30 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 420/13565/24
адміністративне провадження № К/990/6218/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу № 420/13565/24
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року (головуючий суддя Хурса О.О.),
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду 15 січня 2025 року (колегія суддів у складі головуючого судді Осіпова Ю.В., суддів: Коваля М.П., Скрипченка В.О.),
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. 01.05.2024 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (далі - ТУ ДСА в Одеській області), в якому просив суд:
1.1. визнати противоправними дії ТУ ДСА в Одеській області щодо неповного нарахування та не виплати йому суддівської винагороди за період з 27.03.2023 по 14.11.2023 включно;
1.2. зобов'язати ТУ ДСА в Одеській області нарахувати та виплатити йому суддівську винагороду за період з 27.03.2023 по 14.11.2023 включно в сумі різниці в розмірі суддівської винагороди між суддівською винагородою, що виплачувалась під час відрядження до Татарбунарського районного суду Одеської області, та яка б підлягала сплаті в Херсонському міському суді Херсонської області.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху, зокрема у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. Позивачу надано десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання цієї ухвали, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
3. Залишаючи адміністративний позов без руху Одеський окружний адміністративний суд вказав, що позовні вимоги стосуються нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 27.03.2023 по 14.11.2023, водночас з позовом до суду позивач звернувся лише 30.04.2024 (дата формування документа в системі «Електронний суд»), тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, визначеного частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
4. Крім того місцевий адміністративний суд зауважив, що суддівська винагорода є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно, й отримання листа від 15.04.2024 (з якого, як указує позивач, він дізнався про порушення своїх прав), не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав.
5. На виконання ухвали про залишення адміністративного позову без руху, ОСОБА_1 подав до Одеського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку звернення до суду. На обґрунтування цієї заяви ОСОБА_1 стверджував, що пропуск строку звернення до суду стався з об'єктивних та незалежних від його волі причин, оскільки він вже заявляв аналогічний позов (справа № 420/5351/24), який повернуто. Одразу після отримання 19.04.2024 ухвали про повернення позовної заяви позивач звернувся до суду з цим позовом.
6. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 29.05.2024, відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яким визначено, що позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу, позовну заяву ОСОБА_1 до ТУ ДСА в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії повернув позивачу.
7. Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про неповажність наведених у заяві причин пропуску строку звернення до суду, у зв'язку з тим, що процесуальні дії, вчинені позивачем в межах справи № 420/5351/24 не можуть зупиняти перебіг строку звернення до суду в межах цієї справи № 420/13565/24. Вказані позивачем обставини не є об'єктивно непереборними та такими, що істотно ускладнили вчасне звернення позивача до суду з цим позовом.
8. У підсумку Одеський окружний адміністративний суд в оскаржуваній ухвалі від 29.05.2024 дійшов висновку, що позивач не надав суду належних та достатніх доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.
9. П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 15.01.2025 залишив без змін ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2022, погодившись із висновками про пропуск ОСОБА_1 тримісячного строку звернувся до суду з позовом та відсутністю поважних причин для поновлення такого строку.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
10. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
11. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 420/13465/24 є оскарження ухвали суду першої інстанції, після її перегляду в апеляційному порядку, про повернення позовної заяви, зазначеної у частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
12. У касаційній скарзі ОСОБА_1 наводить доводи про те, що про порушення своїх прав він дізнався 15.04.2024, отримавши повідомлення про розрахунок.
13. ОСОБА_1 наполягає, що строк звернення до суду він не пропустив та що суди попередніх інстанцій безпідставно не урахували обставини які спричиняли суттєві труднощі, об'єктивно заважали подати позов, а саме те, що він перебував у відрядженні де відсутні елементарні умови для проживання, був змушений їздити до родини в м. Одесу, не урахували значне навантаження у роботі судді. Також просив урахувати, що перебуваючи в окупації, не знав про зміни у законодавстві щодо обмеження строку звернення до суду у трудових спорах.
14. Вказує, що добросовісно користувався своїми процесуальними правами щодо звернення до суду з адміністративним позовом та після вперше поданої позовної заяви у найкоротший термін повторно звернувся до суду із позовом.
15. Ухвалою Суду від 10.03.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
16. Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ - касаційна скарга від 17.02.2025 доставлена в Електронний кабінет ТУ ДСА України в Одеській області 17.02.2025 о 13:21, а ухвала про відкриття касаційного провадження від 10.03.2025 - цього ж дня о 23:11, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
17. Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.
18. Ухвалою Суду від 29.04.2026 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статті 345 КАС України.
Висновки Верховного Суду, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
20. Спір у цій справі виник з приводу визнання протиправними дій ТУ ДСА в Одеській області, що полягають у неповному нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 27.03.2023 по 14.11.2023.
21. Підставою для повернення позовної заяви у цій справі слугував висновок судів попередніх інстанцій щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, тривалість якого становить три місяці й обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
22. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
23. При цьому право на доступ до суду не є абсолютним і обмежене, передусім, встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого, принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - юридичної визначеності.
24. Питання строків звернення до адміністративного суду врегульовано положенням статті 122 КАС України.
25. За приписами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
26. За правилами частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
27. Водночас частина п'ята статті 122 КАС України не містить прямих приписів, які б закріплювали положення щодо стягнення належних працівникові виплат під час проходження ним публічної служби.
28. Проте за правилами частини першої статті 122 КАС України строки звернення до адміністративного суду можуть установлюватися не лише КАС України, а і іншими законами.
29. У цій справі таким законом є КЗпП України.
30. Так, відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
31. У постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду вказала, що норми статті 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну службу.
32. Ураховуючи, що норми частини п'ятої статті 122 КАС України прямо не закріплюють положень щодо стягнення належних працівникові виплат під час проходження ним публічної служби, тоді як приписи статті 233 КЗпП України визначають строк звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, тому варто вважати, що стаття 233 КЗпП України є спеціальною нормою відносно до частини п'ятої статті 122 КАС України, та підлягає застосуванню під час визначення строків звернення до суду з вимогами про стягнення належних працівникові виплат під час проходження ним публічної служби.
33. Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
34. Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
35. Установлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
36. У Рішенні Конституційний Суд України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 зауважив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
37. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
38. Норми, які регламентують строки звернення до суду, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
39. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду для захисту прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду для вирішення спору, відносини стають стабільними.
40. Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
41. Водночас пропуск строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду чи повернення позову, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому КАС України.
42. Згідно із частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
43. Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
44. При цьому поновлення строку не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
45. Процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, позовної заяви. Так, відповідно до частини першої статті 169 КАС України у випадку невиконання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу щодо форми та змісту позовної заяви, так і вимог щодо дотримання строку звернення до суду, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - позовна заява залишається без руху.
46. Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
48. Суд зазначає, що залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.
49. При цьому, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої заяви та встановити спосіб і строк їх усунення.
50. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
51. Мотивувальна частина судового рішення має відповідати його резолютивній частині з метою уникнення перешкод для належного виконання учасником справи рішення суду та забезпечення його зрозумілості для тих осіб, що будуть здійснювати його виконання.
52. Позивачем у цій справі заявлено вимоги про зобов'язання ТУ ДСА в Одеській області нарахувати та виплатити йому суддівську винагороду за період з 27.03.2023 по 14.11.2023 включно в сумі різниці в розмірі суддівської винагороди між суддівською винагородою, що виплачувалась під час відрядження до Татарбунарського районного суду Одеської області, та яка б підлягала сплаті в Херсонському міському суді Херсонської області.
53. За висновками судів попередніх інстанцій, звернувшись до суду з позовом лише 01.05.2024, ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду, оскільки з дня отримання суддівської винагороди позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
54. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 06.05.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 залишив без руху та надав скаржнику десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви та, крім іншого, подати заяву про поновлення строку звернення з адміністративним позовом.
55. На виконання ухвали про залишення адміністративного позову без руху ОСОБА_1 подав до Одеського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку звернення до суду у якій наводив доводи про те, що пропустив строк з об'єктивних та незалежних від його волі причин, оскільки він вже заявляв аналогічний позов (справа № 420/5351/24), який було повернуто та одразу без зволікань звернувся до суду з цим позовом.
56. Зі змісту мотивувальної частини ухвали суду першої інстанції від 29.05.2024 про повернення позову слідує, що цей суд надавав оцінку доводам ОСОБА_1 та дійшов висновку про те, що вказані позивачем обставини не є об'єктивно непереборними та такими, що істотно ускладнили вчасне звернення позивача до суду з цим позовом. Суд визнав неповажними наведені у заяві причини пропуску строку звернення до суду, у зв'язку з тим, що процесуальні дії, вчинені позивачем в межах справи № 420/5351/24 не можуть зупиняти перебіг строку звернення до суду в межах справи № 420/13565/24.
56.1. Крім того суд попередньої інстанції зазначив, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду та зауважив, що доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
57. Дослідивши подану позивачем заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд першої інстанції, крім іншого дійшов висновку, що на виконання вимог ухвали від 06.05.2024 про залишення позовної заяви без руху, позивачем до поданої заяви не долучено належних та достатніх доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, у зв'язку з чим позовна заява підлягає поверненню позивачу на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
58. Колегія суддів звертає увагу, що у резолютивній частині ухвали суду першої інстанції від 29.05.2024 про повернення позовної заяви, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду неповажними не визнавалися, у задоволенні цього клопотання йому не відмовлено.
59. При цьому заявлене клопотання учасника справи, який звертається із позовною заявою, про поновлення строку звернення до суду мало б бути вирішене судом.
60. Між тим пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
61. Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо після залишення позовної заяви без руху у зв'язку з відсутністю клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду або ж якщо причини, вказані у клопотанні, будуть судом визнані неповажними, заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
62. Наведене вказує на допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права в частині невирішення заявленого ОСОБА_1 клопотання (заяви) про поновлення строку звернення до суду, яке не було виправлене апеляційним судом.
63. Оцінюючи історію позивача в контексті доводів касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, Верховний Суд приходить до висновку, що позивачу не було забезпечено належний рівень доступу до суду, а питання щодо визнання причин пропуску строку звернення до суду, які були ним зазначені у клопотанні про поновлення такого строку, що подавалося ним на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, не вирішено судом по суті.
64. Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій продемонстровано формальний підхід до вирішення питання про поновлення строку звернення до суду.
65. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
66. У частині четвертій статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
67. На підставі викладеного касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
68. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року скасувати, а справу № 420/13565/24 направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк