Справа № 692/538/26
Провадження № 2-а/692/3/26
30.04.26
30 квітня 2026 року с-ще Драбів
Драбівський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Левченко Л.О.
за участю секретаря с/з Савенко О.В.
розглянувши у судовому засіданні (в спрощеному порядку) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
І. Зміст позовних вимог.
Свій позов ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що 27.03.2026 він керував транспортним засобом ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_1 , по вул. Левицького в с. Митлашівка, Золотоніського району Черкаської області. Під час руху побачив, що йому назустріч рухався автомобіль поліції, з яким вони розминулися та продовжив рух у своєму напрямку без зауважень чи вимог з боку працівників поліції. Приїхавши до будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 зупинився, оскільки досяг місця призначення. Після зупинки транспортного засобу та виходу з нього помітив, що позаду його автомобіля зупинився автомобіль працівників поліції, разом з якими перебували працівники ТЦК та СП. Звернув увагу суду, що рух його транспортного засобу працівниками поліції не припинявся, а завершився за його ініціативою у зв'язку з досягненням місця призначення. Вказав, що під час руху вимог про зупинку його транспортного засобу не подавалось, автомобіль поліції проблискових маячків чи спеціальних звукових сигналів не використовував. Вказав, що звернувся до поліцейських з проханням пояснити причину їх дій та повідомити, у чому саме полягає нібито вчинене ним правопорушення, однак жодних пояснень, належних доказів йому не надано, відеофіксації події не продемонстровано. Вказав, що поліцейськими було застосовано його безпідставне затримання із застосуванням кайданок. У подальшому, під час встановлення його особи було встановлено, що він у розшуку не перебуває. Його було доставлено до відділу поліції, де працівниками складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЄНА № 6914466 від 27.03.2026, якою було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв'язку з керуванням транспортним засобом без використання ременя безпеки, а також ненадання для перевірки посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та поліса обов'язкового страхування. Вважав обставини, викладені у постанові серія ЄНА № 6914466 від 27.03.2026 такими, що не відповідають дійсності, а постанову незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає до скасування.
Зазначив, що факт керування ним транспортним засобом без використання ременя безпеки не підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема, не може бути підтверджений матеріалами відеофіксації, які йому надані не були, поліцейські під'їхали ззаду до його автомобіля після прибуття водія на необхідне місце та виходу з нього. Вимога про надання документів була висунута після того, як ОСОБА_2 зупинив транспортний засіб та вийшов з нього і законних підстав для такої вимоги працівниками поліції повідомлено не було. Вказує, що навіть у разі наявності підстав для перевірки документів, поліцейські не забезпечили дотримання передбаченої законом процедури, не роз'яснили його права та не повідомили про причину зупинки, не надали докази вчинення правопорушення на прохання водія.
Зазначив, що відсутні докази його відмови надати документи. Вважав, що його затримали безпідставно. Вказав, що після складення адміністративних матеріалів був змушений самостійно повертатись додому.
Тому просив визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського відділу поліцейської діяльності №1 (смт Драбів) Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області старшого сержанта поліції Сандиги Олександра Петровича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЄНА № 6914466 від 27.03.2026, провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою суду від 06.04.2026 у відповідності до положень ч. 5 ст. 262 КАС України, провадження по справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачу надати відзив на позов та роз'яснено право сторін звернутись з клопотанням про розгляд справи з повідомленням сторін.
Від представника відповідача Н. Колєснік 14.04.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представник вказала, що відеозаписами з відео реєстратора службового автомобіля та бодікамер поліцейських підтверджено факт керування позивачем транспортним засобом ВАЗ 2106, номерний знак НОМЕР_1 , з не пристебнутим ременем безпеки, при цьому факт керування транспортним засобом позивачем не заперечується. Зазначила, що після переслідкування та зупинки поліцейськими за допомогою проблискових маячків та звукового сигналу транспортного засобу ВАЗ 2106, позивачу було повідомлено причину зупинки - порушення ПДР, керування транспортним засобом, будучи не пристебнутим ременем безпеки. Зазначила, що факт керування без використання ременя безпеки підтверджується даними відеозапису, зокрема фрагментом з 08.04.52 до 08.04.59, з якого вбачається, що позивач, зупинившись на вимогу поліцейських, швидко встав та вийшов з автомобіля, при цьому не здійснював ніяких рухів для відстебнення ременя безпеки. Після зупини поліцейські відрекомендувались, повідомили про проведення відео фіксації та запитали, чому ОСОБА_2 не зупинився на вимогу поліцейських та попрохали надати у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційних документах на транспортний засіб та полісі страхування.
Однак позивач відмовлявся надати передбачені законом документи та вимагав надати для ознайомлення відео, яким зафіксовано порушення ним ПДР та підтверджено, що він не був пристебнутий ременем безпеки. При цьому вів себе агресивно, виявляв неповагу до поліцейських, провокував їх, своїми діями перешкоджав встановленню обставин справи. Поліцейські просили водія заспокоїтись, вказали, що нададуть відео після того, як він заспокоїться. На неодноразову вимогу надати посвідчення водія, реєстраційні документи та страховий поліс позивач відмовлявся надати зазначені документи, намагався покинути місце зупинки, почав хапати та смикати поліцейських за формений одяг. Його було попереджено про необхідність заспокоїтись та припинити протиправні дії, на що він не відреагував. З метою припинення протиправних дій, відносно ОСОБА_2 було застосовано заходи фізичного впливу та спеціальні засоби: кайданки, затримано в адміністративному порядку, про що проінформовано Регіональний центр з БВПД. Позивачу було оголошено, яка справа розглядається, роз'яснено права особи та строки оскарження, забезпечено право скористатись правовою допомогою - прибув адвокат для надання позивачу правової допомоги. Розглянувши справу, було винесено адміністративну постанову серія ЕНА № 6914466 від 27.03.2026, копію якої надано позивачу.
Вказала, що твердження позивача щодо неповідомлення причин зупинки, нероз'яснення йому прав особи та ненадання для ознайомлення відеодоказів на підтвердження порушення ним ПДР, що слугувало причиною зупинки транспортного засобу під його керуванням, суперечать матеріалам справи, зокрема, відеозапису. Поліцейські надали позивачу для ознайомлення відеозапис зі службового автомобільного реєстратора.
Вважає, що у діях ОСОБА_2 наявні ознаки і склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП. Зазначила, що позивач не надав належних і допустимих доказів, що свідчили б про обґрунтованість позовних вимог, а його незгода щодо притягнення до адміністративної відповідальності за вказаними статтями не є підставою для скасування постанови. Вважала позовні вимоги необґрунтованими, просила у задоволенні позову відмовити.
Від позивача ОСОБА_2 відповідь на відзив не надходила.
Від сторін заяви, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходили.
ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що поліцейським відділу поліцейської діяльності №1 (смт Драбів) Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області старшим сержантом поліції Сандигою Олександром Петровичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6914466 від 27.03.2026, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126, ч.2 ст.36 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 510грн.
Згідно постанови, ОСОБА_2 27.03.2026 близько 08:06год. в с. Митлашівка, по вул. Залужна, 32, керував автомобілем ВАЗ 2106, номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, при цьому був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 в, також не пред'явив для перевірки посвідчення водія категорії В, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, полісу обов'язкового страхування наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1а, 2.1б, 2.1ґ, чим порушив ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП, дані правопорушення об'єднано за ч. 2 ст. 36 КУпАП.
Згідно протоколу серія АЗ № 015613 про адміністративне затримання від 27.03.2026, поліцейським Сандигою О.П. було доставлено ОСОБА_2 до службового приміщення ВПД №1 ЗРВП 27.03.2026 о 08:15 год. у зв'язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП для складення адміністративних матеріалів.
Згідно рапорту від 27.03.2026 поліцейського СРПП ВПД №1 ЗРВП Сандиги О.П., 27.03.2026 під час патрулювання в с. Митлашівка, Золотоніського району, по одній з вулиць було виявлено ТЗ ВАЗ 2106, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався з порушенням ПДР України. Під час подальшої зупинки ТЗ водію ОСОБА_3 було повідомлено про конкретну причину його зупинки та повідомлено про виконання п. 2.4 ПДР України, останній в чіткій формі відмовився виконувати вимоги п.2.4 ПДР, при цьому заявив клопотання щодо надання відеофіксації його правопорушення, на що ОСОБА_4 було роз'яснено вимоги ст. 280 КУпАП. У подальшому водій в категоричній формі відмовився виконувати вимоги, неодноразово наголошуючи п.п. 2.4 та почав поводитись зухвало, намагався покинути місце зупинки. Оскільки ОСОБА_5 почав хапати та шарпати за одяг поліцейських, в порядку ст. 45 ЗУ «Про національну поліцію» було застосовано кайданки, повідомлено про адміністративне затримання згідно ст.ст. 260-263 КУпАП та доставлено до ВПД №1 ЗРВП для складення адміністративних матеріалів. По прибуттю до ВПД, ОСОБА_4 було повідомлено ОСОБА_2 про розгляд справи про адміністративні правопорушення за ч. 5 ст. 121 КУпАП, ч. 1 ст. 126 КУпАП, після чого було надано копію адміністративних матеріалів, де водій поставив свій підпис. Інших заяв та клопотань від особи, яка притягувалась до адміністративної відповідальності не надходило.
Згідно відеодоказів на оптичних дисках (два DVD-R диска, по 2 відеофайли на кожному, всього 4 відеофайли), на них зображено події, що мали місце 27.03.2026 у період з 08:04:00 по 09:20:12. На першому відеозаписі першого диску, без звукового супроводу, зображено процес переслідування працівниками поліції транспортного засобу ВАЗ номерний знак НОМЕР_2 , який швидко рухається вулицями населеного пункту. В подальшому, автомобіль ВАЗ з'їжджає з проїжджої частини дороги на узбіччя та зупиняється біля приватного будинку. У автомобілі перебуває одна особа чоловічої статі, яка відразу після зупинки свого транспортного засобу залишає автомобіль і виходить назовні, до неї відразу наближаються працівники поліції.
На другому відеозаписі першого диску, що містить звуковий супровід, зображено процес переслідування транспортного засобу ВАЗ, номерний знак НОМЕР_2 , який до моменту зупинки вказаного транспортного засобу відповідає даним першого запису. З транспортного засобу виходить водій, до якого негайно наближаються 2 працівники поліції, одниз з яких відразу пропонує водію надати документ та попереджує водія про проведення відеофіксації, інший - запитує водія, чому той не зупиняється. В процесі спілкування з водієм поліцейський повторно пропонує водію надати документи і на його запитання «що трапилось» роз'яснює, що водій керував транспортним засобом, будучи не пристебнутим ременем безпеки. Водій на це відповідає: «пристебнутий» та намагається залишити місце події, однак його зупиняє інший поліцейський. Обидва поліцейських пропонують водію надати їм документи, на що той заперечно хитає головою. Один з поліцейських зазначає про наявність законної причини для зупинки водія та вказує, що її необхідно було виконати, а не ігнорувати. Зазначає про ввімкнення спец сигналу та проблискових маячків на службовому авто та що водій рухався з неадекватною швидкістю. Водій здійснює нову спробу залишити місце події, однак зупиняється поліцейським, який вказує, щоб той залишався на місці. Після цього водій запитує про відеофіксацію та отримує відповідь, що відеофіксація здійснюється на бодікамеру. Поліцейський знову, посилаючись на норми ПДР пропонує водію надати документи, на що той вимагає, щоб поліцейські надалии відеофіксацію порушення ПДР. На це поліцейський попросить водія виконати вимоги ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух» та надати відповідні документи, пояснює, що потім будуть надані відеодокази. Водій вимагає надати відеодокази вчинення порушення відразу, документи, про які зазначали поліцейські не надає, намагався залишити місце події. Між поліцейськими та водієм виникає суперечка, що переходить у штовханину та взаємні звинувачення у неадекватній поведінці. Поліцейські просять надати документи, водій вказує, що пред'явить, коли йому дадуть (нечітко). Після цього деякий час зміст подій не є зрозумілим, оскільки бодікамера поліцейського, якою здійснюється відеозапис, відвертається від учасників вказаних подій та падає на землю. Коли камера піднімається та направляється на поліцейських та водія, видно, що поліцейській утримують водія, який пручається. В подальшому водію надягають кайданки, поміщають до патрульного автомобіля. Поліцейський зазначає, що водія буде доставлено до відділку поліції. Поліцейський вкотре наголошує на необхідності водію надати документи, на що водій каже, щоб зняли кайданки. На запитання про особисті дані відповіді не надає, йому повідомляють, що його буде доставлено для встановлення особи та везуть у службовому автомобілі. Під час доставлення водій повідомляє свої дані - ОСОБА_2 , вказує, що потребує адвоката. ОСОБА_2 доставляють до відділку поліції.
На відеофайлах другого диску зображено обставини перебування ОСОБА_2 у поліцейському відділку. На першому відеофайлі зображено процес спілкування поліцейських з ОСОБА_2 у період з 08:36:41 по 08:55:29 та складення протоколу адміністративного затримання. На другому відеофайлі зображено процес спілкування поліцейських з ОСОБА_2 у період з 09:02:53 по 09:20:12. Під час цього поліцейський вказує, що було задоволено клопотання ОСОБА_2 про надання відеодоказів керування ним транспортним засобом без паска безпеки, при цьому на столі лежить смартфон, що транслює відеозображення процесу переслідування авто ВАЗ 2106. Поліцейський, що відрекомендовується ОСОБА_4 вказує, що оскільки водію надано відеодокази, то вважає можливим провести розгляд справи за вчинення правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121 КУпАП відносно ОСОБА_2 та розпочинає такий розгляд. Роз'яснює ОСОБА_2 положення ст. 63 Конституції України та його процесуальні права. Поліцейський проводить розгляд справи, зазначає, що з відеодоказів чітко вбачається, що той керував транспортним засобом з непристебнутим паском безпеки та що в подальшому водій відмовився надати документи - посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс. ОСОБА_2 зауважив, що відразу заперечив (без уточнення що саме), від надання документів не відмовлявся, вимагав докази вчинення ним правопорушення. Поліцейський на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП об'єднав справи у одне провадження та наклав стягнення у виді штрафу у межах санкції, передбаченої ч. 5 ст. 121 КУпАП у розмірі 510грн. та роз'яснив порядок його сплати. Запитав у ОСОБА_2 про наявність у того заяв та клопотань, на що той таких клопотань не висловив, пропонував виключити на якийсь час відеокамеру. Також до відділку прибула адвокат Пух С.Л. для надання допомоги ОСОБА_2 , яка вказала, що ознайомиться з постановою про адміністративне правопорушення та буде її оскаржувати. Після цього ОСОБА_2 було надано постанову по справі про адміністративне правопорушення, з якою той ознайомився та отримав її копію і копію протоколу про адміністративне затримання.
ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Згідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Частиною 5 ст. 121 КУпАП передбачено відповідальність порушення правил користування ременями безпеки.
Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з постанови серія ЕНА № 6914466 від 27.03.2026, ОСОБА_2 27.03.2026 близько 08:06год. в с. Митлашівка по вул. Залужна, 32, керував автомобілем ВАЗ 2106, номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, при цьому не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 в, також не пред'явив для перевірки посвідчення водія категорії В, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, полісу обов'язкового страхування наземних транспортних засобів.
Обставина керування ОСОБА_2 транспортним засобом, як про це вказано у постанові серія ЕНА № 6914466 від 27.03.2026, позивачем не заперечується.
Позивачем заперечується факт скоєння ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII) відповідно до якої поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч. 1 статті 23 Закону №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань, у визначених законом випадках, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, передбачені ч. 5 ст. 121 та ч.1 ст. 126 КУпАП.
Згідно пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на місці вчинення адміністративного правопорушення (п. 2 розділу II Інструкції).
За змістом частини п'ятої статті 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 10 Інструкції передбачено, що під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно п. 2.3в ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними.
Позивач у позові стверджував, що зустрів автомобіль поліцейських, який рухався йому назустріч, що свідчить на користь того, що поліцейські бачили обставини користування водієм паском безпеки. При цьому твердження позивача, що він рухався до мети свого призначення і його ніхто не зупиняв, а поліцейські прибули вже після його зупинки та після того, як він залишив автомобіль, спростовуються матеріалами відеодоказів, з яких вбачається факт тривалого переслідування поліцейськими автомобіля позивача та постійне перебування вказаного автомобіля у полі зору поліцейських, які прибули до місця, де ОСОБА_2 зупинив авто, одночасно з самим порушником і негайно залишили службовий автомобіль та підійшли до водія. При цьому поліцейські повідомили ОСОБА_2 про причину зупинки (не користувався ременем безпеки) та вказали, що той не зупинився на вимогу поліцейських, подану шляхом включення проблискових маячків та подачі звукового сигналу. Суд звертає увагу, що після зупинки транспортного засобу ОСОБА_2 не залишився в автомобілі, а негайно його покинув, що свідчить на користь твердження сторони відповідача, що той ременем безпеки пристебнутий не був та дій для його відстебнення не вчиняв. Окрім того, суд зазначає, що при винесенні постанови серія ЕНА № 6914466 від 27.03.2026 позивач не заперечував факт керування автомобілем з непристебнутим ременем безпеки, заяв та клопотань не мав, докази невинуватості надати не намагався, на наявність таких доказів не посилався. Його заперечення зводились до того, що поліцейські не надали доказів відеофіксації правопорушення на його вимогу. Тому твердження позивача у цій частині суд оцінює критично як такі, що не підкріплені належними доказами, суперечать матеріалам справи та спрямовані на ухилення особи від передбаченої законом відповідальності.
Щодо відсутності законних підстав для перевірки документів суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону №580-VIII поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути.
Відповідно до ч. 2 ст. статті 32 Закону №580-VIII поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
В розділі 2 ПДР України закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII.
А саме, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).
Також, відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.
Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові №127/19283/17 від 29.09.2019.
Тому суд не погоджується з аргументами позивача у цій частині, зокрема з огляду на його позицію, викладену у позові, де позивач припускає наявність підстав для перевірки документів, хоча й вказує, що поліцейські не забезпечили дотримання процедури, не повідомили причин зупинки та не надали докази на його прохання.
Крім того, з наданого відео вбачається той факт, що працівниками поліції було відразу поінформовано ОСОБА_2 про причини та підстави зупинки, вказані вище, неодноразово запропоновано водію надати документи з посиланням на норми законодавства та роз'яснено, що відеодокази будуть надані після наданя ним документів. Натомість ОСОБА_2 документів не надав та вчиняв активні дії для залишення місця події, після чого був затриманий і доставлений до відділку поліції, де йому було надано відеодокази та винесено відповідну постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Те, що позивач не погоджується з поставленим йому в провину порушенням ПДР, не звільняє його від обов'язку виконати вимоги посадової особи поліції щодо перевірки документів, на що вказав Верховний Суд у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі № 464/1470/17.
Щодо твердження позивача про безпідставність затримання особи, то суд не оцінює таке твердження, оскільки дії працівників поліції у цій частині позивачем не оскаржуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач не надав до суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт протиправності оскаржуваної постанови, з заявами та клопотаннями не звертався, висновки відповідача, викладені у відзиві не спростував.
Відповідач заперечив позовні вимоги повністю, разом з відзивом надав докази на підтвердження своїх заперечень: матеріали відеозаписів з бодікамер поліцейських та рапорт поліцейського Сандиги О.П.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Практика Європейського суду з прав людини вказує, що у даній категорії справ оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (“O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») також зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та керувати ними, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. У даній справі - користуватись ременем безпеки та надати на вимогу поліцейського передбачені законодавством документи.
З матеріалів справи не вбачається фактів порушення поліцейським порядку розгляду адміністративних матеріалів, які вказав позивач у своєму позові, а його твердження не знайшли підтвердження під час дослідження матеріалів справи. Суд оцінює твердження позивача критично, вважає їх голослівними, такими, що не узгоджуються з матеріалами справи та спрямованими на ухилення від передбаченої законом відповідальності. В той же час, твердження сторони відповідача, викладені у відзиві, знайшли своє підтвердження під час дослідження матеріалів справи.
Таким чином суд погоджується з висновком поліцейського відділу поліцейської діяльності № 1 (смт Драбів) Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області старшого сержанта поліції Сандиги Олександра Петровича, викладеним у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6914466 від 27.03.2026, щодо вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121 та ч.1 ст. 126 КУпАП: порушення правил користування ременями безпеки та непредявлення особою, яка керує транспортним засобом у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про залишення рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовної заяви - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8, 9, 77, 78, 139, 242, 244, 245, 246, 255, 286 КАС України, ст.ст. 126, 245, 247, 280, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.О. Левченко