30 квітня 2026 року
м. Київ
справа №175/11866/25
адміністративне провадження № К/990/16244/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Жука А.В.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі № 175/11866/25 за позовом ОСОБА_1 до Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанов у виконавчих провадженнях,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Краматорського відділу державної виконавчої служби, у якому просив:
- скасувати нікчемні правочини, які є нікчемними в силу Закону: постанови ВП НОМЕР_1 від 08 квітня 2021 року, ВП № НОМЕР_2 від 15 березня 2021 року;
- перевірити правосуб'єктність «стягувача» - фіктивна юридична особа «БАТАЛЬЙОН ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В МІСТАХ КРАМАТОРСЬК ТА СЛОВ'ЯНСЬК» через державний реєстр ЄДР;
- скасувати незаконний арешт рахунків позивача без рішення суду в порушення статті 124 Конституції України виконавчою службою м. Краматорськ ЄДРПОУ 34991191.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
10 квітня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі № 175/11866/25. Заявник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким скасувати нікчемні правочини, які є нікчемними в силу Закону: постанови ВП НОМЕР_1 від 08 квітня 2021 року, ВП № НОМЕР_2 від 15 березня 2021 року; скасувати незаконний арешт майна і рахунків позивача (без рішення суду в порушення статті 124 Конституції України).
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і стаття 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У свою чергу, стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Заявлені позивачем позовні вимоги у цій справі дають підстави для висновку про те, що спір виник у відносинах з приводу оскарження, зокрема, постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, а також щодо накладення державним виконавцем арешту на особистий рахунок позивача.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Суд звертає увагу заявника, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п'ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.
Оскаржуючи судові рішення у цій справі, особливості провадження яких регулюються статтею 287 КАС України, заявник касаційної скарги не наводить доводів та обґрунтувань, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Як слідує зі змісту касаційної скарги, заявник мотивує свою касаційну скаргу тим, що рішення судів ухвалені на підставі неповного та без всебічного з'ясування обставин та посилається виключно на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Однак в чому полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин заявником не наведено. Тобто заявником не обґрунтовано наявності правової проблеми (колізії, прогалини) застосування норм права, що потребує вирішенню Верховним Судом.
Отже, Верховний Суд, проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору, доводи касаційної скарги, дійшов висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
З огляду на зазначене, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 287, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі № 175/11866/25 за позовом ОСОБА_1 до Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанов у виконавчих провадженнях.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
А.В. Жук