01 травня 2026 року
м. Київ
справа №340/7802/24
адміністративне провадження №К/990/12534/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Шевцової Н.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №340/7802/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 (колегія у складі: головуючого судді Щербака А.А., суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.), -
Ключовим питанням у цій справі є наявність у судді у відставці права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024.
Короткий зміст позовних вимог
1. В грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Кіровоградській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Хмельницькій області), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницької області від 22.11.2024 №935030130348 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01.12.2024 на підставі довідки Кропивницького апеляційного суду від 14.11.2024 №07-20/53/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обчисливши її розмір із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2024 в розмірі 3028,00 грн із врахуванням раніше виплачених сум.
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що Головні управління Пенсійного фонду України фонду в Кіровоградській області та Хмельницькій області протиправно відмовили у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання відповідно до статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII в редакції на час виникнення спірних правовідносин) на підставі довідки Кропивницького апеляційного суду від 14.11.2024 року №07-20/53/2024. Вважаючи протиправним та незаконним вищевказані рішення пенсійного органу щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за оновленою довідкою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів з даним позовом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №935030130348 від 22.11.2024 щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Кропивницького апеляційного суду №07-20/53/2024 від 14.11.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести ОСОБА_1 з 01.01.2024 перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Кропивницького апеляційного суду №07-20/53/2024 від 14.11.2024, обчисливши її розмір із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2024 в розмірі 3 028, 00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Пенсійний фонд України та/або його органи зобов'язані проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024, на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є неправомірною. Та у зв'язку зі збільшенням станом на 01.01.2024 розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Кропивницького апеляційного суду №07-20/53/2024 від 14.11.2024 про суддівську винагороду станом на 01.01.2024 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 скасовано, та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
6. Своє рішення апеляційний суд обґрунтував тим, що приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (які не визнавалися неконституційними та є чинними) встановлено, що прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102,00 грн, тому підстав для застосування іншої розрахункової величини для визначення посадового окладу як діючого судді, так і судді у відставці нема. Як наслідок, відсутні підстави для задоволення позову про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці. При цьому судом апеляційної інстанції враховано висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №240/9028/24, сформований з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів (2102,00 грн), починаючи із 2021 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025, та залишити в силі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.04.2025.
8. У доводах касаційної скарги ОСОБА_1 порушує питання неправильного застосування апеляційним судом положень законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, врахування ним висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у її постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, який не підлягав застосуванню, а також неврахування висновків Верховного Суду у інших справах щодо застосування відповідних норм права у схожих правовідносинах, а саме у питанні здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди, визначеного на підставі статті 130 Конституції України, статті 135 Закону №1402-VIII, положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено 01 січня відповідного календарного року).
На переконання скаржника, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного календарного року, на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), є неправомірною. Як наслідок, ГУ ПФУ в Хмельницькій області протиправно не здійснено перерахунку раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024.
9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Стеценко С. Г., судді: Тацій Л.В., Шевцова Н.В.
10. Ухвалою Верховного Суду від 23.03.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025.
11. Відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.
12. Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що ОСОБА_1 є суддею у відставці на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 02.07.2013 №585/0/15-13 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Кіровоградської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку» та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з 2013 року.
14. На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 у справі №340/5451/24, Кропивницький апеляційний суд виготовив довідку №07-20/53/2024 від 14.11.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 20.12.2024.
15. 14.11.2024 позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та надав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видану Кропивницьким апеляційним судом №07-20/53/2024 від 25.12.2024.
16. За принципом екстериторіальності вищевказана заява позивача передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яким було прийнято рішення №935030130348 від 22.11.2024 про відмову в здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно наданої довідки Кропивницького апеляційного суду.
17. Рішення обґрунтовано тим, що, станом на 01.01.2024 не відбулася зміна розміру складових суддівської винагороди, так як базовий оклад судді визначається на 1 січня кожного року. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у 2024 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102,00 грн і таким чином розмір посадового окладу судді з 01.01.2024 не змінився і тому для перерахунку з урахуванням розміру складових суддівської винагороди визначених, частиною 3 та 4 статті 135 Закону №1402-VIII відсутні підстави.
18. Вважаючи оскаржуване рішення незаконним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
19. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
20. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
22. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
23. Пункт 1 частини 2 статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.
24. Закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України).
25. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
26. Частиною 1 статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
27. Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
28. Відповідно до частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
29. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає 2920,00 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102,00 грн.
30. Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.
31. Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
32. Визначені Конституцією України та Законом №1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
33. Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, від 04.12.2018 №11-р/2018).
34. 30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».
35. Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону №1402-VIII (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання, означену в його преамбулі, є законом про судоустрій в розумінні частини 2 статті 130 Конституції України), зокрема, пунктом 1 частини 3 якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
36. Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
37. Відповідно до статті 1 Закону України від 05.10.2000 №2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-ІІІ в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
38. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону №2017-ІІІ).
39. Згідно з приписами статті 6 Закону №2017-ІІІ базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров'я та освіти.
40. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум».
41. Відповідно до статті 1 Закону України від 15.07.1999 №966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон №966-XIV в редакції на час виникнення спірних правовідносин) прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
42. Зазначеною нормою Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
42. Статтею 4 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
44. Слід зазначити, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
45. Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» разом із встановленням на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.
46. Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон №966-XIV щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
47. Водночас Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону №1402-VIII.
48. У цьому аспекті також слід зауважити, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
49. На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію Закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 та від 22.05.2008 №10-рп/2008.
50. Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.
51. Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 (3028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», є протиправною.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №580/2522/24, від 13.11.2024 у справі №200/1707/24, від 20.02.2025 у справі №420/3716/24.
52. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 у справі №200/2309/25, вважаючи, що висновки, викладені в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі №520/32171/24, про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, що з 01.01.2024 не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, відступила від таких висновків і сформулювала наступні:
1) у зв'язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;
2) для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня, наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
53. Як установлено частиною третьою статті 341 КАС України, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
54. Відтак, оскільки постанова Верховного Суду по справі №200/2309/25 ухвалена 17.02.2026, тобто до подання касаційної скарги (у березні 2026), така правова позиція, яка напрацьована Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду з метою забезпечення сталості та єдності судової практики й подальшого розвитку права у відповідній сфері, враховується при касаційному перегляді цієї справи й суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги.
55. Підстав для відступу від вказаної правової позиції у цій справі не має, а тому Верховний Суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області, відмовляючи позивачеві як судді у відставці в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, на тій підставі, що станом на 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку посадового окладу судді місцевого суду не змінювався, діяло необґрунтовано та всупереч вимог частини 2 статті 130 Конституції України і частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
56. При цьому колегія суддів вважає помилковим врахування судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в її постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, з огляду на таке.
57. Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
58. Зважаючи на наведені приписи процесуального закону, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд (зокрема і Велика Палата Верховного Суду) висловлює правові висновки з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими для усіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
59. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності й необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.
60. Встановлюючи обов'язковим врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, частина 5 статті 242 КАС України резюмує застосування норм права саме у подібних правовідносинах.
61. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
62. У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
63. Так, у справі №240/9028/24, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у якій суд апеляційної інстанції посилався на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону №1402-VIII та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв'язку з відставкою судді.
64. Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зокрема, наявності підстав для здійснення такого перерахунку у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на перше січня 2024 року.
65. Отже, відмінність спірних правовідносин і фактичних обставин у справі №240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24.04.2025 у зазначеній справі, під час розгляду цього спору, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції, застосувавши означену правову позицію Великої Палати Верховного Суду без оцінки релевантності такої до встановлених обставин цієї справи, дійшов помилкового висновку щодо правомірності відмови у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
66. Крім того, постановою від 12.09.2025 року №19 Пленум Верховного Суду, керуючись статтею 150 Конституції України, статтями 7, 50- 52 Закону України «Про Конституційний Суд України», пунктом 5 частини другої статті 36, пунктом 5 частини другої статті 46 Закону №1402-VIII, постановив звернутися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік», яким встановлено розмір прожиткового мінімуму 2102,00 грн для цілей визначення посадового окладу судді.
67. Звертаючись до Конституційного Суду України із зазначеним конституційним поданням, Пленум Верховного Суду виходив із наявності підстав для ствердження, що суддівська винагорода (та щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці) відповідно до Конституції і законів України, міжнародних актів є складовими статусу судді; є гарантією здійснення судочинства незалежним, неупередженим, безстороннім і справедливим судом; поширюється на усіх суддів; такі гарантії є однаковими і не залежать від жодних умов (віку, стажу, посади, юрисдикції суду тощо). Тобто матеріальне забезпечення суддів (суддів у відставці) захищено від зменшення або скасування.
Гарантії незалежності суддів (в частині матеріального забезпечення) повинні бути забезпечені не як матеріальне забезпечення людини, а як особи, що займає посаду судді і здійснює судочинство та є представником судової влади, і при цьому має гарантію такого забезпечення незалежно від впливу як інших складових державної влади, так і інших представників судової влади (голови суду, інших суддів, органів, що відповідають за формування судової влади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо).
Приймаючи Закон України «Про Державний бюджет на 2025 рік» в частині, що визначає прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн., законодавець фактично встановив інший (менший) розмір винагороди судді, тим самим звузив гарантії незалежності суддів, що суперечить приписам частини 1 статті 126 Конституції України.
68. Враховуючи наведене у сукупності, в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, тоді як судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи неправильно застосовано відповідні норми матеріального права, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
69. За правилами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
70. Згідно статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
71. З урахуванням того, що висновок суду апеляційної інстанції є помилковим та відсутність підстав для направлення справи на новий судовий розгляд, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 скасувати, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді С.Г. Стеценко
Л.В. Тацій
Н.В. Шевцова