30 квітня 2026 року
м. Київ
справа №380/20257/24
адміністративне провадження № К/990/28327/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №380/20257/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2025 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Качмара В.Я., суддів - Гудими Л.Я., Онишкевича Т.В.),
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2, що полягала в ухиленні від нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 20 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як «місяця зростання доходу», а також провести виплату індексації грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року.
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року позовні вимоги задоволено.
3. Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції ІНФОРМАЦІЯ_2 подала апеляційну скаргу.
4. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2025 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
5. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_2 про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у справі №380/20257/24 повернуто особі, яка її подала.
6. 01 травня 2025 року відповідач повторно звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, яку зареєстровано в суді апеляційної інстанції 05 травня 2025 року.
7. До апеляційної скарги долучив заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована тим, що необхідні кошти на сплату судового збору за подання апеляційної скарги надійшли та були сплачені лише 29 квітня 2025 року.
8. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01 травня 2025 року, апеляційну скаргу залишено без руху.
9. Скаржнику надано десятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку.
10. На виконання вимог указаної ухвали скаржник подав до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована тим, що первинну апеляційну скаргу було подано у строки, визначені законодавством, проте ухвалою суду таку було повернуто апелянту. Після усунення недоліків скаржник скористався своїм правом та звернувся до суду повторно. Поважною причиною пропуску строку на звернення до суду з апеляційною скаргою також стало несвоєчасне фінансування державного органу та недостатність коштів. Окрім цього, відповідач указав на введення воєнного стану в Україні як на перешкоду, яка зумовила пропуск строку на апеляційне оскарження.
11. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2025 року:
- визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13 травня 2025 року;
- відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13 травня 2025 року;
- відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі №380/20257/24.
12. Апеляційний суд констатував, що зазначені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки стосуються адміністративно-організаційної діяльності скаржника. До таких обставин відносяться, зокрема обставини, що створюють труднощі у сплаті судового збору. Ці обставини не надають права стороні у довільно обраний час після спливу встановленого законом строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення.
13. Зазначив, що у ситуації з пропуском строку державними установами поважними причинами пропуску строку не можуть виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.
14. Вирішив, що відсутність бюджетного фінансування не надає стороні право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
15. Щодо посилання апелянта на введення на території України воєнного стану, апеляційний суд зазначив, що сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, без належного обґрунтування причин, які унеможливили подання апеляційної скарги у більш стислий строк.
16. Із урахуванням викладеного апеляційний суд вирішив, що наведені у заяві причини пропуску строку на апеляційне оскарження, не є поважними, а тому у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
17. Не погоджуючись із такою ухвалою суду апеляційної інстанції ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2025 року та направити справу №380/20257/24 до цього ж суду для продовження розгляду.
18. Обґрунтовуючи необхідність скасування оскаржуваного судового рішення відповідач зазначає про фінансову неспроможність своєчасно сплатити судовий збір, що не залежало від волевиявлення ІНФОРМАЦІЯ_2.
19. Указує, що скаржником вживалися заходи щодо своєчасної сплати судового збору, а саме було подано заявку до вищого довольчого органу - Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, - щодо виділення відповідних бюджетних асигнувань від 05 грудня 2024 року №9696, від 07 січня 2025 року №173, від 06 лютого 2025 року №1158, від 06 березня 2025 року №2043, від 07 квітня 2025 року №2908.
20. Окрім викладеного зазначає, що первісну апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі №380/20257/24 подано у строк, установлений статтею 295 КАС України, однак її повернуто скаржнику з незалежних від Національної академії причин, через несплату судового збору за її подання. Повторну апеляційну скаргу подано протягом чотирьох робочих днів з моменту фактичної сплати судового збору.
21. Зауважує, що відсутність (несвоєчасність) фінансування стала можливою через збройну агресію російської федерації проти України, введення воєнного стану та, як наслідок, спрямування бюджетних коштів, виділених для фінансування Міністерства оборони України, на заходи, спрямовані безпосередньо на відсіч збройної агресії проти України.
22. Від ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу відповідача не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду ухвали суду апеляційної інстанції у касаційному порядку.
ІІІ. Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
23. Касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла до Верховного Суду 02 липня 2025 року.
24. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 липня 2025 року для розгляду справи №380/20257/24 визначено колегію суддів у складі головуючого - Жука А.В., суддів Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.
25. Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2025 року касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено без руху.
26. Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2025 року продовжено ІНФОРМАЦІЯ_2 строк для усунення недоліків касаційної скарги.
27. Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження за скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі №380/20257/24.
28. Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2026 року справу №380/20257/24 призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IV. Позиція Верховного Суду
29. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі установлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
30. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
31. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
32. За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
33. Право на апеляційне оскарження визначено положеннями статті 293 КАС України.
34. Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
35. За загальним правилом строк на апеляційне оскарження регламентований статтею 295 КАС України, відповідно до якої апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
36. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
37. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
- на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
- на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
38. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
39. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
40. За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
41. Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
42. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, установлені законом.
43. Як свідчать матеріали справи, рішення суду першої інстанції постановлено у порядку письмового провадження 26 листопада 2024 року (а.с.69-73), а його копію доставлено до Електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд» 26 листопада 2024 року о 21:15 год, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа, наявною у матеріалах справи та підписаною відповідальним працівником ОСОБА_2 (а.с.75), та не заперечується відповідачем.
44. Апеляційну скаргу на зазначене рішення направлено до суду апеляційної інстанції 01 травня 2025 року та зареєстровано 05 травня 2025 року, тобто з пропуском строку, установленого пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України.
45. У тексті касаційної скарги відповідач переконує, що фінансова неспроможність своєчасно сплатити судовий збір, не залежала від волевиявлення ІНФОРМАЦІЯ_2. Скаржник вживав заходів щодо своєчасної сплати судового збору, а саме подав заявку до вищого довольчого органу - ІНФОРМАЦІЯ_1 , - щодо виділення відповідних бюджетних асигнувань від 05 грудня 2024 року №9696, від 07 січня 2025 року №173, від 06 лютого 2025 року №1158, від 06 березня 2025 року №2043, від 07 квітня 2025 року №2908.
46. Окрім викладеного указав, що первісну апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі №380/20257/24 подано у строк, установлений статтею 295 КАС України, однак її повернуто скаржнику з незалежних від Національної академії причин, через несплату судового збору за її подання. Повторну апеляційну скаргу подано протягом чотирьох робочих днів з моменту фактичної сплати судового збору.
47. Зауважував, що відсутність (несвоєчасність) фінансування стала можливою через збройну агресію російської федерації проти України, введення воєнного стану та, як наслідок, спрямування бюджетних коштів, виділених для фінансування Міністерства оборони України, на заходи, спрямовані безпосередньо на відсіч збройної агресії проти України.
48. Перевіривши указані доводи колегія суддів зазначає таке.
49. Як зазначалось вище, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
50. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
51. При вирішенні питання про поновлення строку у межах кожної конкретної справи суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
52. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення установленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
53. Пункт 2 частини третьої статті 2 КАС України визначає рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Указаний припис віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
54. Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
55. Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, установлених у тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
56. Колегія суддів зауважує, що упорядкування внутрішніх процедур суб'єкта владних повноважень щодо реалізації права на апеляційне оскарження судових рішень, віднесено виключно до внутрішньо-управлінської діяльності відповідача, у зв'язку з чим не може бути визнано поважною причиною пропуску строку. Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону, у тому числі щодо своєчасної сплати судового збору, не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
57. Відхиляючи доводи скаржника про те, що звернення з первинною апеляційною скаргою у строк, установлений КАС України, може бути підставою для визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження при зверненні з повторною апеляційною скаргою, колегія суддів ураховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 квітня 2021 у справі №640/3393/19.
58. Зокрема, в указаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «…особа яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження [у справі №380/20257/24 - через 3 місяці після повернення первинної апеляційної скарги] реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.».
59. Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №761/28821/20, де наголошувалось на тому, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Верховний Суд у вищевказаній постанові відзначав, що саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
60. Верховний Суд зауважує, що дійсно, введення в країні воєнного стану суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
61. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення.
62. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також свідчили б про порушення апеляційним судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
63. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
64. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
65. Ураховуючи викладене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи та вимоги касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції не допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, а тому підстави для задоволенні касаційної скарги відсутні.
V. Висновок щодо розподілу судових витрат
66. З огляду на результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі №380/20257/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
А.Г. Загороднюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду