30 квітня 2026 року
м. Київ
справа №240/23714/25
адміністративне провадження №К/990/17190/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, в якому просив:
- визнати бездіяльність Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області у затримці внесенні до трудової книжки запису про звільнення, невиплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу через незаконне звільнення й невиконання рішення суду, постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2023 у справі № 240/6076/18, про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, негайного виконання рішення суду частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 в межах суми стягнень за один місяць, протиправною;
- стягнути з Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2023 у справі № 240/6076/18 через незаконне звільнення, з 28.11.2020 по день фактичного розрахунку у розмірі 1687988,82 грн без вирахування податків та обов'язкових платежів.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.01.2026, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026 апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання заяви про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, а у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України та становили об'єктивно непереборні перешкоди, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
У поданій касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції.
Скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції при відмові у відкритті апеляційного провадження та зазначає, що повне судове рішення у цій справі було складено 15.01.2026, а вручено йому 16.01.2026. Надалі, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, скаржник 29.01.2026 засобами поштового зв'язку відправив апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду. Проте подану апеляційну скаргу 24.02.2026 листоноша поштового відділення повернула скаржнику. За доводами касаційної скарги, поштове відправлення з незрозумілих причин було скероване до населених пунктів Хмельницької області, після чого повернуто до поштового відділення у місті Житомирі та вручено скаржнику. Такі обставини виникли поза волею скаржника та унеможливили подання апеляційної скарги у визначений законом строк.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції встановив, що скаржником недотримано процесуальних строків на апеляційне оскарження.
Суд апеляційної інстанції встановив, що з моменту отримання копії повного рішення (16.01.2026) у скаржника було достатньо часу для реалізації права на апеляцію, проте повторне звернення відбулося лише в березні, що значно перевищує встановлений законом тридцятиденний термін.
Колегія суддів апеляційної інстанції наголосила на відсутності доказів поважності причин пропуску строку. Посилання на те, що перша апеляційна скарга від 29.01.2026 була повернута поштою через помилки зв'язку, суд не визнав належним виправданням для подальшого зволікання.
Крім того, судова колегія суду апеляційної інстанції зазначила, що скаржник, діючи добросовісно та з належним рівнем обачності, мав контролювати стан поштового відправлення та оперативно вжити заходів для повторної подачі скарги одразу після її повернення.
Також суд виходив з того, що скаржнику надавалася можливість усунути недоліки. Після того, як скарга була залишена без руху, від особи вимагалося надати переконливі докази об'єктивних та непереборних перешкод, які завадили вчасному зверненню. Оскільки скаржник не надав таких підтверджень, а обмежився лише поясненнями щодо роботи пошти без документального обґрунтування затримки в кілька тижнів, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження.
За висновками суду апеляційної інстанції, що за обставинами , якими ОСОБА_1 обґрунтовує пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження мали суто суб'єктивний характер, оскільки полягали в помилкову зазначенні адреси та індексу суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що скаржник оскаржує ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, зазначену в частині третій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Водночас скаржник належно не обґрунтовує неправильність застосування норм процесуального права при відмові у відкритті апеляційного провадження у справі.
При цьому, Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції не надавав оцінку правильності застосування норм матеріального права по суті спору, а встановив порушення норм процесуального права, так як наслідок відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись частиною 4 статті 330, статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
1) уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи;
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
В.М. Соколов
М.І. Смокович ,
Судді Верховного Суду