Справа №: 398/6998/25
провадження №: 2/398/869/26
Іменем України
"30" квітня 2026 р. м.Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області
головуючого судді Подоляк Я.М.,
з участю секретаря судового засідання Калатаєвської С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрія в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, -
ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №14038 від 16.06.2024 в розмірі 43 787,00 грн., з яких 7 000,00 грн заборгованість за кредитом, 36 787,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками за період з 16.06.2024 року до 16.06.2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,50 % за кожен день користування кредитом та Графіку платежів, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та 10 000,00 грн понесені витрати на правову допомогу
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16.06.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» та позичальником ОСОБА_1 укладено кредитний договір №14038.
Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит в розмірі 7 000,00 грн строком на 365 днів (до 16.06.2025 року) шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «ПРИВАТБАНК», зі сплатою за користування кредитом у розмірі 1,50% від суми кредиту за кожен день користування (547,50% пічних).
Кредитний договір відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 045957, який було направлено останній на номер її мобільного телефону, який зазначено в кредитному договору та ІТС.
Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким вона ознайомилася перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту.
Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала свого зобов'язання щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків, тому має заборгованість за кредитним договором у розмірі 43 787,00 грн., з яких 7 000,00 грн заборгованість за кредитом, 36 787,00 грн заборгованість за нарахованими процентами.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01.12.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті вимог. Крім того, вказаною ухвалою суду було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
06.01.2026 року представником позивача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги визнає частково, в частині суми тіла кредиту - 7 000,00 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками просить відмовити з огляду на наступне.
Так, умови Кредитного договору № 14038, на які посилається позивач, зокрема щодо встановлення відсоткової ставки у розмірі 1,5% на день (що становить 547,5% річних), вважає несправедливими в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки сума нарахованих відсотків (36 787,00 грн) перевищує суму тіла кредиту (7 000,00 грн) більш ніж у 5 разів. Вважають, що такий розмір нарахувань за своєю правовою природою є не платою за користування коштами, а прихованою пенею (штрафною санкцією), яка є явно неспівмірною з наслідками порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Якщо суд дійде висновку, що нараховані суми є пенею, то нарахування за період, що перевищує один рік до моменту подання позову, не підлягають задоволенню (у разі заявлення про застосування позовної давності).
Також, оскільки "відсотки" у розмірі 1,5% на день, які нараховуються після прострочення платежу, фактично є санкцією за неналежне виконання зобов'язання, вони підпадають під заборону нарахування штрафних санкцій у період воєнного стану.
Крім того, позивач у своїй позовній заяві та розрахунку заборгованості зазначає, що строк кредитування становить 365 днів, а саме до 16.06.2025 року, однак згідно з наданим позивачем розрахунком, нарахування відсотків здійснювалося до 20.10.2025 року, тобто поза межами погодженого строку кредитування. Після спливу цього строку (з 17.06.2025 р.) користування коштами стає неправомірним, і нарахування відсотків за ставкою договору (1,5% в день) є незаконним.
Наданий позивачем розрахунок вважають арифметично та методологічно некоректним та штучно завищеним. Позивач не надав детальної виписки з особового рахунку, яка б відображала фактичний рух коштів, а надав лише інформаційну довідку-розрахунок, яка є внутрішнім документом Позивача і не може слугувати беззаперечним доказом заборгованості без первинних бухгалтерських документів.
Також категорично заперечують проти стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, оскільки вважають її завищеною, необґрунтованою та неспівмірною.
По-перше, дана справа є типовою (малозначною), не потребує значного часу для підготовки позовної заяви, оскільки Позивач (фінансова компанія) використовує типові форми позовних заяв для масового стягнення заборгованості. Позовна заява фактично є шаблоном, у який вставлено лише прізвище Відповідача та суми.
По-друге, ціна позову складає 43 787 грн. Вимога про стягнення 10 000 грн адвокатських витрат становить майже 23% від суми позову, що є очевидно неспівмірним.
По-третє, згідно з наданим Позивачем Актом № 73 від 30.09.2025 р., адвокат надав послуги зі "складання та подання позовних заяв... згідно реєстру №1".
Тобто, адвокат складав не один індивідуальний позов, а масово готував позови по реєстру. Загальна вартість послуг за реєстром - 100 000 грн.
Позивач не надав доказів, скільки саме справ було в реєстрі, щоб визначити реальну вартість підготовки одного позову. Якщо в реєстрі було 100 боржників, то вартість одного позову складає 1000 грн, а не 10 000 грн.
Вважають, що сума у 10 000 грн за підготовку типового позову є завищеною та не відповідає критеріям розумності та співмірності.
Враховуючи викладене, просять відмовити у стягненні нарахованих відсотків у розмірі 36 787,00 грн, здійснити перерахунок заборгованості, обмеживши її сумою тіла кредиту (7000,00 грн) та відсотками в межах розумного розміру, а також зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до мінімального рівня, у зв'язку з їх неспівмірністю та необґрунтованістю, відсутністю детального опису робіт та доказів фактичної сплати саме за цей конкретний позов.
07.01.2026 року представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до якої підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою Відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким Позичальник ознайомилася перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту.
При цьому, укладення відповідачем з позивачем Договору № 14038 від 16.06.2024 року це право, а не обов'язок відповідача, яке було реалізовано на власний розсуд відповідачем, який є вільним у своєму виборі. При цьому Відповідач не був обмежений ні у часі для ознайомлення з умовами кредитування, ні у часі для ознайомлення з самим Договором.
Будь-які зміни умов Договору № 14038 від 16.06.2024 року не вносилися.
Нарахування відсотків за користування кредитом в розмірі 1,50 % від суми кредиту за кожен день користування (547,50% річних) є правомірним.
Так, 22.11.2023р. прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-IX, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору.
При цьому, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту).
Зміни до Кредитного договору, що укладений з відповідачем, не вносились (додаткові договори щодо продовження строку дії та інших умов не укладались), то відповідно правових підстав для перерахунку денної процентної ставки немає.
Також вважають суму витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат позивачем.
В матеріалах справи наявні всі необхідні документи, які підтверджують витрати позивача на правову допомогу, зокрема щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка була сплачена позивачем.
Крім цього, звертають увагу на те, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.
Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
Просить стягнути з відповідача вказану в позовній заяві суму заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу.
Розгляд справи просить проводити за відсутності представника позивача.
12.01.2026 року представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, згідно яких відповідач не погоджується з твердженням представника позивача про те, що відповідач добровільно підписав договір електронним підписом, ознайомився з Правилами кредитування та Паспортом споживчого кредиту, а тому погодився з усіма умовами, включаючи надвисоку відсоткову ставку.
Так, Кредитний договір № 14038 є класичним договором приєднання. Відповідач, як економічно слабша сторона (споживач), не мала жодної можливості впливати на зміст договору, розмір відсоткової ставки чи порядок нарахування платежів. Твердження Позивача про те, що Відповідач міг «не вступати у кредитні відносини», є маніпулятивним, оскільки ігнорує реалії ринку мікрокредитування, куди громадяни звертаються у скрутних життєвих обставинах, часто не маючи реальної альтернативи.
Також позивач стверджує, що умови договору не є несправедливими. Однак, згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
У даній справі сума кредиту 7 000,00 грн, а сума нарахованих відсотків 36 787,00 грн.
Стягнення відсотків, що у 5,2 рази перевищують тіло кредиту за один рік користування, є очевидним доказом істотного дисбалансу. Навіть якщо формально законом дозволено встановлювати певні ставки, суд, керуючись верховенством права повинен оцінювати не лише формальну відповідність договору закону, а й його змістовну справедливість.
Також позивач у відповіді на відзив наголошує, що 36 787,00 грн - це плата за правомірне користування кредитом згідно зі ст. 1048 ЦК України, а не неустойка.
Відповідач вважає це твердження спробою підміни понять з метою уникнення законодавчих обмежень щодо нарахування штрафних санкцій. Фактично, під виглядом «відсотків» позивач нараховує приховану пеню та робить це для того, щоб обійти обмеження щодо розміру неустойки та законодавчі заборони на нарахування штрафів у період воєнного стану.
Щодо посилання позивача на те, що на момент укладення договору (16.06.2024) діяли перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування», які дозволяли ставку до 1,5% на день до 20.08.2024, то законодавче встановлення максимальної межі не є автоматичним дозволом застосовувати цю межу у кожному конкретному випадку без урахування майнового стану позичальника та принципів справедливості. Те, що ставка 1,5% була формально дозволена як максимум, не означає, що її застосування до конкретного споживача, який отримав 7000 грн на споживчі потреби, є справедливим та добросовісним. Законодавець встановлює верхню межу для запобігання зловживанням, але це не скасовує права суду зменшувати розмір зобов'язання, якщо воно є явно неспівмірним.
Позивач стверджує, що строк кредитування становить 365 днів (до 16.06.2025), і він правомірно нараховує відсотки за весь цей час.
Однак, згідно з графіком платежів (Додаток №1 до договору), сплата відсотків мала відбуватися кожні 20 днів. Несплата чергового платежу є порушенням зобов'язання. Згідно з п. 4.7 Договору, у разі порушення строків сплати процентів, Товариство має право вимагати дострокового повернення кредиту.
Позивач, подаючи позов про стягнення повної суми заборгованості (включаючи тіло кредиту), фактично реалізував своє право на вимогу дострокового повернення всієї суми.
Якщо позивач вимагає стягнення всієї суми кредиту достроково через порушення графіку платежів, він втрачає право на нарахування договірних відсотків за період після пред'явлення такої вимоги (або після настання прострочення, якщо договір передбачає автоматичне припинення кредитування при дефолті).
Нарахування відсотків за майбутній період (до 16.06.2025), якщо Відповідач вже порушив графік і Позивач звернувся до суду, є неправомірним отриманням доходу без надання послуги.
Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, то посилання представника позивача на те, що на підготовку типового позову та відповіді на відзив витрачено обсяг часу, еквівалентний 10 000 грн (що перевищує мінімальну місячну зарплату в Україні), є зловживанням процесуальними правами. Справа відноситься до категорії малозначних (спрощене провадження). Вона не потребує вивчення великого обсягу доказів (лише договір та розрахунок), не потребує допиту свідків чи проведення експертиз. Судова практика у цій категорії справ є усталеною.
Ціна позову - 43 787 грн, при цьому витрати на адвоката 10 000 грн становлять майже 23% від ціни позову. У поєднанні з судовим збором, додаткове навантаження на Відповідача становить майже 30% від суми боргу. Це покладає на боржника надмірний тягар і порушує його право на доступ до правосуддя (через страх покладення непомірних судових витрат).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, що виграла справу, всі його витрати на адвоката, якщо встановлено, що вони є надмірними.
У відзиві відповідач звертав увагу, що адвокат надавав послуги "згідно реєстру №1", що свідчить про масову підготовку позовів. Натомість позивач у відповіді на відзив не надав пояснень щодо кількості справ у цьому реєстрі та не розкрив вартість підготовки одного окремого позову в рамках цього реєстру. Це, на думку відповідача, свідчить про те, що реальна собівартість послуги для Позивача є значно нижчою, ніж сума, заявлена до стягнення з відповідача.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явили, причини неявки не повідомили.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, 16.06.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» та позичальником ОСОБА_1 укладено договір позики №14038, згідно п.1.1 якого позикодавець зобов'язався передати у власність позичальнику грошові кошти в сумі 7 000,00 грн, на погоджений умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у строки, визначені цим Договором.
Згідно п.1.2 Договору процентна ставка за користування кредитом становить 1,5% від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка становить 547,50%) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою.
Відповідно до п.1.3 Договору строк надання кредиту та строк дії Договору становить 365 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.
Згідно п.1.7 Договору товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові.
Відповідно до п.1.9. Договору продовження строку надання кредиту вказаного в пункту 1.3 Договору не передбачено.
Згідно п.6.1 Договору даний договір укладається в інформаційно-комунікаційній системі на сайті https://procent.com.ua, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Кредитний договір та додатки до нього відповідачем було підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 045957.
Крім того, відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 978352 було підписано паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.
Згідно копії квитанції №41854-06212-70523 ТОВ «ПрофітГід», 16.06.2024 року на картку номер НОМЕР_2 було перераховано кошти в сумі 7 000,00 грн. Вид операції: перерахування коштів за договором 14038 від 16.06.2024 року на умовах фінансового кредиту. Платник: ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ».
Крім того, згідно інформації, наданої на виконання ухвали суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК», вих.№20.1.0.0.0/7-251208/27613-БТ від 09.12.2025 року, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 на яку, згідно виписки по рахунку, 16.06.2024 року було зараховано кошти в сумі 7 000,00 грн.
Відповідно до детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування та погашення) за Кредитним договором №14038 від 16.06.2024 року, станом на 20.10.2025 року загальна сума заборгованості відповідача становить 43 787,00 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 7 000,00 грн, прострочена заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом - 36 787,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною 12,13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» свої зобов'язання за договором виконало, надало відповідачу кредитні кошти у розмірі 7 000,00 грн,
Як вбачається зі змісту відзиву та заперечень на відповідь на відзив, поданих представником відповідача, остання факт укладення кредитного договору та отримання вказаної суми кредитних коштів не заперечує, позовні вимоги в цій частині визнає.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 7 000,00 грн підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення відсотків в сумі 36 787,00грн.
Відповідно до детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування та погашення) за Кредитним договором №14038 від 16.06.2024 року, зробленого період з 16.06.2024 до 20.10.2025, прострочена заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом нарахована відповідачеві за період з 16.06.2024 до 16.06.2025 року, тобто в межах строку дії кредитного договору. Починаючи з 17.06.2025 року і до 20.10.2025 року сума заборгованості по відсотка не змінюється, а лише дублюється, що повністю спростовує твердження представника відповідача про те, що заборгованість по відсоткам позивачем нарахована поза межами погодженого строку кредитування.
При цьому, 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Даним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» .
Зокрема, ст.8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Таким чином положення пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» застосовуються до кредитних договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати. До кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, підлягає застосуванню частина п'ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.
Оскільки кредитний договір №14038 був укладений 16.06.2024 року, тобто після набрання чинності Законом від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальна денна процентна ставка за кредитом для відповідача не могла перевищувати 1%.
При цьому, положення ч.5 ст.8 Закону України №1734-VIII «Про споживче кредитування», внесені згідно із Законом України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, не вказують на недійсність або нікчемність умов договору про надання споживчого кредиту, яким передбачаються умови про нарахування кредитором процентів за користування кредитом в розмірі, що перевищує максимальний розмір денної процентної ставки (1%). Вказаною нормою установлено обмеження щодо розміру процентів за користування кредитом, який може нараховуватися кредитором за договором про споживчий кредит, з метою захисту прав споживача від надмірного фінансового навантаження.
Взявши до уваги те, що Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір №14038 був укладений 16.06.2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, суд приходить до висновку про наявність підстав для нарахування процентної ставки відповідно до чинного законодавства, виходячи зі встановленої ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки у розмірі 1%.
Враховуючи викладене, з урахуванням вищевказаних норм, розмір відсотків за період з 16.06.2024 року до 16.06.2025 року, тобто в межах строку дії кредитного договору - 365 днів, становить 25 550,00 грн (7 000,00 х 1% х 365 днів).
При цьому, як вбачається з детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування та погашення) за Кредитним договором №14038 від 16.06.2024 року, відповідачем 11.07.2024 року в рахунок погашення заборгованості було внесено кошти в сумі 1 538,00 грн, які позивачем зараховано як сплата проценти за користування кредитними коштами.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками в розмірі 24 012,00 грн (25 550,00 - 1 538,00).
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 715,66 грн (31 012,00 х 100 /43 787,00 х 2 422,40 /100)
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн до позовної заяви представником позивача долучено: копію договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ФОП ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2412 від 23.10.2018 року; копію Акту приймання-передачі наданих послуг №73 від 30.09.2025 року до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024 року; копію витягу з Реєстру №1 від 30.09.2025 року до Акту приймання-передачі наданих послуг №73 від 30.09.2025 року до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024 року, відповідно до якого виконавець підготував позовні заяви про стягнення заборгованості з боржників замовника: вартість складання та подання позовної заяви до суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №14038 від 16.06.2024 та клопотання про витребування доказів складає 9 000,00 грн, вартість складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику ОСОБА_1 за кредитним договором №14038 від 16.06.2024 становить 1 000,00 грн. Загальна кількість складених позовних заяв становить 10 шт на загальну суму 100 000,00 грн,; копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів №3403 від 30.09.2025 року про оплату в сумі 100 000,00грн за надання юридичних послуг до Договору №03/06/2024 від 03.06.204 згідно акту №73 від 30.09.2025.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).
Враховуючи, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором не є складною та не потребує значного часу і об'єму робіт щодо підготовки матеріалів для подання до суду відповідної позовної заяви, є малозначною та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, представник позивача жодного разу в судове засідання не з'явився. З урахуванням переліку наданих послуг адвокатом, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає, що підлягають до відшкодування відповідачем на користь позивача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 81, 141, 258, 263-265, 274, Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» заборгованість за Кредитним договором №14038 від 16.06.2024 в загальному розмірі 31 012 (тридцять одна тисяча дванадцять) гривень 00 копійок, з яких 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 24 012,00 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн та судовий збір у розмірі 1 715,66 грн, а всього 4 715 (чотири тисячі сімсот п'ятнадцять) гривень 66 копійок.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Учасники справи:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ», місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, код ЄДРПОУ 41466388.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання, зареєстрована в установленому порядку: АДРЕСА_1 .
Представник відповідача: адвокат Брадарська Наталія Володимирівна, яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ОД №005123 від 22.11.2023 року, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя Я.М.Подоляк