01 травня 2026 року
м. Київ
справа № 320/7635/22
адміністративне провадження № К/990/4088/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 320/7635/22
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Киівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року (суддя - Леонтович А.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року (головуючий суддя - Файдюк В.В., судді: Мєзєнцев Є.І., Собків Я.М.)
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ) у якому просив:
- визнати протиправними дії В/ч НОМЕР_2 щодо застосування грудня 2015 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 85 927, 84 грн;
- визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 19.03.2020 включно у фіксованому розмірі 4 463,15 грн в місяць відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошового забезпечення грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078);
- стягнути з відповідача на користь позивача індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4 463,15 грн у місяць за період з 01.03.2018 по 19.03.2020 включно у загальній сумі 109 851, 08 грн відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078;
- зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 відповідач не застосував базовий місяць - січень 2008 року, внаслідок чого позивачу недоплачено 85 927,84 грн, а за період з 01.03.2018 по 19.03.2020 - не враховано вимоги абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, що призвело до невиплати індексації у фіксованому розмірі 4 463,15 грн на місяць на загальну суму 109 851,08 грн. Зазначене стало підставою для звернення до суду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. Зобов'язано відповідача нарахувати таку індексацію з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 по 19.03.2020. Зобов'язано відповідача нарахувати таку індексацію з 01.12.2018 по 19.03.2020 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки останнє підвищення окладу відбулось у січні 2008 року, базовим місяцем для нарахування індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 є саме січень 2008 року, а індекс споживчих цін має обчислюватись наростаючим підсумком починаючи з цієї дати.
Суд першої інстанції відмовив у виплаті індексації ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 30.11.2018, оскільки вказав, що індекс споживчих цін у квітні - жовтні 2018 року не перевищував порогу індексації у 103%, встановленого пунктом 1-1 Порядку № 1078.
Щодо періоду з 01.12.2018 по 19.03.2020, суд встановив, що матеріали справи не містять доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - березня 2018 року. З огляду на це суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача, визнав за позивачем право на індексацію за вказаний період та зобов'язав відповідача здійснити її нарахування і виплату.
Водночас суд зазначив, що визначення конкретного розміру індексації за період з 01.03.2018 по 19.03.2020 з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Постанови №1078 є похідним питанням і вирішується після встановлення права на її отримання, у зв'язку з чим вимоги про виплату конкретної суми індексації визнав передчасними.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 грудня 2023 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що питання нарахування і виплати поточної індексації з 01 березня 2018 року у цій справі не є спірним. Водночас встановлено, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію за період з 01.03.2018 по 19.03.2020, тоді як позивач наполягав, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідачем проігноровано.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що з витребуваних довідок вбачається, що у березні 2018 року грошове забезпечення позивача збільшилось на 7 386,15 грн порівняно з лютим 2018 року, що підтверджується довідкою про грошове забезпечення від 07.10.2023 № 119.
Таким чином цей суд дійшов висновку, що у березні 2018 року підвищення грошового доходу позивача у зв'язку із зміною посадових окладів перевищило суму індексації, що склалась у березні 2018 року (4 463,15 грн), розрахованої відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1 762,00 грн х 253,30% / 100). За таких обставин суд апеляційної інстанції зазначив, що підстав для нарахування індексації-різниці немає.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
Не погодившись із таким рішенням суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати їх - у частині відмови в задоволенні позову, а саме: щодо необхідності визначення суми індексації належної за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року та щодо необхідності визначення розміру індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 19.03.2020 року, - та в цій частині просив направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень позивач послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначив, що суди при ухваленні рішень у даній справі не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, від 07 грудня 2023 року у справі № 360/381/23 та від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21.
Щодо періоду з 01.12.2015 по 28.02.2018 суд першої інстанції проігнорував висновки Верховного Суду щодо необхідності визначення конкретної суми індексації за цей період із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Щодо періоду з 01.03.2018 по 19.03.2020 суди не застосували норми абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 про індексацію-різницю та не встановили фактичних обставин справи, а саме: складових грошового доходу позивача за лютий 2018 року (15 373,75 грн) та березень 2018 року (22 759,90 грн). Позивач вказує, що відповідач надав до суду недостовірну інформацію про розмір грошового доходу, оскільки не врахував зміну порядку виплати щомісячної премії з січня 2018 року - у результаті суд апеляційної інстанції порівняв некоректні показники доходу за лютий та березень 2018 року.
Позивач зазначав, що суди не перевірили розрахунки позивача, не визначили конкретні суми індексації та не зазначили їх у рішенні. Унаслідок цього застосований спосіб захисту не забезпечує ефективного захисту прав і не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини. Такі висновки не узгоджуються з викладеними Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року по справі № 400/3826/21.
Верховний Суд ухвалою від 14 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. від 24 квітня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини
Позивач з 20.10.2015 року по 19.03.2020 року проходив військову службу у В/ч НОМЕР_1 .
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 19.02.022 року, в якій просив, зокрема, нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення.
Листом відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Позивач вважаючи, що виплата індексації його грошового забезпечення нарахована та виплачена не в повному обсязі звернувся із цим позовом до суду.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
За правилами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить із такого.
Спір у цій справі виник у зв'язку із ненарахуванням та невиплатою позивачу поточної індексації грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року та щодо виплати позивачу фіксованої індексації/індексації-різниці грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року до 19 березня 2020 року.
Суди попередніх інстанцій частково задовольнили позовні вимоги щодо індексації грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року та зобов'язали військову частину нарахувати й виплати позивачу спірну індексацію з урахуванням січня 2008 року як базового місяця. Водночас суди не визначили конкретної суми індексації з мотивів належності цього питання до дискреційних повноважень військової частини.
Позовні вимоги щодо індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року до 19 березня 2020 року були залишені без задоволення з мотивів відсутності в позивача права на отримання індексації-різниці, оскільки розмір підвищення його грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до статті 19 цього ж Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону № 911-VIII від 24 грудня 2015 року, що діє з 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (з грудня 2015 року). Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону № 1282-XII).
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону № 1282-XII).
За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 206/4411/16-а).
З 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).
Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Тож з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) пунктом 3 Постанови № 1013 постановлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників, а тому абзацом 2 пункту 3 Постанови № 1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв із змінами, внесеними Постановою № 1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник).
Так, якщо на виконання пункту 3 Постанови № 1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для останніх «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013).
З наведеного слідує, що станом на січень 2016 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою №1294, яка була чинною з 01 січня 2008 року та діяла до 01 березня 2018 року, тобто до набрання чинності Постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відтак, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) є січень 2008 року.
З наведеного слідує логічний висновок, що у спірному періоді (з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року) повноваження державних органів щодо визначення «місяця підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.
Таким чином висновки судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування індексації із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року є обґрунтованим.
Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20 та інших стосовно тлумачення у подібних правовідносинах пунктів 2, 5, 10-2 Порядку №1078 при розв'язанні питання про місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Підстави для відступу від указаної правової позиції відсутні.
Водночас суди помилково вважали, що розрахунок індексації грошового забезпечення (у конкретному розмірі) є виключною компетенцією відповідача, як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення.
Стосовно дискреційних повноважень, то Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав (до прикладу, постанови Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17).
У позовній заяві позивач просив суд зобов'язати відповідача нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення у конкретних сумах. Враховуючи характер спірних правовідносин, такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.
Аналогічний висновок у подібних правовідносинах Верховний Суд виклав у пункті 115 постанови від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, на який слушно послався скаржник, і яка існував на час апеляційного перегляду справи.
Натомість суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, частково задовольняючи позов, не розрахував розмір індексації за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року і, відповідно, у судовому рішенні не вказав конкретні суми, на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити.
Зважаючи на розрахунок позивача проте відсутні у справі вихідні дані, Суд вважає що суди не здійснили і не перевірили розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року.
Щодо «фіксованої» суми індексації, колегія суддів враховує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у подібних правовідносинах.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21, з урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Верховний Суд в результаті системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 вже виклав правовий висновок, відповідно до якого у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі (постанови від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 320/8554/21, від 11 травня 2023 року у справі № 260/6386/21 із подібними правовідносинами, яка підлягає врахуванню під час касаційного перегляду судових рішень у цій справі).
Верховний Суд також наголосив, що ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4 - 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Як стверджує позивач та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року до 17 липня 2021 року. Водночас позивач наполягав на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідачем проігноровано.
У цьому контексті Суд повторно зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, що був чинним до 07 червня 2018 року, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція № 260).
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції №260 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.
Згідно з пунктом 1.9. Інструкції № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.
20 липня 2018 року набрав чинності Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260).
Пункт 2 розділу І Порядку №260 у первинній редакції передбачав, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.
Від встановлення відповідних даних залежить правильність розрахунку грошового забезпечення та відповідно розміру індексації-різниці, належної до виплати.
Суд апеляційної інстанції встановив, що на виконання вказаної ухвали відповідачем направлено витребувані довідки, з яких вбачається, що у березні 2018 року грошове забезпечення ОСОБА_1 у порівнянні з лютим 2018 року збільшилося на 7386, 15 грн, що підтверджується довідкою про грошове забезпечення від 07.10.2023 №119.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у березні 2018 року підвищення грошового доходу позивача у зв'язку із зміною посадових окладів перевищило суму індексації, що склалась у березні 2018 року (4 463,15 грн), розрахованої відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн х 253,30% / 100).
В касаційній скарзі скаржник зазначає, про недостовірність інформації, наданої відповідачем щодо розміру грошового доходу за лютий та березень 2018 року, що було зумовлено зміною порядку виплати щомісячної премії у Національній гвардії України з січня 2018 року, зокрема: у грудні 2017 року премію виплачено за грудень 2017 року з урахуванням посадового окладу за Постановою № 1294; у січні 2018 року щомісячна премія не виплачувалась взагалі; у лютому 2018 року премію виплачено за січень 2018 року з урахуванням посадового окладу за Постановою № 1294; у березні 2018 року премію виплачено за лютий 2018 року з урахуванням посадового окладу за Постановою № 1294; у квітні 2018 року премію виплачено за березень 2018 року вже з урахуванням підвищеного посадового окладу за Постановою № 704.
На думку позивача, відповідач умисно надав до суду апеляційної інстанції недостовірну інформацію щодо розміру грошового доходу за лютий та березень 2018 року, не відобразивши належним чином зміну порядку виплати премії.
Як наслідок, суд апеляційної інстанції при порівнянні грошового забезпечення за ці місяці фактично порівняв два показники, до складу яких входила щомісячна премія, розрахована з урахуванням посадового окладу за Постановою № 1294 - як у лютому, так і в березні 2018 року.
При цьому суд проігнорував, що до складу грошового забезпечення березня 2018 року мала входити щомісячна премія, нарахована вже з урахуванням підвищеного посадового окладу відповідно до Постанови № 704, яка набрала чинності з 01.03.2018 року.
Таким чином, реальний розмір підвищення доходу у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року судом апеляційної інстанції встановлено не було, що унеможливило правильне застосування абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та визначення права позивача на індексацію-різницю.
Отже, судом першої та апеляційної інстанцій не повністю досліджено всі надані докази, що є порушенням норм процесуального права.
Питання розрахунку суми індексації грошового забезпечення та її стягнення у судовому порядку є актуальним для позивача і на стадії касаційного перегляду судових рішень.
У обґрунтування касаційної скарги представник позивача вказував, серед іншого, на постанову Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, у якій колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції в частині проведеного розрахунку суми індексації грошового забезпечення на підставі грошового забезпечення військовослужбовця за лютий 2018 року та березень 2018 року та його складових, які мають постійний/щомісячний характер.
Поряд з цим, не врахували суди й того, що згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно було перевірити обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити.
Таким чином, доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, які слугували підставами для касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, знайшли своє підтвердження.
За таких обставин, вирішуючи позовні вимоги щодо зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 19 березня 2020 року відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та не з'ясували усі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення даного спору.
У порушення частини четвертої статті 9 КАС України судами не вжито визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Судове рішення є результатом повного і всебічного з'ясування обставин адміністративної справи (стаття 244 КАС України) та ретельної оцінки наданих сторонами й витребуваних судом доказів з метою правильного застосування норм матеріального і процесуального права (стаття 242 КАС України). Від зміни цих елементів, відповідно, може змінюватися й кінцевий результат судового рішення в адміністративній справі.
Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваній постанові.
За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Ураховуючи, що для правильного вирішення спору потрібно додатково дослідити докази та встановити додаткові обставини, та зважаючи на відсутність у матеріалах справи вихідних даних необхідних для обчислень, та беручи до уваги відсутність у відповідача дискреційних повноважень в цьому питані, Суд дійшов висновку що у цій частині оскарженні судові рішення слід скасувати а справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати в частині із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
В неоскаржуваній частині, що не перевіряється Верховним Судом у межах цього касаційного провадження, рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідно до правил статті 350 КАС України підлягають залишенню без змін.
Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 320/7635/22 у частині відмови в задоволені позовних вимог щодо розрахунку індексації (у конкретній сумі) в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно, а також щодо нарахування й виплати індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної суми індексації-різниці 4 463,15 грн за період з 01 березня 2018 року по 19 березня 2020 року включно в сумі 109 851, 08 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 320/7635/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько