30 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 380/9543/25
адміністративне провадження № К/990/18279/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 380/9543/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не підготовки і ненаданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нової довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії позивачу з включенням індексації, нарахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року по справі №380/14588/24;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову довідку на ОСОБА_1 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування, з включенням до неї індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року по справі №380/14588/24, відповідно до вимог статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», абзацу 8, пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (зі змінами);
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не перерахунку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби з врахуванням розміру звання і окладу та інших складових грошового забезпечення та премії, нарахованих на виконання рішення ЛОАС від 17 грудня 2024 року по справі №380/14588/24;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільнення з військової служби з врахуванням індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року по справі №380/14588/24;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби з 27 листопада 2024 року по день фактичної виплати ОГД.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року частково задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виготовленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновленої довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії ОСОБА_1 з включенням грошового забезпечення, нарахованого на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року по справі №380/14588/24. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновлену довідку ОСОБА_1 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування, з включенням до неї грошового забезпечення за 24 місяці до звільнення, з урахуванням грошового забезпечення, нарахованого на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року по справі №380/14588/24 відповідно до статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб. звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", абзацу 8. пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб". Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення в тому числі виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року по справі №380/14588/24. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до неї не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення виявленого недоліку.
На виконання вимог вказаної ухвали військова частина НОМЕР_1 подала клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивовано тим, що у військової частини НОМЕР_1 відсутні кошти для сплати судового збору, відтак просить про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
Скаржник не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з порушеннями строків встановлених частиною першою статті 295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником до суду подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яка обґрунтована тим, що апелянтом повторно подано апеляційну скаргу .
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження. Відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 380/9543/25.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно із частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Положеннями частини четвертої статті 328 КАС України визначено перелік підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним.
Так, за приписами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
За приписами частини другої цієї статті у касаційній скарзі зазначаються:
- підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав);
- у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування.
Разом з тим, порушення норм права може виявлятися у:
- застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації;
- незастосуванні норми, яку належало застосувати;
- наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Залишаючи апеляційну скаргу без руху апеляційний суд встановив, що оскаржене судове рішення суду першої інстанції проголошено/постановлено 05 вересня 2025 року, а апеляційну скаргу подано 10 березня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції в ухвалі від 30 березня 2026 року дійшов висновків, що особою, яка подала апеляційну скаргу, у встановлений суддею-доповідачем строк подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, однак вказані підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки повторна апеляційна скарга подана із значним пропуском строку, а тому у відкритті апеляційного провадження у справі слід відмовити.
У свою чергу, скаржник в касаційній скарзі жодним чином не спростовує, встановлені судом апеляційної інстанції, обставини.
Скаржником не обґрунтовано помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо застосування норм процесуального права, не зазначено, які саме норми були застосовані неправильно чи порушені, та не доводить, як такі порушення вплинули на результат розгляду питання, що свідчить про формальний характер касаційної скарги.
Водночас Верховний Суд вважає за доцільне зазначити, що скаржник є державним органом, тобто фактично виступає від імені держави. Проте ані держава, ані її органи не є суб'єктами, на яких поширюються гарантії, передбачені Конвенцією та конкретизовані у рішеннях ЄСПЛ.
Також, саме по собі посилання скаржника на подання первинної апеляційної скарги у межах установленого строку, не свідчить про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та не є безумовною підставою для відкриття апеляційного провадження.
Повторне подання апеляційної скарги після її повернення саме по собі не відновлює та не зупиняє перебіг процесуального строку на апеляційне оскарження.
Поновлення пропущеного процесуального строку за відсутності об'єктивно непереборних причин суперечило б принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права, та призвело б до невиправданого порушення балансу між сторонами у справі.
Отже, скаржник належним чином не обґрунтовує, у чому саме полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Наведені у касаційній скарзі доводи не містять належного правового обґрунтування, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не свідчать про неправильне застосування норм процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 380/9543/25 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяІ.В. Дашутін