30 квітня 2026 року
м. Київ
справа №990/399/25
адміністративне провадження №П/990/399/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В., Юрченко В. П.,
секретаря судового засідання Бенчук О.О.
за участі: представника Позивача - Доник М.М.,
представника відповідача - Друцької О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про самовідвід судді Блажівської Наталії Євгенівни у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі також - Позивач, ОСОБА_1 ) 20 серпня 2025 року звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також- Відповідач, Комісія, ВККС), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 7 липня 2025 року № 148/ас-25 про визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді;
- зобов'язати ВККС поновити участь ОСОБА_1 у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), з етапу дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду.
- зобов'язати ВККС повторно у пленарному складі розглянути питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).
Суддею Блажівською Н.Є. подано заяву про самовідвід, обґрунтовану тим, що при дослідженні матеріалів у справі вона виявила, що працювала разом із дружиною Позивача в той період, коли обіймала посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва. Також суддя зазначила, що працювала разом із матір'ю дружини Позивача - ОСОБА_2 у період, коли вони обіймали посади суддів Вищого адміністративного суду України.
Проаналізувавши мотиви та обґрунтування заявленого самовідводу, Суд виходить із такого.
Відповідно до частини третьої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Частиною першою статті 40 КАС України визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
За правилами частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
За змістом пункту 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15 жовтня 2010 року, відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24.02.1993, пункти 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII).
У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 9 квітня 2013 року зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді, вимога об'єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію (див. "Пуллар проти Сполученого Королівства", 10 червня 1996 року, § 32, Звіти 1996-111).
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Як встановлено у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені резолюцією №2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Щодо об'єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52).
Наведені суддею Блажівською Н.Є. обставини щодо наявності підстав для самовідводу судді, передбачених пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України, не можуть свідчить на користь висновку про упередженість, її зацікавленість в певному рішенні у цій справі, чи про необ'єктивне ставлення до учасників справи.
Відтак, надавши оцінку інформації, наведеній суддею Блажівською Н.Є. у заяві про самовідвід, колегія суддів прийшла до висновку, що з предмета та меж заявлених позовних вимог та зазначених у позовній заяві доводів не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість Блажівської Н.Є. як судді щодо Позивача, Відповідача, або обставин цієї справи, можливу її необ'єктивність при розгляді цієї справи чи заінтересованість у результаті її розгляду.
За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення заявленого самовідводу судді Блажівської Н.Є. немає.
Керуючись частиною першою статті 36, статтею 40 КАС України, Суд
Відмовити в задоволенні заяви судді Блажівської Н.Є. про самовідвід від участі у розгляді справи №990/399/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про зобов'язання вчинити дій.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді І.А. Васильєва
Р. Ф. Ханова
В. В. Хохуляк
В.П. Юрченко
Повний текст ухвали складено 30 квітня 2026 року.