Справа № 548/675/26
Провадження № 2/548/493/26
30.04.2026 Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Старокожка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.,
розглянувши у межах спрощеного позовного провадження у приміщенні суду м. Хорола цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.
Представник позивача Омельяненко Р.Р., діючи в інтересах свого довірителя ТОВ "Споживчий центр", за допомогою підсистеми "Електронний суд" 24.03.2026 звернувся до Хорольського районного суду Полтавської області з позовною заявою до відповідачки про стягнення зборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 20.07.2025 між позивачем ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 у електронній формі укладено кредитний договір (оферту) № 020.07.2025-100001719.
Відповідно до умов договору позичальниці шляхом перерахування коштів на банківську картку надано кредит в розмірі 4000,00 грн, строком на 217 днів. Дата повернення (виплати) кредиту - 21.02.2026.
У зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань по вказаному договору, станом на момент пред'явлення позову утворилася заборгованість у розмірі 13280,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 4000,00 грн, по процентах - 6200,00 грн, комісії, пов'язаної із видачею кредиту - 360,00 грн, додатковій комісії - 720,00 грн, неустойці - 2000,00 грн, яку позивач прохав стягнути з разом із судовими витратами із відповідачки.
Ухвалою судді Хорольського районного суду від 26.03.2026 відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачці строк 15 днів для надання відзиву на позов.
У встановлений судом строк від відповідачки на адресу суду надійшов відзив на позов, у якому вона вказала, що позовні вимоги не визнає. Зазначила, що у 2025 році стороння особа - її однокласник ОСОБА_2 шахрайським шляхом отримав доступ до її облікового запису у системі "Приват 24" та використав її персональні дані для оформлення кредитів без її на те згоди. У результаті цього на належну їй банківську картку, емітовану у АТ КБ "Приватбанк" різними кредитними установами було зараховано кредитні грошові кошти, які у подальшому останній перерхував на свою банківську картку та використав на власний розсуд. Після з'ясування цих обставин вона звернулася до ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавської області із заявою про вчинення кримінального правопорушення та за цією заявою було відкрито кримінальне провадження № 12025170590000240 за ознаками ч. 2 ст. 190 КК України, де її визнано потерпілою. Надала до відзиву на позов копію витягу із ЄДРДР від 31.07.2025. У зв'язку із тим, що вона не укладала із позивачем кредитного договору, не погоджувала його умови, не користувалася кредитними коштами, прохала у задоволенні позову відмовити.
14.04.2026 за допомогою підсистеми "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому останній заперечує проти аргументів відповідачки та прохає позовні вимоги задоволити повністю. Вказує, що кредитні кошти перераховані на банківську картку, що належить відповідачці, ідентифікація позичальниці відбулася за допомогою номеру мобільного телефону, на який було надіслано одноразований електронний ідентифікатор, який також належить їй, що нею не заперечується, крім того, відповідачка надала суду лише доказ звернення до правоохоронного органу з приводу вчинення щодо неї шахрайських дій, однак не надала доказів підтвердження цьому, які були би встановлені під час здійснення досудового розслідування.
Ухвалою суду від 22.04.2026 витребувано від ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавської області інформацію про хід та результати досудового розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12025170590000240 за ознаками ч. 2 ст. 190 КК України, зокрема щодо осіб, які визнані потерпілими, підозрюваних, у разі встановлення таких, вручення підозри тощо.
29.04.2026 до суду надійшла відповідь начальника СВ ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавської області про те, що у праводженні цього органу перебувало вищевказане кримінальне провадження, у якому ОСОБА_1 є потерпілою. Про підозру у цьому кримінальному провадженні на час надання відповіді жодній особі не повідомлено. 13.11.2025 його об'єднано з іншим кримінальним провадженням - за № 12025170590000108 від 01.07.2025, досудове розслідування у якому наразі триває.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду заперечення на відповідь на відзив не надходили.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідачка та/або позивач до суду не подавали.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом із матеріалів справи на даних письмових доказів встановлено, що 20.07.2025 між позивачем ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 у електронній формі укладено кредитний договір (оферту) № 20.07.2025-100001719, що підтверджується копіями пропозиції про укладення кредитного договору, заявки кредитного договору від 20.07.2025, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору від 20.07.2025, інформаційного повідомлення позичальниці ОСОБА_1 - додатку до кредитного договору від 20.07.2025 № 20.07.2025-100001719.
Для підписання вказаних електронних документів відповідачкою використано мобільний телефон з номером НОМЕР_1 . та одноразовий ідентифікатор, надісланий на цей номер телефону - НОМЕР_2 .
Відповідно до умов договору позичальниці шляхом перерахування коштів на банківську картку № НОМЕР_3 надано кредит в розмірі 4000,00 грн, строком на 217 днів. Дата повернення (виплати) кредиту - 21.02.2026; процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується на весь період строку дії договору, денна процентна ставка - 0,84%, одноразова комісія за надання кредиту - 360,00 грн, яка нараховується у день видачі кредиту та комісія за обслуговування кредитної заборгованості - комісія - яка становить 360,00 грн та нараховується у кожному із 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно з Графіком платежів.
Відповідно до копії повідомлення від сервісу iPay.ua, датованого 17.03.2026 за вих. № 1-1703, 20.07.2025 на картку № 4149-60902482-6382 як видачу за договором кредиту № 20.07.2025-100001719 було перераховано кошти в сумі 4000,00 грн.
Перерахування цих коштів на належну відповідачці ОСОБА_1 вищевказану банківську картку, емітовану у АТ КБ "Приватбанк" підтверджується також копією виписки, наданої останньою до відзиву на позов за період з 20.07.2025 по 21.07.2025.
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним позивачем станом на 17.03.2025, заборгованість ОСОБА_1 по цьому договору становить 13280,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 4000,00 грн, по процентах - 6200,00 грн, комісії, пов'язаної із видачею кредиту - 360,00 грн, додатковій комісії - 720,00 грн, неустойці - 2000,00 грн, яку позивач прохав стягнути з разом із судовими витратами із відповідачки.
Проценти по кредиту нараховані за період з 20.07.2025 по 22.02.2026 (дату закінчення строку дії договору).
Відповідно до копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.07.2025, за заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , від 30.07.2025 про те, що 20.07.2025 та 21.07.2025 її знайомий ОСОБА_2 шахрайським шляхом оформив кредитні кошти в кредитних установах, які були зараховані на належну їй банківську картку АТ КБ "Приватбанк" та в подальшому перераховані ним на належну йому банківську картку, 30.07.2025 відкрито кримінальне провадження № 12025170590000240 за ознаками ч. 2 ст. 190 КК України.
Відповідно до відповіді начальника СВ ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавської області від 28.04.2026, у провадженні цього органу перебувало вищезазначене кримінальне провадження, у якому ОСОБА_1 є потерпілою. Про підозру у цьому кримінальному провадженні на час надання відповіді жодній особі не повідомлено. 13.11.2025 його об'єднано з іншим кримінальним провадженням - за № 12025170590000108 від 01.07.2025, досудове розслідування у якому наразі триває.
Норми права, застосовані судом.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 526, 612, 625 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1ст. 642 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Мотивована оцінка аргументів сторін та висновки суду.
Суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору № 20.07.2025-100001719 від 20.07.2025 між позивачем і відповідачкою ОСОБА_1 та погодженого на умовах, викладених у ньому. На доведення факту укладення цього договору позивачем надано суду письмові докази, які суд вважає належними та достатніми.
Судом встановлено, що у цьому випадку підлягають застосуванню положення Закону України ''Про електронну комерцію'', оскільки договір був підписаний з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі за допомогою електронного підпису відповідачки одноразовим ідентифікатором.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що стороною позивача доведено факт погодження між сторонами всіх суттєвих умов договору та належної інформації про підстави та розмір відповідальності позичальника за прострочення виконання зобов'язання. Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України ''Про електронну комерцію'', містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Отже, виходячи з принципу правомірності даного правочину, який не визнано судом недійсним, у позичальниці ОСОБА_1 виникло зобов'язання з повернення одержаного кредиту.
Відповідачкою до суду не надано належних доказів укладення договору про споживчий кредит № 20.07.2025-100001719 від 20.07.2025 від її імені іншою особою (особами) за відсутності її волевиявлення.
Так, номер мобільного телефону останньої НОМЕР_1 , за допомогою якого було здійснено її ідентифікацію позичальником та який був вказаний у кредитному договорі позичальницею, відповідає тому, яким наразі користується ОСОБА_1 , що підтверджується копією договору з додатками та даних, зазначених нею у відзиві на позов.
Також, із наданої нею копії виписки із належної їй банківської картки № НОМЕР_4 , емітованої у АТ КБ "Приватбанк", яка зазначена також у вищевказаному кредитному договорі та додатках до нього, вбачається, що на цю картку 20.07.2025 дійсно здійснено перерахування кредитних коштів у сумі 4000,00 грн за договором про споживчий кредит № 20.07.2025-100001719 від 20.07.2025.
Суд зазначає, що без введення позичальницею відповідних даних, здійснення її верифікації, передання нею та отримання товариством персональних даних від останньої з метою укладення договору, воно неможливе.
Суду не надано відповідачкою належних та допустимих доказів вчинення шахрайських дій щодо неї іншими особами з метою заволодіння вказаними кредитними коштами, тобто без її згоди та відому. Як зазначено вище, під час укладення кредитного договору кредитору іншою стороною договору було надано особисті дані позичальниці, використано належний їй номер мобільного телефону та банківської картки, про втрату яких вона до моменту укладення цього договору до відповідних органів не заявляла. Як вбачається із відзиву на позов та додатків до нього, відповідачці було відомо про особу, яка на її думку використала вищевказану інформацію та засоби, однак остання не надала доказів вчинення нею дій для запобігання використання таких останнім із власною метою, що спричинило наслідки, які настали.
Маючи у своєму розпорядженні вищевказану банківську картку та отримавши інформацію про зарахування кредитних коштів на неї, зокрема 20.07.2025 в сумі 4000,00 грн, а також інших сум протягом 20.07 - 21.07.2025, відповідачка не вжила негайних заходів для блокування цієї картки, не повідомила банківську установу про несанкціонований доступ до її картки тощо, що також ставить під сумнів як здійснення останньою належним чином своїх обов'язків як власника банківської картки у цьому випадку, так і її необізнаність щодо джерела походження цих коштів та порядку і мети їх отримання.
На підставі досліджених доказів, суд доходить висновку, що відповідачка має зобов'язання перед позивачем за невиконання умов договору про споживчий кредит № 20.07.2025-100001719 від 20.07.2025, оскільки належних доказів на спростування цього твердження нею не надано.
Аналізуючи зазначені норми права та встановлені обставини, суд доходить висновку, що, оскільки фактично отримані відповідачкою кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що підтверджується розрахунком заборгованості за вищевказаним договором, укладеним між позивачем та нею, а також враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання відповідачем обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, позивач має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати відповідачем обов'язку з повернення, зокрема, фактично отриманої суми кредитних коштів.
Як убачається з матеріалів справи, зокрема, розрахунку заборгованості, станом на 17.03.2026 заборгованість відповідачки перед позивачем становить 13280,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 4000,00 грн, по процентах - 6200,00 грн, комісії, пов'язаної із видачею кредиту - 360,00 грн, додатковій комісії - 720,00 грн, неустойці - 2000,00 грн.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором від 20.07.2025 відомостей про включення до розміру заборгованості за тілом кредиту та процентами, а також одноразовою комісією за видачу кредиту неправомірно нарахованих сум не містить, відповідачкою не спростований, нарахування, проведені позивачем, здійснені згідно з умовами вищевказаного кредитного договору, які погоджені між сторонами.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає доведеним існування між сторонами по справі договірних зобов'язань та невиконання обов'язку відповідачки з повернення кредитних коштів, внаслідок чого у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка підлягає стягненню із останньої на користь позивача в розмірі 10560,00 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом, процентами та одноразовою комісією (4000 + 6200 +360) грн.
Щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає таке. Згідно з умовами кредитного договору № 27.06.2024-100001305 від 27.06.2024 комісія за обслуговування (360,00 грн) встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, не вказані в даному пункті, однак надання яких забезпечено кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії по обслуговуванню кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов'язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. Комісія за обслуговування сплачується в останній день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Кількість платежів зі сплати комісії - 2.
Згідно з абзацом 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цьогоЗакону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв'язку з чим, уЗаконі України «Про захист прав споживачів'текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частин першої та другої статті 11Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Правилами частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальними витратами за споживчим кредитом, є витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої тадругої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що встановлення комісії за надання послуг, пов'язаних з обслуговуванням кредиту, зазначених в Договорі № 20.07.2025-100001719 від 20.07.2025 є нікчемною умовою кредитного договору, оскільки не зрозуміло, які саме послуги надавались відповідачу, як часто проводились консультаційні та інформаційні послуги з клієнтом, чи проводились вони за вимогою клієнта частіше одного разу на місяць. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21).
За такихобставин, позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісія за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 600 грн, а відтак, позовні вимоги ТОВ ''Споживчий центр'' про стягнення заборгованості за комісією, пов'язаною з обслуговуванням кредиту, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення з відповідачки неустойки в сумі 2000,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до ЗУ ''Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану'' від 15.03.2022, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Ці наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Кредитний договір між сторонами укладений 20.07.2025, діяв до 21.02.2026, тобто в період дії в Україні воєнного стану. Норма закону, яка передбачає списання кредитодавцем нарахованих неустойки (штрафу, пені) включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, наразі діє і не скасована. Тому суд доходить висновку, що нарахування позивачем відповідачу неустойки в сумі 2000,00 грн є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягненню із відповідачки на користь позивача підлягає заборгованість у загальній сумі 10560,00 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом, процентами та одноразовою комісією (4000 + 6200 +360) грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту, процентах та одноразовій комісії. У інішій частині позовних вимог слід відмовити за їх безпідставністю.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У позовній заяві позивач вказує на те, що ним понесено судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн згідно з платіжною інструкцією СЦ00088613 від 18.03.2026.
Зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 79,52 % сплаченого позивачем судового збору на підставі платіжної інструкції СЦ00088613 від 18.03.2026, що становить 2117,14 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 525, 526, 527, 530, 610, 623, 625, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 141, 263- 265, 268, 279, 352 ЦПК України, суд
позов товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за договором № 020.07.2025-100001719 від 20.07.2025 у розмірі 10560 (десять тисяч п'ятсот шістдесят) грн 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2117 (дві тисячі сто сімнадцять) грн 14 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення шляхом подачі відповідної заяви до Полтавського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", юридична адреса: місто Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий