про повернення касаційної скарги
30 квітня 2026 року
м. Київ
справа №240/18179/23
адміністративне провадження № К/990/15826/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2026 у справі №240/18179/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі -ГУ ПФУ в Житомирській області), в якому просила:
визнати неправомірним та скасувати рішення від 12.01.2023 ГУ ПФУ в Житомирській області про відмову у нарахуванні та виплаті пенсії по втраті годувальника;
зобов'язати ГУ ПФУ в Житомирській області призначити та виплатити пенсію по втраті годувальника з 01.10.2022.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 13.08.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2026, позов задовольнив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку, просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Верховний Суд ухвалою від 13.04.2026 касаційну скаргу відповідача залишив без руху та надав скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: надати до суду касаційної інстанції документ про сплату судового збору на суму 2147,20 грн, або надати документ, який підтверджує наявність пільг встановлених законом для звільнення від сплати такого; конкретизувати підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у взаємозв'язку із пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням.
На виконання вимог цієї ухвали суду 21.04.2026 до Верховного Суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги. До заяви про усунення недоліків скаржник надав: документ про сплату судового збору у розмірі 2147,20 грн, уточнену касаційну скаргу.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Таким чином, недоліки касаційної скарги щодо сплати судового збору усунуто відповідачем у повному обсязі.
Водночас, перевіривши заяву про усунення недоліків щодо наявності підстав касаційного оскарження передбачених частинами четвертою та п'ятою статті 328 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для врахування їх в якості належного усунення недоліків з огляду на таке.
Скаржник у касаційній скарзі не визначає, які норми матеріального права застосовані не правильно або які норми процесуального права було порушено судами попередніх інстанцій, а лише зазначає про незгоду із прийнятими судовими рішеннями у цій справі, перелічує постанови Верховного Суду, які на думку скаржника є подібними до цієї справи.
Посилаючись на постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №456/2503/16-а, від 11.05.2022 у справі №445/2374/16-а, від 31.05.2022 у справі №369/8584/17, відповідач не визначає які саме норми матеріального права неправильно застосували суди, або щодо якої норми права суди не врахували висновки Верховного Суду.
Наведені висновки у вказаних справах сформовані за відмінних із даною справою обставин, у різні періоди часу, з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування.
Спір у справах №456/2503/16-а, №445/2374/16-а, №369/8584/17 стосувався зарахування до трудового стажу періоду навчання позивача на підготовчому відділенні, тоді як у цій справі правовідносини виникли у зв'язку з оскарженням дій Пенсійного фонду щодо відмови у нарахуванні та виплаті пенсії по втраті годувальника.
Верховний Суд звертає увагу, що для оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України не є достатнім лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладений висновок про застосування норми права; потрібною, обов'язковою умовою мотивування скарги є стислий виклад змісту спірних правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга), щоб можна було побачити їхню подібність.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, скаржнику необхідно конкретизувати підстави оскарження постанови апеляційної інстанції відповідно до частини четвертої статті 328 у взаємозв'язку із пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням.
При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, скаржник не зазначив про наявність передбачених частиною п'ятою статті 328 КАС України виключних підстав, за яких допускається касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності.
З огляду на відсутність у касаційній скарзі обґрунтування скаржником підстав касаційного оскарження, передбачених частинами четвертою та п'ятою статті 328 КАС України, колегія суддів вважає недоведеною наявність підстав касаційного оскарження.
Інших підстав, передбачений положеннями частини четвертої статті 328 КАС України, касаційна скарга не містить.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169, частини другої статті 332 КАС України касаційна скарга повертається особі, яка її подала, якщо зазначеною особою не усунуто недоліки касаційної скарги, залишеної без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2026 у справі №240/18179/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя В.М. Кравчук