30 квітня 2026 року
м. Київ
справа №320/30267/23
адміністративне провадження №Зі/990/59/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Білак М.В., Жука А.В., Уханенка С.А. від участі у розгляді справи №320/30267/23 за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Конституційного Суду України, Конституційного Суду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Секретаріату Конституційного Суду України, Конституційного Суду України, у якому просив:
- визнати противоправною бездіяльність посадових і службових осіб Секретаріату Конституційного Суду України щодо не розміщення на веб-сайті Конституційного Суду України Ухвали Другої колегії Другого сенату Конституційного Суду України № 150-2(11)/2022 від 19 жовтня 2022 року;
- зобов'язати Секретаріат Конституційного Суду України розмістити Ухвалу Другого сенату Конституційного Суду України № 150-2(11)/2022 від 19 жовтня 2022 року на вебсайті Конституційного Суду України;
- встановити відсутність повноважень у посадових осіб Секретаріату Конституційного Суду України, які не є суддями Конституційного Суду України, всупереч Ухвали Великої палати Конституційного Суду України № 491-у/2022 від 06 вересня 2022 року передавати до патронатної служби судді Конституційного Суду України Василя Лемака судову справу № 3-65/2021(154/21);
- встановити відсутність повноважень у посадових осіб Секретаріату Конституційного Суду України, які не є суддями Конституційного Суду України, ухвалювати рішення і залишати без розгляду подану суб'єктом права на конституційну скаргу заяву про винесення додаткової Ухвали Другого сенату Конституційного Суду України за прописаним у конституційній скарзі другим письмовим клопотанням про перевірку на відповідність Конституції України способу, у який в остаточному судовому рішенні витлумачена норма частини першої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України;
- зобов'язати Конституційний Суд України перевірити прописаний у конституційній скарзі інтерес громадянина України ОСОБА_1 , який /інтерес/ полягає у виконанні обов'язку громадянина України сприяти Конституційному Суду України у забезпеченні верховенства Конституції України та поновлення дії принципу верховенства права в Україні на відповідність критеріям прописаним у рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004, як законного інтересу і здійснити судовий захист такого законного інтересу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Конституційного Суду України про зобов'язання вчинити певні дії відмовлено у відкритті провадження; позовну заяву ОСОБА_1 до Секретаріату Конституційного Суду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції в частині відмови у відкритті провадження у справі у відповідній частині позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а також заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги, на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року (в частині відмови у відкритті провадження у справі) залишено без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року (в частині відмови у відкритті провадження у справі) залишено без змін.
05 серпня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі №320/30267/23.
Також до Верховного Суду надійшли заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 .
За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Білак М.В., суддям: Губській О.А., Мартинюк Н.М.
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2026 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23 березня 2026 року №343 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду суддів Мартинюк Н.М. та Губської О.А., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 березня 2026 року визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Білак М.В., суддів: Уханенка С.А., Жука А.В. для розгляду судової справи №320/30267/23.
Постановою Верховного Суду від 25 березня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які приєдналися до касаційної скарги ОСОБА_1 , залишено без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі №320/30267/23 залишено без змін.
14 квітня 2026 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Білак Мирослави Вікторівни, Жука Андрія Володимировича, Уханенка Сергія Анатолійовича.
У поданій заяві про відвід ОСОБА_1 зазначає, що обґрунтування відводу судді Білак М.В. було викладено ним у додатку до заяви про перегляд ухвали Касаційного адміністративного суду у справі №320/30267/23 від 23 березня 2026 року. Разом із тим щодо інших суддів колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у цій справі, а саме суддів Жука А.В. та Уханенка С.А., заявник зазначає, що поява колегії лише через 34 хвилини після підписання ухвали суддею Білак М.В. одноособово свідчить про те, що справу не було розглянуто судом, встановленим законом. Також заявник вказує, що включення до процесуального формування складу суду суддів Губської О.А. та Мартинюк Н.М., які на той момент, за його твердженням, вже не входили до відповідного складу суду у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду, порушує вимоги статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На думку заявника, такі обставини призвели до нівелювання інституту автоматизованого розподілу справ та порушення права на відвід, передбаченого частиною четвертою статті 40 КАС України.
Крім того, заявник зазначає, що судді колегії Жук А.В., Уханенко С.А вже висловили свою позицію у постанові від 25 березня 2026 року, яка базувалася на процедурному порушенні, що свідчить про їхню упередженість або неможливість об'єктивно оцінити порушення, до яких вони самі були причетні.
Вважає, що усі судді колегії порушили принцип безперервності та незмінності складу суду: з моменту обрання суддів Губської О.А та Мартинюк Н.М. до ВП ВС (20 лютого 2026 року), вони втратили будь-які процесуальні повноваження в Касаційному адміністративному суді. Будь-яка дія, вчинена від їхнього імені або в колегії з ними після цієї дати - це юридичне ніщо (null and void).
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2026 року вказану заяву визнано необґрунтованою та передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 28 квітня 2026 року заяву про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Білак М.В., Жука А.В., Уханенка С.А. передано на розгляд судді Кашпур О.В.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про відвід, Верховний Суд виходить з наступного.
Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.
Зокрема, положення статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справи «Білух проти України», заява №33949/02) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
1) «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
2) «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року в справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява №4785/02 та рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року в справі «Олександр Волков проти України», заява №21722/11).
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.
Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді/суддів, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Особа, яка подала заяву про відвід судді/суддів, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді/суддів у розгляді справи. Водночас відвід має бути вмотивованим, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Верховний Суд наголошує, що не можуть бути підставою для відводу судді/суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Оцінивши доводи заявника, Суд дійшов висновку, що доводи заявника про наявність підстав для відводу суддів колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не ґрунтуються на об'єктивних даних та зводяться до висловлення припущень щодо можливої заінтересованості суддів у результаті розгляду поданої ним заяви.
Щодо доводів заявника про упередженість суддів Жука А.В., Уханенка С.А., Суд зазначає, що такі доводи зводяться до незгоди із процесуальними рішеннями та правовими висновками, викладеними у раніше ухваленому судовому рішенні. Водночас відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з рішенням суду, його змістом чи правовою оцінкою не є підставою для відводу. Сам факт участі суддів у попередньому розгляді справи не свідчить про їхню упередженість. В той же час, заявником не наведено жодних об'єктивних обставин, які б викликали обґрунтований сумнів у їх неупередженості.
Щодо доводів про порушення порядку визначення складу суду, Суд зазначає, що визначення складу суду та заміна суддів у цій справі здійснені в автоматизованому порядку відповідно до вимог статті 31 КАС України у зв'язку з наявністю обставин, що унеможливлювали участь окремих суддів у розгляді справи. При цьому судді не наділені повноваженнями впливати на процес автоматизованого розподілу судових справ.
Щодо доводів про неправомірність призначення справи до письмового провадження, Суд зазначає, що такі дії вчинені суддею-доповідачем у межах наданих йому повноважень під час підготовки справи до касаційного розгляду відповідно до статті 340 КАС України.
Таким чином, наведені заявником доводи не містять передбачених законом підстав для відводу суддів.
З урахуванням зазначеного, заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Білак М.В., Жука А.В., Уханенка С.А. від участі у розгляді справи №320/30267/23 задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Білак М.В., Жука А.В., Уханенка С.А. від участі у розгляді справи №320/30267/23 за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Конституційного Суду України, Конституційного Суду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур