17.02.2026
Справа № 361/6681/25
Провадження № 2/331/652/2026
17 лютого 2026 року місто Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Яцун О.О.,
за участю секретаря судового засідання Красан І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.06.2025 року зазначену позовну заяву передано за підсудністю до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя (а.с.13-14).
Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 08.08.2025 року зазначену позовну заяву передано за підсудністю до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя (а.с.21).
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 вересня 2025 року, головуючим суддею по вищезазначеній цивільній справі було визначено суддю Жукову О.Є. (а.с.26).
Ухвалою суду від 19 вересня 2025 року вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі (а.с.27).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 жовтня 2025 року, у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_3 з посади, головуючим суддею по вищезазначеній цивільній справі визначено суддю Яцун О.О. (а.с.32).
Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 09 жовтня 2025 року прийнято до провадження дану цивільну справу та вирішено проводити розгляд цивільної справи у порядку загального позовного провадження (а.с.33).
У судове засідання, призначене на 17 лютого 2026 року, сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.
Згідно статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до вимог частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
За правилами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою встановлена ставка судового збору у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць в розмірі, зокрема, з 01 січня - 3028,00 грн.
Отже, за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою встановлена ставка судового збору у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 1211,20 грн. та не більше 15 140,00 грн.
В той же час, позивачем зазначено ціну позову у розмірі 460 000,00 грн.
Таким чином, при подачі даного позову позивачем мав бути сплачений судовий збір за заявлену вимогу майнового характеру у розмірі 4 600,00 грн.
До позовної заяви позивачем ОСОБА_1 додано квитанцію № 24 від 29.05.2025 року про сплату судового збору у розмірі 4 600,00 грн.
Разом з тим, відповідно до листа Броварського міськрайонного суду Київської області за вих. № 361/6681/25/18614/2025 від 28 липня 2025 року, судовий збір у розмірі 4600 грн. 00 коп., згідно з квитанцією № 24 від 29 травня 2025 року, сплачений не на рахунок Броварського міськрайонного суду Київської області, що призначений для сплати судового збору за подання позову, у зв'язку з чим виписка про зарахування судового збору не надається (а.с.18).
Відповідно до листа Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя за вих. № 361/6681/25/10899/2025 від 11 вересня 2025 року, вказана цивільна справа до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла за підсудністю від Броварського міськрайонного суду Київської області. При поданні позовної заяви, судовий збір у розмірі 4600 грн. 00 коп., відповідно до квитанції № 24 від 29.05.2025 року, сплачений не на рахунок Броварського міськрайонного суду Київської області, що призначений для сплати судового збору за подання позову, у зв'язку з чим виписка про зарахування судового збору не надається (а.с.25).
Зазначене вище свідчить про те, що, платіжний документ, який позивачем надано на підтвердження сплати судового збору, судом не може бути визнаний як доказ про сплату судового збору по даній цивільній справі № 361/6681/25, оскільки відсутні відомості про зарахування коштів до спеціального фонду Державного бюджету України.
За правилами статті 9 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві.
Отже, вищезазначене свідчить про те, що позовну заяву подано до суду без дотримання вимог частин 3 та 4 статті 177 ЦПК України, положеннями якої передбачено, що у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору.
До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Отже, відомості зарахування коштів судового збору у розмірі 4 600,00 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України відсутні, а тому зважаючи на викладене, вказані обставини є підставою для залишення позову без руху.
Відповідно до частин 11-13 статті 187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Оскільки, після відкриття провадження у справі встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, відповідно до вимог частини 11 статті 187 ЦПК України її необхідно залишити без руху, а позивачу надати строкдля усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу цієїухвали.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260, 353 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, залишити без руху.
Надати позивачу ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, якщо позивач усуне недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, суд продовжує розгляд справи. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Яцун