30 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 240/6128/25
адміністративне провадження № К/990/41915/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №240/6128/25
за позовом ОСОБА_1 до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року, прийняту в складі судді Нагірняка М.Ф., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Сторчака В. Ю., суддів Граб Л.С. Матохнюка Д.Б.,
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Військового інституту Київського національного університету ім. Т. Шевченка щодо обчислення та виплати йому з 04.08.2022 по 18.09.2024 належних у вказаних період виплат без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024;
- зобов'язати Військовий інститут Київського національного університету ім. Т. Шевченка здійснити з 04.08.2022 по 18.09.2024 перерахунок належного йому грошового забезпечення (основних та додаткових його складових), грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 і провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військовий інститут Київського національного університету ім. Т. Шевченка нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» - за період з 04.08.2022 по день фактичної виплати перерахованого грошового забезпечення.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
2. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з пропущенням встановленого строку звернення до суду та запропоновано позивачу протягом десяти днів надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням поважних підстав для такого поновлення та наданням відповідних підтверджуючих доказів.
3. На виконання вказаної ухвали позивач подав до суду заяву про поновлення процесуального строку для звернення до суду, в якій зазначив, що відповідач, всупереч вимогам статей 116 та 233 Кодексу законів про працю України при виключенні його із списків особового складу не надав письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені позивачу при звільненні (переведенні). Позивач посилався на те, що він не міг передбачити протиправну поведінку відповідача під час нарахування та виплати йому грошового забезпечення за час проходження військової служби та при виключенні зі списків особового складу Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Отже, на думку позивача, про порушення своїх прав, а саме невиплату відповідачем сум грошового забезпечення за час проходження військової служби у розмірі, встановленому чинним законодавством України, він дізнався, отримавши лист відповідача 01.02.2025 та відповідні розрахунки.
4. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії повернуто позивачу.
5. Вказані судові рішення мотивовані тим, що згідно з наказом начальника Військового інституту Київського національного університету імені Т.Шевченка від 18.09.2024 №265 позивач виключений зі списків особового складу з 18.09.2024. Суди уважали, що з 18.09.2024 позивач був обізнаний про порушення своїх прав, оскільки в день звільнення з військової служби із грошового атестату йому достовірно було відомо про спірні розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, спірні суми виплачених допомог та індексації, тощо. Однак, звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати в період з 04.08.2022 по 18.09.2024 грошового забезпечення у належному розмірі лише 05.03.2025, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, визначеного статтею 233 КЗпП України.
6. Суди попередніх інстанцій зазначали про те, що ні в позовній заяві, ні в заяві про поновлення строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено жодних доводів, які б свідчили про наявність конкретних причин, що перешкоджали йому з дати виключення зі списків особового складу Військового інституту Київського національного університету імені Т.Шевченка звернутися до суду за захистом порушеного права. Тому суди визнали неповажними наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду та відмовили у поновленні такого строку.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
8. Підставою для оскарження судових рішень в касаційному порядку позивач зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права, а саме статті 233 Кодексу законів про працю України.
9. У касаційній скарзі позивач зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій було неправильно визначено момент, коли він дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України, оскільки законодавець у вказаній правовій нормі пов'язав початок перебігу строку звернення до суду не з моменту звільнення, а з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені особі при звільненні. Однак відповідач при виключенні позивача із списків особового складу не надав йому письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні. Також касатор посилається на те, що відповідач не доводив до його відома розмір складових виплаченого грошового забезпечення.
10. Касатор вказує на те, що 01.02.2025, отримавши лист відповідача, він дізнався про порушення своїх прав, а саме невиплату йому відповідачем сум грошового забезпечення за час проходження військової служби у розмірі, встановленому чинним законодавством України. Отже, отримавши достовірну та документально підтверджену інформацію про обсяг і характер виплачених сум, а також прожитковий мінімум, який було застосовано при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення, позивач у березні 2025 року звернувся до суду із цим позовом, тобто із дотримання тримісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України.
IV. Позиція інших учасників справи
11. Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
12. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Соколова В.М., Уханенка С.А., 20 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року.
13. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 КАС України та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
14. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду 29 квітня 2026 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні з 30 квітня 2026 року.
VI. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
15. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
16. Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
17. Відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 1 липня 2022 року №2352-IX, далі - Закон №2352-IX) "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".
18. Законом №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу та другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні,- у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
19. Відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
20. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
VІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.
23. У цій справі позивач просить перерахувати та виплатити грошове забезпечення з 04.08.2022 по 18.09.2024. До суду з такими вимогами позивач звернувся у березні 2025 року.
24. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, повертаючи позовну заяву застосували приписи статті 233 Кодексу законів про працю України щодо строку звернення до суду у редакції, чинній після змін, внесених Законом №2352-IX, яка встановлює тримісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати.
25. Верховний Суд 06.04.2023 ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, предметом спору якої також є недотримання законодавства про оплату праці. У вказаному рішенні сформовано наступні висновки: «До 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».
26. Отже, у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону №2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
27. Крім цього, у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду також сформувала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов'язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період по 19 липня 2022 року зазначила, що застосуванню підлягає норма частини другої статті 233 КЗпП України у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
28. Верховний Суд уважає цей висновок застосовним й до спірних правовідносин.
29. Також з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) здійснила перегляд судового рішення у справі №460/21394/23.
30. У постанові від 21.03.2025 Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 29.01.2025 у справі №500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);
31. У зазначеній постанові Судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ).
32. Судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належить працівнику за період до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.
33. Крім цього, Судова палата погодилася з висновком суду попередньої інстанції про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
34. Отже, з урахуванням зазначеної позиції Судової палати, вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення із заявленими позовними вимогами, суди попередніх інстанцій повинні були визначити момент, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
35. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, предметом якого є порушення відповідачем законодавства про оплату праці за період з 04.08.2022 по 18.09.2024.
36. Суди попередніх інстанцій обчислення строку звернення позивача до суду у цій справі пов'язали з моментом, коли позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, зокрема, вважали, що при виключенні із списків особового складу Військового інституту Київського національного університету імені Т.Шевченка 18.09.2024 позивач був ознайомлений про розмір нарахованого і виплаченого грошового забезпечення.
37. На противагу таким висновкам позивач указує, що моментом коли особа могла дізнатися про порушення своїх прав щодо невиплати грошового забезпечення, слід уважати момент ознайомлення цієї особи з достовірною та документально підтвердженою інформацією про обсяг і характер виплачених сум, а також прожитковий мінімум, який було застосовано при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення.
38. Верховний Суд звертає увагу, що позивачем заявлено вимоги здійснити нарахування та виплату сум, право на які він набув під час проходження військової служби. При цьому важливим є те, що позов про стягнення належного грошового забезпечення подано вже після виключення зі списків особового складу.
39. На переконання Суду, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП, слід пов'язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому (у період з 04.08.2022 по 18.09.2024) сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
40. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, постановленій Судовою палатою.
41. При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій виснувавши про порушення позивачем строку звернення до суду, не встановили факту одержання позивачем письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми.
42. З огляду на обставини цієї справи, Верховний Суд зазначає, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами, що охоплюють період з 04.08.2022 по 18.09.2024, слід з'ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача у лютому 2025 року (отримання відповіді від відповідача) з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
43. За результатом установлення указаних обставин стане можливим визначити день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, а отже установити початок відліку тримісячного строку звернення до суду з цим позовом та, за необхідності, з'ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.
44. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування положень статті 233 КЗпП України, у зв'язку з чим суди обох інстанцій дійшли передчасного висновку про недотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом та, як наслідок, повернення позовної заяви.
45. Частиною четвертою статті 353 КАС України встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
46.Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, оскільки порушення норм процесуального права допущені судами першої та апеляційної інстанцій, тому ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі №240/6128/25 скасувати.
3. Справу №240/6128/25 направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: В.М. Соколов
С.А. Уханенко