Єдиний унікальний номер: 379/2294/25
Провадження № 2/379/195/26
15 квітня 2026 рокум.Тараща
Таращанський районний суд Київської області в складі
головуючого судді - Невгада О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Бакал О.А.,
представника позивача - Шостака Ю.В.,
представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою Приватного сільськогосподарського підприємства «Ківшовата» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, сплачених згідно договору про наміри щодо співпраці,
Представник позивача звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПСП «Ківшовата» суму боргу згідно договору про наміри щодо співпраці № 207 від 13.11.2023 року в розмірі 32 836,76 гривень проіндексованої одноразової грошової допомоги, сплаченої відповідно до п.2.1.2. договору про наміри №207 від 13.11.2023 року, 21524,93 гривень - проіндексованої виплаченої компенсації за 2023-2024 роки за недоотриману орендну плату від ТОВ «Ківшовата Агро», 26 942,20 гривень - штрафної санкції відповідно до п.4.2.2 договору про наміри.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 13 листопада 2023 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 , в особі відповідачки ОСОБА_3 , був укладений договір про наміри щодо співпраці № 207 від 13.11.2023 року та додаткова угода до нього. Строк дії договору, з 13.11.2023 і до реєстрації права оренди між позивачем та ОСОБА_2 , але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Предметом даного договору були земельні ділянки: кадастровий номер 3224486900:04:009:0008, площею 2,3031 га., та кадастровий номер 3224486900:02:007:0003, площею 0,6727 га. На момент укладення даного договору діяв договір оренди вказаної земельної ділянки № б/н від 17.08.2015 року, кадастровий номер 3224486900:04:009:0008, площею 2,3031 га., укладений між ОСОБА_2 , в інтересах якої діяла ОСОБА_3 , та ТОВ «Ківшовата Агро». Право оренди було зареєстровано 18.09.2015 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Скоробагатько В.Д., номер запису: 11225785. Строк дії даного договору (до моменту укладення додаткової угоди б/н від 28.08.2025) до 18.09.2025 року. Позивач згідно договору про наміри, виплатив ОСОБА_2 через її представника за довіреністю ОСОБА_3 , одноразову грошову допомогу у розмірі 27 000 гривень до моменту закінчення діючого договору оренди між ОСОБА_2 та ТОВ «Ківшовата Агро». Позивач також виплатив ОСОБА_2 через її представника за довіреністю ОСОБА_3 , до моменту закінчення діючого договору оренди між ОСОБА_2 та ТОВ «Ківшовата Агро» компенсацію за недоотриману орендодавцем орендну плату від ТОВ «Ківшовата Агро» за 2023-2024 роки, як різницю між орендною платою, яку отримували за аналогічну земельну ділянку протягом 2023-2024 років інші орендодавці, що переуклали договір із позивачем та сумою фактично отриманих коштів ОСОБА_2 за оренду земельних ділянок ТОВ «Ківшовата Агро». Загальна сума отриманих ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 таким чином коштів за 2023 та 2024 рік становить - 18 800 грн., Відповідач ОСОБА_2 через свого представника Загурську В.Т., в свою чергу зобов'язався не продовжувати дію договору оренди/користування земельною ділянкою, укладеного із ТОВ «Ківшовата Агро» після 18.09.2025 року. Проте, у вересні 2025 позивачу стало відомо про продовження ОСОБА_2 договорів оренди землі з ТОВ «Ківшовата Агро», чим було порушено взяті на себе зобов'язання перед позивачем За договором про наміри. Таким чином, своїми спільними діями відповідачі унеможливили передачу земельних ділянок позивачу. В зв'язку з вищевикладеним, з метою захисту порушених прав позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2025 справу передано для розгляду судді Невгаду О.В.
15.12.2025 судом постановлено ухвалу, якою було прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
26.01.2026 від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив (а.с.77-80 ) на позовну заяву, відповідно до якого викладені у позові вимоги відповідач визнає частково. Зазначає, що ОСОБА_3 не оспорюється факт підписання договору про наміри щодо співпраці № 207 від 13.11.2023 року та отримання грошових коштів від ПСП «Ківшовата», а саме: 10 000,00 грн. - одноразова грошова допомога згідно договору про наміри щодо співпраці № 207 від 13.11.2023 (видатковий касовий ордер від 13.11.2023). 17 000,00 грн. - доплата до одноразової грошової допомоги згідно договору про наміри щодо співпраці № 207 від 13.11.2023 (видатковий касовий ордер від 13.11.2023). 9 400,00 грн. - компенсація недоотриманої орендної плати від ТОВ «Ківшовата Агро» за 2023 рік (видатковий касовий ордер від 29.12.2023); 9 400,00 грн. - компенсація недоотриманої орендної плати від ТОВ «Ківшовата Агро» (видатковий касовий ордер від 28.11.2024). Загальна сума отриманих ОСОБА_3 від позивача коштів за договором про наміри щодо співпраці № 207 від 13.11.2023 становить 45 800,00 грн. Вказує на те, що правових підстав для стягнення боргу з врахуванням суми індексації немає, у зв'язку із вищевикладеним просить суд відмовити в задоволенні даної частини вимог. Крім того, відповідач ОСОБА_3 не погоджується із нарахованим розміром штрафу у сумі 26942,20 грн. Вважає такий розмір штрафу завищеним, та таким, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, тому просить суд зменшити розмір штрафу, який значно перевищує розмір спричинених позивачу збитків. Звертає увагу суду, на тому, що ОСОБА_3 є пенсіонером за віком, інших доходів, окрім пенсії, не має. Дана обставина вказує на те, що в неї склався важкий матеріальний стан, а стягнення пені в розмірі, в якому просить позивач, може поставити її у вкрай важке матеріальне становище. Просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 10 000,00 грн. одноразової грошової допомоги згідно договору про наміри щодо співпраці №207 від 13.11.2023, 17 000,00 грн. доплати до одноразової грошової допомоги згідно договору про наміри щодо співпраці N9207 від 13.11.2023, 9 400,00 грн. компенсації недоотриманої орендної плати від ТОВ «Ківшовата Агро» за 2023 рік, 9 400,00 грн. компенсації недоотриманої орендної плати від ТОВ «Ківшовата Агро» за 2024 рік. Зменшити розмір штрафної санкції за невиконання зобов'язань за договором про наміри щодо співпраці № 207 від 13.11.2023 до 1000,00 грн.
30.01. 2026 року від представника позивача - адвоката Горбуненка В.С. через систему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач не погоджується із запереченнями представника ОСОБА_3 , викладеними у відзиві. Вказує на те, що суми індексації в розмірі 8561,69 грн., нараховані позивачем у даній справі є не чим іншим як інфляційними втратами та вважаються частиною солідарного грошового зобов'язання відповідачів, що спрямоване на компенсацію знецінення коштів позивача. Дана сума індексації не підпадає під правове регулювання Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Щодо зменшення розміру штрафної санкції за невиконання зобов'язань за договором до 1000 грн. вказує на те, що свобода договору є одним з основних принципів цивільного права, який дозволяє сторонам самостійно встановлювати умови своїх угод на основі взаємної згоди. Штрафні санкції виступають інструментом, який забезпечує виконання договірних зобов'язань та додає юридичної ваги угоді. Таким чином, зменшення штрафної санкції в розмірі 26942,20 грн., передбаченої п.4.2.2. договору про наміри, до 1000 грн., є надмірним та фактично нівелює мету існування неустойки, як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися, як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Вважає безпідставним твердження представника Загурської В.Т. про те, що позивачем не наведено та необґрунтовано у позовній заяві спричинення йому збитків, завданих невиконанням відповідачами зобов'язань за договором. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 92-98).
Представником відповідача до матеріалів справи було долучено копію листа ОСОБА_3 від 16.03.2026 року до ПСП «Ківшовата» з проханням не стягувати з неї суми нарахованої штрафної санкції або ж зменшити її розмір до 1000 грн. (а.с.133).
11.02.2026 від представника відповідача Загурської В.Т. надійшло клопотання про долучення документів до матеріали справи в якому представник відповідача просив суд долучити до матеріалів справи довідку про розмір пенсії ОСОБА_3 (а.с.104-105).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача Загурської В.Т., у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково з підстав викладених у відзиві.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, була повідомлена належним чином про день, час та місце судового розгляду, брала участь в розгляді справи через свого представника - адвоката Ганагу А.С.
Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи в силу ч. 1 ст. 128 ЦПК України повідомлена належним чином, про причини неявки до суду не повідомила. Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 13.11.2023 між приватним сільськогосподарським підприємством «Ківшовата» та ОСОБА_2 в особі Загурської В.Т., що діє на підставі довіреності № 1130 від 25.10.2018, було укладено договір про наміри щодо співпраці за № 207, яким передбачено, що між сторонами досягнута згода про укладення в майбутньому договору оренди землі у строк не пізніше 10 днів після закінчення дії договору оренди/користування, діючого на момент укладення договору про наміри.
Сторона 2 ( ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_3 ,) зобов'язується не продовжувати дію договору оренди/користування, який діє на момент укладення договору про наміри та підписати запропонований стороною 1 (ПСП Ківшовата) договір оренди землі (п.п.2.1.3., 2.2.1,2.2.2.) та передати ПСП «Ківшовата» в оренду земельні ділянки: кадастровий номер 3224486900:04:009:0008, площею 2,3031 га., та кадастровий номер 3224486900:02:007:0003, площею 0,6727 га. (а.с.8).
Також, судом встановлено, що сторони між собою узгодили, що у разі невиконання умов договору сторона 2 ( ОСОБА_2 ) повертає стороні 1 (ПСП Ківшовата) проіндексовані відповідно до законодавства грошові кошти, отримані за цим договором та сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у березні 2019 р. від нормативно грошової оцінки земельної ділянки (п.п.4.2.1.,4.2.2.)
Строк дії договору про наміри щодо співпраці з 13.11.2023 і до реєстрації права оренди між позивачем та ОСОБА_2 , але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Також, 13.11.2023 між приватним сільськогосподарським підприємством «Ківшовата» та ОСОБА_2 в особі ОСОБА_3 , що діє на підставі довіреності № 1130 від 25.10.2018, було укладено додаткову угода до договору про наміри щодо співпраці №207 від 13.11.2023 року, відповідно до якої пп.2.1.1 пункту 2 договору про наміри щодо співпраці викладено у новій редакції згідно якої позивач повинен виплатити ОСОБА_2 , протягом дії даного договору, компенсацію за недоотриману орендну плату від теперішнього орендаря до моменту закінчення діючого договору оренди з ним по даній земельній ділянці (а.с.9).
Власником земельних ділянок, розташованих за адресою: Київська обл., Білоцерківський /Таращанський/ район, с/рада Ківшоватська, земельна ділянка з кадастровим №3224481900:04:009:0008, запис про право власності: 28807861 внесено 08.11.2018, та земельна ділянка з кадастровим №3224481900:02:007:0003, запис про право власності: 28809380 внесено 08.11.2018 приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Н.М., є відповідачка ОСОБА_2 (а.с.10-11, 12).
Право власності ОСОБА_2 виникло на підставі свідоцтв про право на спадщину виданих 08.11.2018 приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Н.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1222 та №1223 (а.с.14,15).
На момент укладення даного договору про наміри щодо співпраці діяв договір оренди земельної ділянки № б/н від 17.08.2015, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ківшовата Агро», право оренди якого зареєстровано державним реєстратором - приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Скоробагатько В.Д. 18.09.2015 року, номер запису: 11225785. Строк дії даного договору закінчувався 18.09.2025 року (а.с.10-11, 12).
Відповідно до довіреності, посвідченої 25.10.2018 приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Н.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1130, ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси в установах та організаціях різних форм власності з приводу укладення договорів оренди та отримування орендної плати відносно належних їй земельних ділянок кадастровий номер 3224486900:04:009:0008, площею 2,3031 га, та кадастровий номер 3224486900:02:007:0003, площею 0,6727 га, в тому числі підписувати від імені довірителя всі без винятку документи (в тому числі договори оренди), отримувати кошти (а.с.13).
Відповідно до видаткового касового ордеру від 13.11.2023, в силу договору про наміри щодо співпраці за № 207, укладеного 13.11.2023 між ПСП «Ківшовата» та ОСОБА_2 в особі ОСОБА_3 , ПСП «Ківшовата» виплатило ОСОБА_2 , в особі представника за довіреністю ОСОБА_3 , одноразову грошову допомогу в розмірі 10000,00 та доплату до одноразової грошової виплати в розмірі 17000,00 грн. (а.с.16,17).
29.12.2023 ОСОБА_2 , в особі представника за довіреністю ОСОБА_3 , звернулася із заявою до ПСП «Ківшовата» про виплату їй компенсації за недоотриману орендну плату за 2023 рік в сумі 9400,00 грн., як різницю між орендною платою, яку отримували за аналогічну земельну ділянку інші орендодавці, що переуклали договір із позивачем та сумою фактично отриманих коштів за оренду земельних ділянок ТОВ «Ківшовата Агро» (а.с.18).
Відповідно до видаткового касового ордеру від 29.12.2023 ПСП «Ківшовата» виплатило ОСОБА_2 , в особі представника за довіреністю ОСОБА_3 , компенсацію недоотриманої орендної плати від ТОВ «Ківшовата Агро» за 2023 рік в розмірі 9400,00 грн. (а.с.19).
28.11.2024 ОСОБА_2 , в особі представника за довіреністю ОСОБА_3 , звернулася із заявою до ПСП «Ківшовата» про виплату їй компенсації за недоотриману орендну плату за 2024 рік в сумі 9400,00 грн., як різницю між орендною платою, яку отримували за аналогічну земельну ділянку інші орендодавці, що переуклали договір із позивачем та сумою фактично отриманих коштів за оренду земельних ділянок ТОВ «Ківшовата Агро» (а.с. 20).
Відповідно до видаткового касового ордеру від 28.11.2024 ПСП «Ківшовата» виплатило ОСОБА_2 , в особі представника за довіреністю ОСОБА_3 , компенсацію недоотриманої орендної плати від ТОВ «Ківшовата Агро» за 2024 рік в розмірі 9400,00 грн. (а.с.21).
Вказані обставини були визнані в судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Ганагою А.С.
Проте, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.11.2025 №452980571, ОСОБА_2 уклала з ТОВ «Ківшовата Агро» додаткову угоду б/н від 28.08.2025 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.08.2015 року, якою продовжила строк дії вказаного договору по земельній ділянці з кадастровим номером: 3224481900:04:009:0008, до 17.08.2032 року, з автоматичним продовженням дії договору. Відомості внесено до Реєстру 22.09.2025 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Скоробагатько В.Л., індексний номер рішення: 80964837, чим порушила п. 2.2.1, п.2.2.2 та п.2.2.3 договору та унеможливила передачу даної земельної ділянки ПСП «Ківшовата».
Також, згідно, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.11.2025 №452982337, відповідач ОСОБА_2 уклала з ТОВ «Ківшовата Агро» договір оренди землі від 28.08.2025 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3224481900:02:007:0003 до 28.08.2032 року, з автоматичним продовженням дії договору. Відомості внесено до Реєстру року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Скоробагатько В.Л., індексний номер рішення: 80965365 (а.с.10-11).
23.10.2025 позивачем на адресу ОСОБА_3 , довіреної особи ОСОБА_2 , було направлено лист, яким запропоновано в добровільному порядку повернути отримані нею кошти від ПСП «Ківшовата», а саме 32543,86 грн. - індексовану одноразову допомогу, сплачену відповідно до п. 2.1.2 договору від 13.11.2023, 18800,00 грн. - виплачену компенсацію за 2023 -2024 роки, за недоотриману орендну плату від ТОВ «Ківшовата Агро», 26942,20 грн. - штрафну санкцію відповідно до п.4.2.2. Договору про наміри (а.с.24 та на зв.).
Відповідно до умов договору про наміри щодо співпраці № 207 від 13.11.2023, в разі невиконання одного з передбачених п. 4.2. підпунктів договору, згідно з п. 4.2.1 - ОСОБА_2 повертає ПСП «Ківшовата» проіндексовані відповідно до законодавства грошові кошти, отримані за цим договором; а згідно з п. 4.2.2 - ОСОБА_2 сплачує ПСП «Ківшовата» штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у березні 2019 року від нормативно грошової оцінки земельної ділянки (а.с.8).
Під час розгляду справи судом встановлено, що на виконання договору про наміри щодо співпраці № 207 від 13.11.2023 року не було укладено з позивачем договорів оренди вказаних земельних ділянок ні відповідачкою ОСОБА_2 , як власницею земельних ділянок, ні відповідачкою ОСОБА_3 , як повіреною особою ОСОБА_2 , яка на підставі довіреності від 18.10.2018 була уповноважена представляти інтереси ОСОБА_2 з приводу укладення договорів оренди (в тому числі підписання договорів оренди) та отримування коштів відносно належних їй земельних ділянок кадастровий номер 3224486900:04:009:0008, площею 2,3031 га., та кадастровий номер 3224486900:02:007:0003, площею 0,6727 га. Натомість, відповідачкою ОСОБА_3 від імені відповідачки ОСОБА_2 , у серпні-вересні 2025 року було укладено договори оренди вказаних земельних ділянок з ТОВ "Ківшовата Агро". Тим само відповідачами не було виконано умови договору про наміри щодо співпраці, у зв'язку з чим було порушено права позивача ПСП "Ківшовата", в зв'язку з чим, з метою захисту свого порушеного права, позивач через свого представника звернувся до суду з даним позовом.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на повному їх задоволенні посилаючись на обставини, наведені у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні визнав позовні вимоги частково та не заперечував проти солідарного стягнення з обох відповідачів коштів, отриманих ОСОБА_3 , як повіреною особою ОСОБА_2 , від позивача на загальну суму 45800 грн. (10000 +17000+9400+9400), а також штрафні санкції в сумі 1000 грн. Також пояснив, що кошти від позивача на зазначену суму отримувала відповідачка ОСОБА_3 , яка на даний час готова повернути їх позивачу. Доказів передачі отриманих ОСОБА_3 від позивача коштів за належністю ОСОБА_2 у нього немає і надати їх суду він не може. Вищевказані обставини встановлено з пояснень учасників справи, а також матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні.
Норми права застосовані судом.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1ст. 16 ЦК України).
У відповідності з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст. 1 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької діяльності та інших видів діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Частиною 2 ст. 635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17, від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19).
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
В даному випадку майном є грошові кошти в сумі 45800 грн. які були отримані відповідачем ОСОБА_3 , як представником ОСОБА_2 від позивача.
Як було з'ясовано під час розгляду справи, внаслідок ситуації, яка склалася між сторонами (укладення договору оренди з ТОВ "Ківшовата Агро"), виконання договору про наміри щодо співпраці позивач вважає неможливим.
Згідно статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
За таких обставин, сплачена позивачем за договору про наміри щодо співпраці грошових коштів сума у розмірі 45800 грн. підлягає стягненню на його користь, а тому позов підлягає до задоволення в цій частині.
Щодо вимог про стягнення проіндексованої суми боргу.
Як було зазначено вище, відповідачі порушили п. 2.2.1, п.2.2.2 та п.2.2.3 договору про наміри щодо співпраці, а тому зобов'язані повернути кошти, отримані за цим договором
Умовами договору про наміри щодо співпраці № 207 від 13.11.2023, а саме: п. 4.2.1 передбачає, що ОСОБА_2 повертає ПСП «Ківшовата» проіндексовані відповідно до законодавства грошові кошти, отримані за цим договором. Такі умови договору не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов'язки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд України у постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-2311цс16 висловив правову позицію та зазначив, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Наявність судового рішення про стягнення боргу не позбавляє позивача права на стягнення з відповідача інфляційних втрат за користування грошовими коштами на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 № 62-97р).
Враховуючи те, що правовідносини, які склалися між сторонами є грошовими та містять зобов'язальний характер, суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час користування коштами позивача.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с. 6-7) він просив стягнути на його користь: одноразову грошову допомогу, сплачену позивачем на умовах договору про наміри щодо співпраці в розмірі 27000,00 грн., яка з врахуванням індексу інфляції складає 32836,76 грн.; виплачену компенсацію за 2023-2024 роки за недоотриману орендну плату від ТОВ «Ківшовата Агро» в розмірі 18400,00 грн., яка з врахуванням індексу інфляції складає 21524,93 гривень.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Ганага А.С. у відзиві на позовну заяву вказував на безпідставність проведення індексації боргу, посилаючись на ст. 4 ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення", який має предмет регулювання, відмінний від ст. 625 ЦК України, а тому застосуванню підлягає саме ст. 625 ЦК України, яка встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
При цьому відповідачі на неправильність проведеного позивачем розрахунку суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції не вказували, власного розрахунку суду не надали.
За таких обставин, суд погоджується з проведеним позивачем та наданим до суду розрахунком суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а тому вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача одноразової грошової допомоги, сплаченої позивачем на умовах договору про наміри щодо співпраці в розмірі 27000,00 грн., яка з врахуванням індексу інфляції складає 32836,76 грн.; а також виплаченої компенсації за 2023-2024 роки за недоотриману орендну плату від ТОВ «Ківшовата Агро» в розмірі 18400,00 грн., яка з врахуванням індексу інфляції складає 21524,93 гривень.
Щодо стягнення штрафу за порушення відповідачами умов договору про наміри щодо співпраці № 207 від 13.11.2023.
Пунктом 4.2.2 Договору про наміри щодо співпраці передбачено, що ОСОБА_2 сплачує ПСП «Ківшовата» штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у березні 2019 року від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України).
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (абзац перший частини другої статті 551 ЦК України).
Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Представник відповідача ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити розмір штрафу до 1000 грн., з чого слідує висновок про те, що ним визнається наявність підстав для стягнення штрафу, а незгоду викликає лише розрахований позивачем розмір штрафу.
В обґрунтування представник відповідача зазначає, що відповідач ОСОБА_3 є пенсіонером за віком, інших доходів, окрім пенсії вона не має, а стягнення штрафу в розмірі, якому просить позивач, може поставити її у вкрай тяжке матеріальне становище.
Вирішуючи питання щодо остаточного розміру суми штрафу які підлягають стягненню, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукуючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов'язання.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України).
З урахуванням встановлених судом обставин, порушення відповідачами умов договору про наміри щодо співпраці від 13.11.2023 року, позивач має право на стягнення штрафу на підставі пункту 4.2.2. договору в розмірі 26942,20 грн., відповідно до розрахунку, наданого позивачем до суду (а.с. 7 на звороті).
При цьому відповідачі на неправильність проведеного позивачем розрахунку суми штрафу не вказували, власного розрахунку суду не надали.
Суд бере до уваги, що розмір неустойки (штрафу) не перевищує загальну суму заборгованості за договором про наміри, яка була виплачена позивачем відповідачці ОСОБА_2 через відповідачку ОСОБА_3 , а саме 45800 грн.
За таких обставин, суд погоджується з виконаним позивачем та наданим до суду розрахунком штрафу в розмірі 26942,20 грн., а тому вважає, що позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача штрафу у вказаному розмірі підлягають задоволенню.
Щодо солідарної відповідальності відповідачів.
Згідно ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Двох чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення, правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ст. 239 ЦК України).
Згідно з вимогами ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч.1 ст.245 ЦК України).
Згідно ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Статтею 1007 ЦК України передбачено, що довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.
Відповідно до довіреності, посвідченої 25.10.2018 приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Н.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1130, ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси в установах та організаціях різних форм власності з приводу укладення договорів оренди та отримування орендної плати відносно належних їй земельних ділянок кадастровий номер 3224486900:04:009:0008, площею 2,3031 га., та кадастровий номер 3224486900:02:007:0003, площею 0,6727 га, в тому числі підписувати від імені довірителя всі без винятку документи (в тому числі договори оренди), отримувати кошти (а.с.13).
Таким чином, судом встановлено, що всі дії по укладенню договору про наміри щодо співпраці № 207 від 13.11.2023 року та додаткової угоди до договору про наміри щодо співпраці здійснювались відповідачкою ОСОБА_3 на підставі довіреності від імені ОСОБА_2 . Саме відповідачка ОСОБА_3 узгоджувала з позивачем умови договору, підписала його від імені ОСОБА_5 та отримала на його виконання від позивача кошти в загальному розмірі 45800 грн. Доказів, що вказані кошти ОСОБА_3 передала ОСОБА_2 , до суду надано не було, разом з тим представник ОСОБА_3 адвокат Ганага А.С. неодноразово висловлював готовність ОСОБА_3 повернути вказані кошти в сумі 45800 грн. відповідачу, з чого суд робить висновок, що отримані за договором про наміри кошти залишились у ОСОБА_3 .
Разом з тим, відповідачка ОСОБА_3 не надала суду доказів, що станом на серпень-вересень 2025 року вищевказана довіреність втратила силу. Таким чином, остання мала повноваження та фактичну можливість укласти з позивачем від імені ОСОБА_2 договори оренди щодо земельних ділянок кадастровий номер 3224486900:04:009:0008, площею 2,3031 га., та кадастровий номер 3224486900:02:007:0003, площею 0,6727 га, тобто виконати умови договору про наміри щодо співпраці, але не зробила цього.
Відповідно до статті 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. А відповідно до ст. 22 цього кодексу особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що майнова шкода, завдана особі порушенням її прав, відшкодовується особами, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, тобто вони несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
При цьому суд бере до уваги, що без наявності довіреності ОСОБА_2 , відповідачка ОСОБА_3 не змогла б підписати договір про наміри щодо співпраці № 207 з позивачем та отримати від нього кошти на виконання умов договору, а відповідачка ОСОБА_2 не змогла б підписати договір про наміри щодо співпраці з позивачем та отримати від нього кошти за видатковими касовими ордерами, оскільки у цьому випадку взагалі особисто не контактувала з позивачем.
Отже, суд вважає, що за існуючих обставин лише внаслідок спільних дій та бездіяльності обох відповідачок права позивача були порушені та, внаслідок цього, відповідачки несуть солідарну відповідальність перед позивачем за належне виконання умов договору про наміри щодо співпраці № 207 від 13.11.2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Положеннями ч. 2 ст. 543 ЦК України визначено, що кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Ліквідація солідарного боржника - юридичної особи, смерть солідарного боржника - фізичної особи не припиняють обов'язку решти солідарних боржників перед кредитором та не змінюють його обсягу та умов виконання.
Отже, з урахуванням того, що у відповідачів перед позивачем існує заборгованість, яка ними добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості згідно договору про наміри щодо співпраці № 207 від 13.11.2023 року у загальному розмірі 81303,89 грн.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Понесені позивачем витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідачів на його користь.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 525-527, 610, 611, 615, 625, 635 ЦК України, суд
Позов Приватного сільськогосподарського підприємства «Ківшовата» до ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, сплачених згідно договору про наміри щодо співпраці - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь приватного сільськогосподарського підприємства «Ківшовата» суму боргу згідно договору про наміри щодо співпраці № 207 від 13.11.2023 року в розмірі 81303 (вісімдесят одну тисячу триста три) гривні 89 копійок, що складається з 32836,76 гривень одноразової грошової допомоги з урахуванням встановленого індексу інфляції, 21524,93 гривень виплаченої компенсації за 2023-2024 роки з урахуванням встановленого індексу інфляції, та 26942,20 гривень штрафу.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь приватного сільськогосподарського підприємства «Ківшовата» судовий збір в розмірі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач: Приватне сільськогосподарського підприємства «Ківшовата», код ЄДРПОУ 38230365, місцезнаходження: вул. Свободи, буд. 1А, с. Ківшовата Білоцерківського району Київської області, 09543.
Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено та підписано 20 квітня 2026 року.
Суддя О.В. Невгад