30 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 460/18141/25
адміністративне провадження № К/990/370/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Смоковича М.І., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дзундза Юрій Романович, на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року(суддя: Нор У.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року (судді: Шевчук С.М., Кухтей Р.В., Нос С.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 23 квітня 2021 року з урахуванням дня фактичної виплати 22 серпня 2022 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплат індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 23 квітня 2021 року з урахуванням дня фактичної виплати 22 серпня 2022 року.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, порушивши вимоги статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», не виплатив на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути її недоліки шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Судом першої інстанції зазначено, що індексація грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 23 квітня 2021 року була виплачена позивачу 22 серпня 2022 року. Позов у цій справі подано позивачем 03 жовтня 2025 року, тобто з пропуском встановленого строку звернення до адміністративного суду. Питання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду позивач не порушував та заяви про поновлення такого строку не заявляв.
На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від позивача до суду першої інстанції надійшла заява, у якій він просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити такий строк. У цій заяві він зазначив, що дата фактичної виплати грошового забезпечення не впливає на визначення періоду, за який підлягає нарахуванню компенсація втрати частини доходів, оскільки право на таку компенсацію виникає незалежно від того, чи були відповідні суми попередньо нараховані, але не виплачені. Крім того, позивач вказав, що його звільнення з військової служби відбулося до 19 липня 2022 року, а спірні правовідносини стосуються періоду з 01 грудня 2015 року по 23 квітня 2021 року, а отже до них підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, відповідно до якої звернення до суду з такими вимогами не обмежується будь-яким строком.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року позивачу продовжено процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою від 07 жовтня 2025 року.
Судом першої інстанції зауважено, що позивач, попри посилання на дату звільнення з військової служби та період затримки виплати доходу, просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням термінів виплат індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по день її фактичної виплати 22 серпня 2022 року. При цьому зазначено, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» нарахування і виплата такої компенсації здійснюються у чітко визначений строк - у тому ж місяці, в якому проводиться виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати. Таким чином посилання позивача на непоширення строків звернення до суду у спірних правовідносин судом розцінено як необґрунтовані. Водночас судом зазначено, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
На виконання вимог ухвали суду від позивача до суду першої інстанції надійшла заява, у якій він просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити такий строк. При цьому наведені ним доводи за своїм змістом є тотожними тим, що були викладені у попередній заяві.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала.
Судом першої інстанції визнано необґрунтованими доводи позивача щодо причин пропуску строку звернення до суду. Судом підкреслено, що спір у цій справі виник у зв'язку з невиплатою позивачу компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення. Відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» така компенсація виплачується у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Судом першої інстанції установлено, що індексація грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 23 квітня 2021 року була виплачена відповідачем на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року у справі №460/9457/21 - 22 серпня 2022 року. Виходячи з наведеного, судом зазначено, що саме з дати виплати позивачу належного грошового забезпечення (22 серпня 2022 року) позивач був обізнаний про можливе порушення свого права, а отже, з цієї дати почався перебіг строку звернення до суду з вимогами про виплату відповідної компенсації. При цьому враховано, що станом на 22 серпня 2022 року стаття 233 КЗпП України діяла у редакції Закону № 2352-IX, згідно з якою строк звернення працівника до суду обмежувався трьома місяцями з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Оскільки з позовом у цій справі позивач звернувся лише 03 жовтня 2025 року, судом констатовано пропуск встановленого строку звернення до суду. Судом відхилено доводи позивача щодо іншого моменту початку перебігу строку звернення до суду з цим позовом, зазначивши, що предметом спору є саме виплата компенсації за несвоєчасну виплату доходу, яка має бути здійснена у місяці погашення заборгованості. Відтак початок перебігу строку не може пов'язуватися з періодом, за який нараховувалася індексація, а визначається моментом її фактичної виплати.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції повною мірою погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що судом першої інстанції правильно установлено обставини справи, а оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дзундза Юрій Романович, посилаючись на порушення судами першою та апеляційною інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник зазначає, що спірні правовідносини стосуються виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 грудня 2015 року по 23 квітня 2021 року. З огляду на це, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, відповідно до якої строк звернення до суду у справах, пов'язаних із порушенням законодавства про оплату праці, не обмежувався. На думку скаржника, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій, які пов'язали початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом з моментом виплати йому індексації грошового забезпечення. Він зазначає, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду, право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати особа набуває незалежного від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. На переконання скаржника, неправильне застосування судами норм процесуального права призвело до безпідставного повернення позовної заяви у цій справі.
Позиція інших учасників справи
Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 січня 2026 року (судді: Загороднюк А.Г., Смокович М.І., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дзундза Юрій Романович, на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 460/18141/25.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 29 квітня 2026 року справу призначено до розгляду.
Джерела права та акти їхнього застосування
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до абзацу першого статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Водночас, зазначені положення КАС України не містять норм, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Строки у справах про стягнення належної заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці встановлені статтею 233 КЗпП України.
Частина перша та друга цієї статті в редакції до 19 липня 2022 року встановлювали, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX були внесені зміни до частини першої та другої статті 233 КЗпП України.
Зокрема, частинами першою та другою цієї статті в новій редакції визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України.
За частиною першою цієї статті, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Позиція Верховного Суду
За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить із такого.
Спір у цій справі виник у зв'язку з невиплатою позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення.
Спірним в межах розгляду цієї справи є питання дотримання позивачем строку звернення до суду із заявленими вимогами щодо виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 23 квітня 2021 року.
Надаючи оцінку доводам позивача про дотримання строку звернення до суду з цим позовом, Суд виходить із того, що спір щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати (грошового забезпечення) військовослужбовця.
Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
Відповідно до статті 233 КЗпП України, право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати до 19 липня 2022 року не обмежувалося будь-яким строком. Після цієї дати встановлено тримісячний строк звернення до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Таким чином, у спірних правовідносинах постає питання, з якою подією слід пов'язувати початок перебігу строку звернення до суду у справі, щодо якої виник спір, що, своєю чергою, зумовлює вирішення іншого запитання, - якою редакцією статті 233 КЗпП України слід керуватися при обчисленні строків звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Повертаючи позовну заяву, суди попередніх інстанцій пов'язали початок перебігу строку звернення до суду у цій справі з датою виплати позивачу індексації грошового забезпечення - 22 серпня 2022 року, у зв'язку з чим застосували до спірних правовідносин редакцію статті 233 КЗпП України після 19 липня 2022 року, внаслідок чого дійшли висновку про пропуск позивачем встановленого тримісячного строку звернення до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
На противагу таким висновкам, позивач наполягає, що початок перебігу строку звернення до суду у цій справі слід пов'язувати з моментом виникнення правовідносин щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 23 квітня 2021 року, з огляду на що вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція статті 233 КЗпП України, чинна до 19 липня 2022 року, яка не передбачала обмеження строку звернення до суду з такими вимогами, та строк звернення до суду ним не пропущено.
Верховний Суд зазначає, що питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
За правилами статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Вказаними положеннями закону встановлено обов'язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадян провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
При цьому умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
За обставинами цієї справи, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року у справі № 460/9457/21 установлено протиправність дій військової частини НОМЕР_1 щодо врахування березня 2015 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, а також щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 23 квітня 2021 року, та зобов'язано військову частини вчинити відповідні дії.
Відповідно до указаного рішення у відповідача виник обов'язок здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01 грудня 2015 року по 23 квітня 2021 року.
Згідно з приписами статей 1, 2, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» у відповідача одночасно виник обов'язок з нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення.
Судовим рішенням у справі № 460/9457/21 встановлено факт порушення строку виплати належного позивачу грошового забезпечення, відповідно саме з дати ухвалення рішення суду в зазначеній справі у позивача виникло право на отримання компенсації, визначеної Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Судами встановлено, що індексація грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 23 квітня 2021 року на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року у справі №460/9457/21 виплачена позивачу 22 серпня 2022 року.
Водночас при виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 23 квітня 2021 року відповідачем не виплачено ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Таким чином, саме з дати виплати позивачу належного грошового забезпечення (22 серпня 2022 року) позивач був обізнаний про порушення свого права і саме із цією датою пов'язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Станом на зазначену дату - 22 серпня 2022 року - стаття 233 КЗпП України діяла у редакції Закону № 2352-IX.
А отже, висновок судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем тримісячного строку, визначеного статтею 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX, є правильним.
Помилковою є позиція позивача, який пов'язує початок перебігу цього строку з моментом виникнення правовідносин щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 23 квітня 2021 року, оскільки право позивача на індексацію грошового забезпечення у вказаний період установлено рішенням суду у справі №460/9457/21, одночасно з ухваленням відповідного рішення у позивача виникло право на отримання компенсації втрати частини доходів.
Реалізація права на отримання компенсації втрати частини доходів шляхом звернення до суду можлива за умови невиконання підприємством, установою і організацією всіх форм власності та господарювання вимог Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», а тому перебіг обчислення строку для звернення до суду з такими вимогами починається з моменту, коли особа дізналася про порушення свого праві, що в цій справі відповідає даті фактичної виплати позивачу сум індексації за період з 01 грудня 2015 року по 23 квітня 2021 року - 22 серпня 2022 року.
Такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати застосовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20.
Аналогічного підходу при вирішенні подібних правовідносин дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постановах від 17 квітня 2025 року у справі №560/10053/24, від 23 квітня 2025 року у справі № 260/131/24, від 06 червня 2025 року №580/11183/24, від 26 грудня 2025 року у справі № 560/16507/24, від 29 січня 2026 року у справі №420/19035/25, від 19 березня 2026 року у справі № 620/14074/24.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено статтею 123 КАС України.
За правилами частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на ненаведення позивачем поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про повернення позовної заяви позивачеві.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дзундза Юрій Романович, залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк М.І. Смокович В.М. Соколов