30 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 240/23026/25
адміністративне провадження № К/990/10350/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 (суддя Липа В.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 (судді Драчук Т.О., Смілянець Е.С., Полотнянко Ю.П.)
у справі № 240/23026/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Житомирській області щодо проведення перерахунку, індексації та виплати позивачу пенсії за вислугу років, починаючи з 01.12.2016;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Житомирській області здійснити перерахунок, індексацію та виплату пенсії за вислугу років, починаючи з 01.12.2016, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, постанов Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713, від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185, від 25.02.2025 № 209, з урахуванням раніше виплачених сум, з включенням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, застосуванням усіх підвищень, індексації, надбавок, премій і доплат, передбачених пенсійним законодавством України, застосуванням належних окладів за військовим званням і посадою, з компенсацією втрати доходу за затримку термінів виплати пенсії за період з 01.12.2016 по момент фактичної виплати заборгованості по пенсії.
Обґрунтовуючи позов, покликався на те, що з 01.12.2016 відповідно до рішення суду був поновлений на пенсійному обліку та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Проте відповідач в порушення статті 46 Конституції України та норм вищевказаного закону нараховує та виплачує пенсію у невстановленому законом розмірі, без проведення на загальних підставах поточних перерахунків, індексації та компенсації втрати частину доходу за затримку виплати пенсії.
Також, покликаючись на частину 3 статті 51 Закону № 2262-XII, зазначив, що ним не пропущено строк звернення до суду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
14.08.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з питання підготовки та надання довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 для перерахунку пенсії за період з 01.04.2019.
14.08.2025 позивачем подано заяви про перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 за вислугу років.
ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім"я позивача складено довідку від 20.08.2025 за номером особової справи ХЗ63275 про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії за нормами чинними станом на 05.03.2019.
На звернення позивача щодо перерахунку пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 20.08.2025 повідомило позивачу, що рішення про зміну розмірів грошового забезпечення для перерахунку пенсій КМУ після 21.02.2018 не приймалось, Пенсійний фонд не повідомляв про підстави проведення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення військовослужбовців, відповідно, перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону №2262, не здійснюється.
21.08.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати дані / протоколи та довідки про перерахунок, індексацію та виплату пенсії за період з 01.12.2016 по дату звернення.
Відповідач листом від 02.09.2025 на звернення позивача від 21.08.2025 надіслав розрахунки пенсії.
Вважаючи відмову відповідача у проведенні перерахунку та індексації пенсії за період з 01.12.2016 протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху на підставі частини 1 статті 123 КАС України та надано строк для усунення недоліків скарги протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху шляхом подання письмової заяви про поновлення строку та доказів поважності причин його пропуску.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що про порушення своїх прав позивач мав дізнатися під час отримання пенсійної виплати у розмірах, з якими він не погоджується, принаймні у лютому 2016 року, водночас з позовом звернувся 30.09.2025 та не подав заяву про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.
Також, покликаючись на те, що позивачем не визначено кінцевої дати порушення його прав, позовні вимоги, що передують шестимісячному строку від дати звернення до суду, заявлено з порушенням строку звернення до суду, встановленого пунктом 2 частини 2 статті 122 КАС України.
В заяві на усунення недоліків позову позивач, покликаючись на статтю 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зазначив, що ним не пропущено строк звернення до суду.
Також покликався на те, що станом на дату звернення до суду не перестали існувати підстави звернення до суду, відповідно, відсутні підстави для висновку про порушення позивачем строків звернення до суду, встановлених статтею 122 КАС України.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.12.2025, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026, визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду та позовну заяву в частині позовних вимог з 01.12.2016 по 29.03.2025 залишено без розгляду.
Залишаючи частину позовних вимог без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду та не навів доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду протягом встановленого законом строку.
У вирішенні питання про залишення частини позовних вимог без розгляду, суди покликались на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 01.07.2025 у справі №420/23756/24, від 27.01.2025 у справі № 200/422/24, від 11.02.2025 у справі №280/3620/24, від 24.03.2025 у справі №380/11333/24, від 08.04.2025 у справі №260/4303/24, від 23.07.2025 у справі №560/13415/24, від 03.02.2026 у справі №420/34281/24, від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, від 21.02.2020 у справі №340/1019/19, від 08.10.2025 у справі №560/12997/24.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
З рішенням судів попередніх інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу.
В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зокрема, покликається на те, що висновок суду про обмеження прав позивача шестимісячним строком звернення до суду для здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, починаючи з 01.12.2016, який не проведено з вини органу ПФУ, зроблено при неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулює спірні правовідносини.
Покликаючись на частину 3 статті 51 Закону №2262, позивач зазначає, що ним не пропущено строк звернення до суду з вимогами про здійснення перерахунку пенсії військовослужбовця з 01.12.2016.
Покликається на те, що у цій справі слід застосувати норми спеціального Закону №2262, а положення статей 122, 123 КАС України слід вважати загальними нормами.
Також, покликаючись на триваюче правопорушення органу ПФУ щодо конституційних прав позивача на пенсійне забезпечення, вважає, що строк звернення до суду ним не пропущено.
Покликається на відсутність висновку Верховного Суду в частині застосування норм матеріального права щодо застосування строків звернення до суду з питань перерахунку пенсій військовослужбовців.
Просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 про залишення частини позовних вимог без розгляду та справу №240/23026/25 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Залишаючи позовну заяву щодо частини позовних вимог без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач пропустив передбачений частиною другою статті 122 КАС України строк звернення до суду та не навів доводів, які б свідчили про наявність поважних підстав його пропуску.
Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ, а предметом спору у цій справі є наявність передбачених Законом №2262-ХІІ підстав для перерахунку пенсії на підставі Закону №2262-ХІІ.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини третьої статті 51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Розглядаючи питання застосування строку звернення до суду у правовідносинах щодо перерахунку пенсії у зв'язку зі зміною розміру видів грошового забезпечення, Верховний Суд у рішенні від 15.02.2018 в зразковій справі № 820/6514/17 зробив висновок, що КАС України є загальним законом, яким урегульовано строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким урегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених із військової служби та строки перерахунку пенсії, є Закон № 2262-ХІІ.
Верховний суд у постанові від 12.12.2023 у справі №380/1907/23 у питанні дотримання строку звернення до суду дійшов наступних висновків:
«…централізований механізм повідомлень та інформувань територіального органу Пенсійного фонду України органами влади, у спосіб, визначений пунктами 1- 3 Порядку № 45, є основним способом реалізації права на перерахунок раніше призначених пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, який має бути здійснено автоматично, без додаткового звернення пенсіонера та подання ним довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку його пенсії.
Проте коли в централізованому порядку таку довідку не буде подано до органів, що здійснюють перерахунок пенсії, а пенсіонерові в її видачі відповідним державним органом буде відмовлено, останній не матиме змоги реалізувати своє право на перерахунок, визначене статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, оскільки до моменту отримання належної довідки від пенсіонера чи належного державного органу в пенсійного органу не виникає обов'язку з перерахунку пенсії.
…обмеження права пенсіонера, що отримує пенсію на підставі норм Закону № 2262-ХІІ, на перерахунок належної йому пенсії, який проведено несвоєчасно через ненадання довідки про розмір грошового забезпечення відповідними державним органом, з якого позивач звільнився на пенсію, будь-яким строком є неприпустимим з огляду на приписи статті 51 Закону № 2262-ХІІ.».
Зазначені висновки хоч і сформовані Верховним Судом у правовідносинах щодо видачі довідок про розмір грошового забезпечення, водночас стосуються такі висновки положень частини третьої статті 51 Закону №2262-ХІІ у контексті вирішення питання застосування строків звернення до суду.
Крім того, у постанові від 03.02.2026 у справі №560/17663/24 Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«За змістом частини третьої статті 51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або у зв'язку із введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження будь-яким строком.
Зазначена норма є спеціальною щодо загальних процесуальних правил, установлених статтями 122 та 123 КАС України, та спрямована на забезпечення ефективного захисту права особи на належне пенсійне забезпечення у випадках, коли держава або її органи не виконали покладений на них обов'язок щодо своєчасного здійснення перерахунку пенсії у зв'язку зі зростанням розміру прожиткового мінімуму.
…З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що застосування процесуальних строків звернення до суду у спорах щодо перерахунку пенсії у зв'язку зі зміною складових грошового забезпечення відповідних категорій осіб, зокрема внаслідок збільшення прожиткового мінімуму, суперечило б прямій нормі частини третьої статті 51 Закону № 2262-XII.»
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 05.02.2026 у справі № 560/14567/24, від 05.02.2026 у справі № 560/9714/24, від 06.02.2026 у справі № 560/12392/24, від 21.02.2026 у справі № 560/4441/25, від 24.02.2026 у справі № № 560/357/25, від 16.03.2026 у справі №560/8756/25.
За таких обставин та сформованих висновків Верховного Суду, суди попередніх інстанцій безпідставно застосували до спірних правовідносин передбачений статтею 122 КАС України строк звернення до суду, внаслідок чого дійшли необґрунтованого висновку щодо пропуску такого строку та постановили необґрунтоване рішення про залишення без розгляду частини позовних вимог.
Покликання судів попередніх інстанцій на постанови Верховного Суду від 01.07.2025 у справі №420/23756/24, від 27.01.2025 у справі № 200/422/24, від 11.02.2025 у справі №280/3620/24, від 24.03.2025 у справі №380/11333/24, від 08.04.2025 у справі №260/4303/24, від 23.07.2025 у справі №560/13415/24, від 03.02.2026 у справі №420/34281/24, від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, від 21.02.2020 у справі №340/1019/19, є безпідставним, оскільки правовідносини у справах, на які покликались суди, та у справі, що переглядається, не є подібними до правовідносин, які виникли у справі, що розглядається.
Так, спір у справі №420/23756/24 стосувався здійснення розрахунку та виплати пенсії за віком із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2015-2017 роки відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У справах № 200/422/24, №280/3620/24, №380/11333/24, №260/4303/24 спір виник з приводу непроведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з яких сплачено страхові внески, та які враховується для обчислення пенсії.
У справах №560/13415/24, №420/34281/24 спір стосувався нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
У справі № 510/1286/16-а спір виник з приводу обчислення та перерахунку пенсії державного службовця, призначеної відповідно до Закону України № 3723-XII та Закону №1788-XII, у зв'язку з неврахуванням окремих складових заробітної плати, які не були включені до розрахунку пенсії при її первинному призначенні.
У справі №340/1019/19 предметом спору є стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у закладі вищої освіти.
У справі № 240/12017/19 предметом судового розгляду було оскарження відмови органу Пенсійного фонду у проведенні перерахунку пенсії за минулий період (2014 рік) відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII, при цьому Верховний Суд виходив із того, що перерахунок пенсії у межах солідарної пенсійної системи здійснюється за заявою особи, а позивач, отримуючи пенсію у відповідному розмірі протягом тривалого часу, повинен був знати про складові та розмір своєї пенсії, що зумовило застосування загального шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України.
Натомість, у справі, яка розглядається спірне питання стосується застосування частини третьої статті 51 Закону №2262-ХІІ у правовідносинах щодо перерахунку призначених на підставі цього Закону пенсій без обмеження їх строком звернення до суду.
Також безпідставним є застосування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у справі № 560/12997/24, оскільки у цій справі Верховний Суд не формував висновків щодо застосування положень статті 51 Закону №2262-ХІІ в контексті строку звернення до суду, а постановив рішення із застосуванням висновків Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, які також не стосувались питань застосування статті 51 Закону №2262-ХІІ.
Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до частини 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За викладених обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, рішення судів попередніх інстанцій - скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України,-
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 у справі № 240/23026/25 скасувати.
Справу № 240/23026/25 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.
Судді
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук