18.02.2026
Справа № 331/198/26
Провадження № 3/331/295/2026
18 лютого 2026 року місто Запоріжжя
Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Яцун О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Преображенка Оріхівського району Запорізької області, громадянки України, яка не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
за ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
25 грудня 2025 року о 23 годині 26 хвилин ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , повторно протягом року, вчинила домашнє насильство психологічного та економічного характеру відносно співмешканця ОСОБА_2 , а саме: висловлювалась нецензурною лайкою та не віддавала документи, чим була завдана шкода його психологічному здоров'ю, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала та пояснила, що 25 грудня 2025 року між нею та її співмешканцем ОСОБА_2 дійсно був конфлікт, але вона ніякого насильства відносно останнього не вчиняла, вони досі проживають разом.
Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Диспозиція ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
При цьому диспозиція ч. 3 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Судом встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1 ст. 173-2 КУпАП, повністю підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АА № 087136 від 26.12.2025 року, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 25.12.2025 року, відповідно до якої рівень небезпеки ОСОБА_1 поліцейським оцінено як низький, рапортом працівника поліції від 25.12.2025 року, письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 від 25.12.2025 року, копією постанови Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 10.12.2025 року, яка набрала законної сили, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., відеозаписом події, які узгоджуються з обставинами, вказаними в протоколі та долучені до матеріалів справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП кваліфіковані правильно, її вина у вчиненні даного правопорушення доведена.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують адміністративну відповідальність ОСОБА_1 , суддею не встановлено. Підстави для закриття справи, передбачені ч.2 ст.284 та ст.247 КУпАП, відсутні.
Згідно статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Таким чином, враховуючи всі ці обставини у сукупності, суд приходить до висновку, що необхідно призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Крім цього, суддею враховано, що відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 судового збору.
Також суддею враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 39-1 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.
Так, у судовому засіданні встановлено, що відповідно до форми оцінки ризиків домашнього насильства поліцейським визначено низький рівень небезпеки, тому суддя приходить до висновку, що наразі підстав для примусового направлення ОСОБА_1 для проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство, немає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40-1, ч. 3 ст. 173-2, 252, 276, 277, 279, 280, 283, 284, 289 КУпАП,
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, та притягнути її до адміністративної відповідальності, призначивши їй адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) грн. 00 коп. у дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп.
Роз'яснити правопорушнику, що відповідно до статті 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Відповідно до статті 308 КУпАП, у разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена учасниками процесу до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення, а також прокурором у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 7 КУпАП.
Суддя О.О. Яцун