Справа № 278/2421/25
01 травня 2026 року м. Житомир
Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» звернулось до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача:
- заборгованість за кредитним договором на загальну суму 7715,00 грн;
- судові витрати у вигляді судового збору у сумі 2422,40 грн та 10500,00 грн витрати на професійну правову допомогу.
Як на підставу позовних вимог вказано, що 25.05.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно якого останній отримав кредитні кошти в сумі 2500,00 грн. Строк кредиту 20 днів, стандартна процентна ставка 1,90 % в день. Договір було підписано ОСОБА_1 шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було направлено йому на номер мобільного телефону.
Однак, відповідач свої зобов'язання за договором не виконував, кредитну заборгованість не погашав, у зв'язку із чим виникла заборгованість у вищевказаному розмірі.
У подальшому між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача вказаним кредитним договором.
Посилаючись на наведені обставини, позивач просить стягнути заборгованість з відповідача.
Провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 44).
Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Копія ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та доданих до неї документів направлялись відповідачу за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 47), проте поштове відправлення повернулась на адресу суду не врученим з відмітками «За закінченням терміну зберігання» (а.с. 48-49).
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
25.05.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір №1952356 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого клієнт отримав кредит на строковості, зворотності, платності в сумі 2500,00 грн (а.с. 9-15).
Згідно п.1.3, 1.4 договору кредит надається строком на 20 днів; стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день.
У відповідності до п. 2.1 договору кредит надавався у безготівковій формі шляхом перерахування коштів за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , які надані клієнтом з метою отримання кредиту.
Договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно (п. 10.7 договору).
Відповідач ОСОБА_1 погашення кредиту та сплату нарахованих відповідно до договору відсотків не здійснював, у зв'язку з чим станом на 13.01.2025 утворилась заборгованість в сумі 7715,00 грн, з яких: 2500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 5215,00 грн - заборгованість за відсотками, що підтверджується випискою з особового рахунка за кредитним договором № 1952356 (а.с. 20).
Також встановлено, що ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало останньому кредит в сумі 2500,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення ТОВ УПР» №29127-0403 від 04.03.2024 (а.с.23).
24.12.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» було укладено договір факторингу № 02-24122001, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним вище договором (а.с. 24-27).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 02-24122001 від 24.12.2021 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 7715,00 грн, з яких: 2500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5215,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 21).
Отже у справі, що розглядається предметом розгляду є правовідносини сторін, що склалися у зв'язку з укладенням кредитного договору, однією із форм якого є онлайн кредит, тобто позика оформлена через мережу Інтернет.
Наведене свідчить про належне укладення між відповідачем та кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» кредитних договорів шляхом проставляння електронного підпису сторін, умови яких кредитодавцем були виконані. Відповідач свої зобов'язанні за цими договорами щодо повернення кредитних коштів не виконав.
Аналогічна правова позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на положення вище вказаного законодавства можливо дійти висновку, що з урахуванням особливостей договорів, щодо виконання яких виник спір між сторонами, їх укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із матеріалів справи вбачається, що кредитодавцем використовувався електронний договір та застосування цифрового підпису. Кредитні договори підписані електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір в електронній формі, умови якого позикодавцем були виконані. Однак відповідач свої зобов'язання за цим договором щодо повернення кредитних коштів не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Таким чином, встановивши, що право позивача було порушено внаслідок неповернення кредиту відповідачем, позовна вимога про стягнення тіла кредиту у сумі 2500,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в сумі 5215,00 суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
За умовами кредитного договору № 1952356 від 25.05.2021 року сторони погодили строк кредитування на 20 днів, а саме з 25.05.2021 року по 14.06.2021 року.
При цьому, сторони в п. 4.1.1 кредитного договору № 1927716 від 18.05.2021 року обумовили можливість пролонгації строку кредитування у випадку неможливості виконання клієнтом свого зобов'язання, шляхом ініціювання останнім укладення додаткової угоди до договору.
Доказів на підтвердження звернення ОСОБА_1 до ТзОВ «Лінеура Україна» із пропозицією (офертою) про продовження строку кредитування суду не надано.
Відтак, суд приходить до висновку про те, що строк кредитування за кредитним договором № 1952356 від 25.05.2021 року закінчився 14.06.2021 року, тому з цього часу первісний кредитор не мав підстав для здійснення нарахування відсотків, передбачених умовами договору, поза межами строку кредитування.
Що стосується автоматичної пролонгації строку кредитування, передбаченої п. 4.2 кредитного договору № 1952356 від 25.05.2021 року, слід вказати, що підстави для її застосування є аналогічними підставам звичайної пролонгації, яка відповідно до п. 4.1.1 договору здійснюється виключно за ініціативою клієнта, шляхом укладення додаткової угоди.
Така конструкція фактично позбавляє боржника можливості вільного волевиявлення щодо продовження строку кредитування, оскільки автоматична пролонгація відбувається незалежно від його активних дій. У зв'язку з цим, умови автопролонгації набувають ознак «вибору без вибору», що ставить боржника у завідомо невигідне становище та порушує принцип справедливого балансу прав і обов'язків сторін договору, а відтак не може вважатися належною правовою підставою для продовження строку кредитування та нарахування відсотків поза межами первісно погодженого строку.
Відповідно до ч. ч. 1, 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Отже, виходячи з того, що строк кредитування за вказаним кредитним договором завершився 14.06.2021 року, у первісного кредитодавця було відсутнє право нараховувати відсотки за користування кредитом після вказаної вище дати, а тому вимоги позивача про стягнення таких відсотків, нарахованих після 14.06.2021 року, є необґрунтованими, з огляду на що такі не підлягають задоволенню. Після цих дат права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 1952356 від 25.05.2021 року укладено на 20 днів з 25.05.2021 року по 14.06.2021 року з відсотковою ставкою в розмірі 1,90% за кожен день користування кредитом. Тобто, за вказаний період розмір відсотків становить 950,00 грн (2500 грн х 1,90 % х 20 день).
Таким чином, відсотки у розмірі 950,00 грн. підлягатимуть стягненню з відповідача на користь позивача.
Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Зі змісту ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання не виконані з вини відповідача.
За ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором позики визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивував позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1952356 від 25.05.2021 року у сумі 3450,00 грн, яка складається з: 2500,00 грн - заборгованості по тілу кредиту, 950,00 грн - заборгованості за відсоткам.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 10500,00 грн, які підтверджуються договором про надання правової допомоги від 29.12.2023 (а.с. 28-29), актом про отримання правової допомоги від 09.06.2025 (а.с. 62), платіжною інструкцією №39447 від 08.07.2025 (а.с. 67).
Враховуючи особливості предмета спору, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, складність справи та її значення для сторін, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених у акті про отримання правничої допомоги від 08.07.2025, виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, суд приходить до висновку про те, що розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» підлягає зменшенню з 10500,00 грн до 1500,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки вимоги позивача задоволено частково, тому на користь позивача підлягає до стягнення з відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 1083,25 грн.
Керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором №1952356 від 25.05.2021 в сумі 3450,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту (тіло) - 2500,00 грн та простроченої заборгованості за процентами - 950,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір в сумі 1083,25 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 1500,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ: 42228158, адреса: м. Київ, вул. Кирилівська 82, оф. 7.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О. М. Дубовік