000 грн. Також у період з в період часу з 10.10.2023 по 09.09.2025 адвокат (представник) захищав права та інтереси, надавав клієнту професійну правничу допомогу та ним були надані адвокатські/юридичні послуги, в т.ч. консультації відносно правових питань, юридичний аналіз, підготовка та подання процесуальних документів до суду першої інстанції, участь адвоката під час судового слідства (засіданнях суду) надання пояснень сторін судового розгляду, допиту потерпілого/обвинуваченого та інших процесуальних дій в суді першої інстанції, а саме в Золотоніському міськрайонному суді Черкаської області, при розгляді кримінальної справи №695/2904/23. За вказаний період клієнт сплатив адвокату кошти за надані послуги в сумі 38000 грн.
Сплата коштів на правову допомогу на загальну суму 75000 грн. стверджується квитанціями до прибуткового касового ордера від 05.05.2023 та від 10.10.2023.
З урахуванням наведеного, суд уважає, що заява потерпілого ОСОБА_4 про стягнення судових витрат у кримінальному провадженні підлягає до задоволення та всі документи, які підтверджують саме такий розмір вказаних судових витрат, містяться в матеріалах провадження.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Питання речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 284-287, 372, 376, 392 КПК України, суд, -
Клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України задовольнити.
Звільнити ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України від кримінальної відповідальності в зв'язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України, закривши відносно нього кримінальне провадження №12023250370000576 від 27.04.2023 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_4 процесуальні витрати, а саме витрати на правову допомогу в сумі 75000 грн. 00 коп.
Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Євроінс Україна» про стягнення матеріальних збитків і моральної шкоди, заподіяної злочином та страхового відшкодування - залишити без розгляду.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01.05.2023 на автомобіль марки CHEVROLET EPICA, реєстраційний номер, НОМЕР_1 та мотоцикл VIPER V250R-1, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Речові докази:
- автомобіль марки CHEVROLET EPICA, реєстраційний номер, НОМЕР_1 , що зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області - повернути за належністю;
- мотоцикл марки VIPER V250R-1, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області - повернути за належністю;
- DVD-R диск із відеозаписом ДТП, приєднаний до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;
- медичну картку стаціонарного хворого №2880 на ім'я ОСОБА_4 , приєднану до матеріалів кримінального провадження - повернути за належністю.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення до Черкаського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали проголошено 01.05.2026 р.