29 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 354/1370/25 пров. № А/857/20075/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
за участю секретаря Березюка Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2026 року (ухвалене головуючим - Ваврійчук Т.Л. у м. Яремче, повне судове рішення складено 19 березня 2026 року) у справі № 354/1370/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби в особі територіального підрозділу Яремчанського відділу ЗМУ ДМС про визнання протиправними дій та скасування рішення,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Яремчанського відділу Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби №2612130100019597 від 07.10.2025 про його примусове повернення до країни походження або третьої країни.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що позивач прибув на постійне проживання в Україну ще у 2017 році та за час проживання в Україні набув міцних соціальних зв'язків, займає активну громадянську позицію на боці України щодо збройного конфлікту та повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, стосовно нього не має висунутого кримінального обвинувачення. Позивач неодноразово звертався до органів Державної міграційної служби щодо оформлення, продовження строку дії та обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні, про що будуть надані підтверджуючі документи, проте 07.10.2025 Яремчанським відділом Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби постановлено оскаржуване рішення про його примусове повернення до країни походження або третьої країни. Позивач зазначає, що законно перебуває на території України, а в його діях відсутні порушення норм Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, оскільки на даний час постановами Кабінету Міністрів України №165 від 28.02.2022 «Деякі питання реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб» та №1232 від 01.11.2022 «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану» зупинено строки надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру громадянам Російської Федерації.
Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 19.03.2026 в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач порушив вимоги законодавства про правовий статус іноземців на території України, оскільки доказів того, що ОСОБА_1 вживалися відповідні заходи з метою легалізації свого статусу та вчинення дій щодо перебування на території України у встановлений Законом спосіб у період з 06.10.2022 по 07.10.2025 суду не надано, у визначений постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 01.11.2022 строк позивач до відповідного територіального підрозділу ДМС за обміном посвідки на тимчасове проживання не звертався.
Окрім цього, у вказаний період часу позивач притягався до кримінальної відповідальності та був засуджений вироком Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 19.03.2024 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що ним не порушено норми Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», оскільки на даний час зупинено строки надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру. Крім цього вважає, що відповідачем не надано доказів та не наведено жодних фактичних обставин, які б свідчили про наявність підставі, передбачених «Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», при прийнятті оскаржуваного рішення.
Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Російської Федерації та документований паспортним документом № НОМЕР_1 .
Згідно відомостей інтегрованої міжвідомчої системи «Аркан» у період з 14.03.2021 ОСОБА_1 неодноразово прибував на територію України та виїжджав за її межі, зокрема: 14.03.2021, 10.05.2021, 18.11.2021, 08.01.2022, 08.02.2022 зафіксовано виїзд позивача за межі України, а 16.04.2021, 24.08.2021, 21.11.2021, 21.01.2022 та востаннє 22.02.2022 в'їзд в Україну.
Відповідно до інформації з бази ЄІАС УМП підсистеми «Облік іноземців та біженців» станом на 27.10.2025, позивач 19.10.2018 звернувся до органів ДМС із заявою про видачу посвідки на тимчасове проживання і йому була видана посвідка із терміном дії до 04.04.2019. В подальшому, 07.03.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявою про обмін посвідки на тимчасове проживання і 25.03.2019 року йому була видана посвідка із терміном дії до 25.02.2020. Надалі, 05.02.2020 позивач подав заяву про обмін посвідки на тимчасове проживання і 14.02.2020 йому була видана посвідка, яка скасована та вилучена 16.06.2020. Надалі, 24.09.2021 ОСОБА_1 подав заяву про видачу посвідки на тимчасове проживання і 12.10.2021 йому була видана чергова посвідка із терміном дії до 06.10.2022.
Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області листом за вих. №Г-121/6/2601-22/2601.14/4710-22 від 31.10.2022 у відповідь на звернення ОСОБА_1 щодо прийняття документів для оформлення посвідки на тимчасове проживання та оскарження рішення, бездіяльності ДМС повідомило, що заявник належить до громадянства країни-агресора. Згідно основних засад міжнародного права іноземець, який перебуває за кордоном, користується захистом та заступництвом держави свого громадянства, не втрачає юридичного зв'язку зі своєю державою та підпорядковується нормам законодавства країни свого громадянства. Пунктами 6,23 частини першої статі 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» до заходів правового режиму воєнного стану віднесено, зокрема, встановлення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства; інтернування (примусове оселення) громадян іноземної держави, яка загрожує нападом чи здійснює агресію проти України. До прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державною-агресором, ДМС тимчасово припинено прийом та розгляд заяв від громадян російської федерації, зокрема про оформлення посвідки на постійне проживання та про обмін посвідки на тимчасове проживання та розроблено проєкт нормативно-правового акту, який встановлює умови подання громадянами країни-агресора заяв про отримання адміністративних послуг в міграційній сфері, який на сьогодні перебуває у стадії погодження із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.
14.07.2023 начальником Яремчанського відділу УДМС в Івано-Франківській області відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення №ПР МІФ 001139 за порушення вимог ч.1 ст.203 КУпАП. У своїх поясненнях у протоколі ОСОБА_1 вказав, що вчасно не поміняв посвідку, тому що не було грошей на оплату послуги.
Постановою начальника Яремчанського відділу УДМС в Івано-Франківській області №ПН ІФ 001136 від 14.07.2023 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2040,00 грн. Вказаний штраф сплачено згідно квитанції №16682782 від 14.07.2023.
Вироком Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 19.03.2024, який набрав законної сили, 19.04.2024, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн.
07.10.2025 головним спеціалістом Яремчанського відділу ЗМУ ДМС Кушнірчук Х.В. відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення №ПР МІФ 001622 за ч.2 ст.203 КУпАП, а саме: за проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні.
Постановою головного спеціаліста Яремчанського відділу ЗМУ ДМС Топольницької Т.Р. №ПН МІФ 001608 від 07.10.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 5100,00 грн. Вказаний штраф сплачено позивачем згідно квитанції №0.0.4570368108.1 від 07.10.2025.
07.10.2025 т.в.о начальника Яремчанського відділу Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби Топольницькою Т.Р. прийнято рішення №2612130100019597 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 / ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язано останнього покинути територію України у термін до 27.10.2025.
Як зазначено у рішенні, 07.10.2025 під час проведення цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства у міграційній сфері під умовною назвою «Мігрант» у м. Яремче виявлено громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З метою з'ясування правового статусу та підстав подальшого перебування на території України іноземця проведено відповідну перевірку у ході якої з'ясовано, що вказаний громадянин востаннє прибув на територію України 11.02.2022 через КПП «Бориспіль» по паспортному документу 75 5585481. Даному іноземцю 07.07.2025 прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання. Однак іноземець після дозволеного терміну перебування не покинув територію України, чим порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні. ОСОБА_1 07.10.2025 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП та накладено на нього адміністративний штраф у сумі 5100,00 грн.
Із вказаним рішенням Яремчанського відділу Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служб ОСОБА_1 був ознайомлений та отримав його копію 07.10.2025, про що свідчить його особистий підпис у вказаному документі.
Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 31.12.2025 у справі №354/1372/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2026, у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови Яремчанського відділу Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України МІФ 001608 від 07.10.2025 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП відмовлено.
10.01.2026 ОСОБА_1 виїхав за межі території України, що підтверджується наданою відповідачем 27.01.2026 інформацією з інтегрованої міжвідомчої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, які перетинають державний кордон «Аркан».
Згідно інформації з Єдиного реєстру боржників станом на 17.02.2026 ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні №76081980, відкритому на підставі виконавчого документу, виданого Яремчанським міським судом Івано-Франківської області.
Позивач вважаючи рішення відповідача про примусове його повернення до країни походження або третьої країни протиправним, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 26 Конституції України, гарантовано, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
У статті 33 Конституції України, закріплено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України від 22.09.2011 №3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI).
За змістом приписів частин першої-третьої статті 3 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.
Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до норм ч. ч. 1 та 3 ст. 9 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Частиною першою статті 26 Закону №3773-VI встановлено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Згідно з частиною восьмою статті 26 Закону №3773-VI, примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).
Абзацом першим частини першої статті 30 Закону №3773-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Аналіз наведених норм показав, що іноземці або особи без громадянства мають підтверджувати законність свого перебування на території України.
Не дотримання правил законного перебування іноземця або особи без громадянства на території України є прямим наслідком для визначення цих осіб нелегальними мігрантами та прийняття органом міграційної служби рішення про їх примусове повернення до країни громадянської належності.
Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.
Пунктом 5 розділу І Інструкції передбачено, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.
Відповідно до пункту 2 Розділу II Інструкції рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, за винятком випадків, коли місцезнаходження іноземця не встановлено, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис та обліковується посадовою особою органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства (додаток 3).
У разі відмови іноземця від особистого підпису в рішенні про примусове повернення посадова особа робить про це запис у рішенні про примусове повернення в присутності двох свідків.
Згідно з п. 3 розділу ІІ Інструкції у рішенні про примусове повернення зазначається строк, упродовж якого іноземець зобов'язаний виїхати з України, який не має перевищувати 30 днів з дня прийняття такого рішення. Рішення про примусове повернення може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони подальшого в'їзду обчислюється з дня винесення такого рішення. Якщо рішення про примусове повернення супроводжується забороною в'їзду в Україну, у паспортному документі іноземця проставляється відмітка про заборону в'їзду.
З системного аналізу наведених правових норм випливає, що порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства є самостійною правовою підставою для примусового повернення іноземців та осіб без громадянства в країну походження або третю країну. Рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства приймається зокрема органом ДМС.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено дотепер.
Відповідно до Указу Президента України №64, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно з постановою від 28.02.2022 №165 «Деякі питання реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб» Кабінет Міністрів України постановив:
1) зупинити строки надання адміністративних послуг суб'єктами їх надання та видачу дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні;
2) поновити зупинені строки у місячний строк після припинення чи скасування воєнного стану на відповідній території України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2022 №1202 «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану» установлено, що: посвідки на тимчасове чи постійне проживання, крім тих, які оформлені громадянам Російської Федерації, строк дії яких закінчився або які підлягають обміну відповідно до законодавства після 24 лютого 2022 року, підтверджують законні підстави для тимчасового чи постійного проживання в Україні та право на в'їзд в Україну на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення чи скасування; іноземці або особи без громадянства, крім громадян Російської Федерації, зобов'язані в установленому законодавством порядку подати документи для обміну таких посвідок на тимчасове чи постійне проживання протягом 30 календарних днів з дня припинення або скасування воєнного стану.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2022 №1232 «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану» установлено, що у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей: розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором. У разі звернення громадянина російської федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором.
Водночас, згідно з пунктом 2 цієї постанови Кабінету Міністрів України зазначені у пункті 1 цієї постанови обмеження не поширюються на: осіб, що мають законні підстави для оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, передбачені пунктами 4, 6, 9 та 10 частини другої та пунктами 1, 1-1, 2 та 4 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію»; осіб, що мають підстави для оформлення посвідки на тимчасове проживання, передбачені частинами четвертою, п'ятнадцятою, шістнадцятою статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», або інші передбачені цією статтею підстави за умови підтримки їх заяв про оформлення посвідки на тимчасове проживання письмовим клопотанням центрального органу виконавчої влади, до повноваження якого належить сфера діяльності таких осіб; осіб, що звернулися із заявами про продовження строку перебування в інших випадках, крім передбачених абзацами другим та третім цього пункту, якщо рішення за такими заявами приймаються Головою Державної міграційної служби або його заступниками.
Особи, зазначені в абзаці третьому пункту 2 цієї постанови, повинні протягом 30 днів з дня набрання чинності цією постановою звернутися за обміном посвідки на тимчасове проживання, якщо строк звернення за її обміном настав у період з 24 лютого 2022 до дня набрання чинності цією постановою (пункт 3 постанови №1232).
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2023 №828 «Про поновлення строків надання адміністративних послуг і видачі документів дозвільного характеру та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», яка набрала чинності 25.08.2023, поновлено строки надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру, які були зупинені відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 165, а вказану постанову визнано такою, що втратила чинність.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував на території України з 2018 року. Востаннє прибув в Україну 11.02.2022 згідно паспортного документа НОМЕР_1 через КПП «Бориспіль» та перебував на території держави до 10.01.2026.
12.10.2021 позивачу була видана посвідка на тимчасове проживання, термін дії якої закінчився 06.10.2022.
Таким чином, з 06.10.2022 позивач перебував на території України без законних для того підстав, що є порушенням з його боку законодавства про правовий статус іноземців.
Доказів того, що ОСОБА_1 вживалися відповідні заходи з метою легалізації свого статусу та вчинення дій щодо перебування на території України у встановлений Законом спосіб у період з 06.10.2022 по 07.10.2025 суду не надано, у визначений постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 01.11.2022 строк позивач до відповідного територіального підрозділу ДМС за обміном посвідки на тимчасове проживання не звертався.
Окрім цього, у вказаний період часу позивач притягався до кримінальної відповідальності та був засуджений вироком Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 19.03.2024 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
Відтак, на час звернення позивача з позовом у нього відсутні будь-які документи на право проживання в Україні та відомості про перебування на території України на законних підставах відсутні в матеріалах справи.
А тому, позивач знаходиться на території України нелегально, що є грубим порушенням з боку позивача законодавства про правовий статус іноземців, що відповідно було підставою для відповідача для прийняття рішення про примусове повернення за межі України до країни походження або третьої країни.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 755/7030/21, від 07.02.2023 у справі № 522/7918/22, від 08.11.2024 у справі № 539/2085/22.
Отже, порушений позивачем законодавчо установлений порядок перебування на території України є достатньою підставою для застосування заходів у вигляді примусового повернення у країну походження, та у спірних правовідносинах є необхідним і достатнім засобом реагування відповідача на вказане порушення.
Ба більше, на момент прийняття оспорюваного рішення позивач не звертався із заявою про додатковий захист в Україні.
У матеріалах справи також немає доказів про наявність обставин, перелічених у статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», які є перешкодою для повернення позивача до країни походження.
Саме по собі проживання іноземця на території України протягом певного часу не означає автоматично, що особа абсолютно захищена від примусового повернення до країни походження міркуваннями збереження її приватного життя, внаслідок зобов'язань держави, відповідно до статті 8 Конвенції.
Посилання позивача на його активну проукраїнську позицію, не підтверджені жодними доказами, водночас вказані доводи також не спростовують встановлені відповідачем порушення з боку позивача правил перебування на території України та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, адже чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і не звільняють особу від відповідальності за вчинення порушення міграційного законодавства України.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин, а також встановленого факту незаконного перебування позивача на території України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача були всі правові підстави для прийняття оспорюваного рішення про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни.
Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2026 року у справі № 354/1370/25 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 01 травня 2026 року