28 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/3033/25 пров. № А/857/6386/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Нагибайло Т.О.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській обл. на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.12.2025р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській обл. про визнання протиправними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення і звільнення зі служби в поліції, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (суддя суду І інстанції: Калинич Я.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 14 год. 05 хв. 23.12.2024р., м.Ужгород; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-
23.04.2025р. (згідно із відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив
визнати протиправними та скасувати накази відповідача Головного управління /ГУ/ Національної поліції /НП/ в Закарпатській обл. № 818 від 24.03.2025р. та № 43о/с від 24.03.2025р. про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції;
поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору контролю за обігом зброї /СКОЗ/ Хустського районного управління поліції /РУП/ ГУ НП в Закарпатській обл.;
провести нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за березень 2025 року еквівалентним за січень та лютий 2025 року;
стягнути з ГУ НП в Закарпатській обл. на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24.03.2025р., і до моменту фактичного поновлення на службі (Т.1, а.с.1-10).
Згідно ухвали суду від 28.04.2025р. вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін (Т.1, а.с.34 і на звороті).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.12.2025р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано накази відповідача ГУ НП в Закарпатській обл. № 818 від 24.03.2025р. та № 43о/с від 24.03.2025р. про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника СКОЗ Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській обл.; стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.03.2025р. по 22.12.2025р. у сумі 310469 грн. 25 коп.; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на службі в поліції позивача на посаді начальника СКОЗ Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській обл. та виплати середнього грошового забезпечення за один місяць у розмірі 33549 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (Т.2, а.с.201-210).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ НП в Закарпатській обл., який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити (Т.2, а.с.214-219).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що за результатами проведеного службового розслідування встановлено вчинення позивачем грубих порушень службової дисципліни, а також правил внутрішньо-трудового розпорядку, які є несумісними із подальшим проходженням служби в поліції. Дисциплінарною комісією були повно та об'єктивно з'ясовані всі обставини вчинення позивачем дисциплінарних проступків, що підтверджується матеріалами службового розслідування. Висновок службового розслідування сформований з урахуванням всіх обставин справи.
Встановлені службовим розслідуванням обставини були достатніми для висновку про порушення позивачем службової дисципліни, в результаті чого було видано наказ ГУ НП в Закарпатській обл. № 43 о/с від 24.03.2025р. про звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» з 24.03.2025р.
Обраний стосовно позивача захід дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснено на розсуд уповноваженої особи із урахуванням всіх обставин справи.
Окрім цього, негативні наслідки звільнення позивача у період тимчасової непрацездатності усуваються шляхом зміни дати звільнення, визначивши датою припинення служби перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності.
Представник позивача адвокат Кричфалушій І.І. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення, що відповідає усталеній судовій практиці розгляду аналогічних спорів (Т.2, а.с.1-6).
Протокольною ухвалою від 28.04.2026р. колегія суддів ухвалила відхилити повторне представника позивача від 26.04.2026р. (поступило поза системою «Електронний суд»), що надійшло до апеляційного суду 27.04.2026р., про повторне відкладення апеляційного розгляду справи через перебування позивача на лікуванні та зайнятість представника позивача іншому судовому процесі (Т.2, а.с.21-22). Таке процесуальне рішення обґрунтоване тим, що в попередньому судовому засіданні від 31.03.2026р. вже було вирішено аналогічне клопотання представника позивача від 28.03.2026р. та відкладено розгляду справи на 28.04.2026р., про що в установленому порядку були повідомлені учасники справи.
Також у повторному клопотанні від 26.04.2026р. представник позивача вказує на свою зайнятість в іншій справі (11 год. 00 хв. 28.04.2026р.), однак розгляд такої не позбавляв його можливості участі в апеляційному розгляді справи в режимі відеоконференції.
Окрім цього, позивач та його представник були завчасно повідомлення про час та місце розгляду справи, що надавало їм реальну можливість оперативно реагувати на будь-життєві зміни та вжити всіх можливих заходів для участі в судовому розгляді справи.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засідання учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
За сукупності таких обставин апеляційний суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки суду, а й учасників справи.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров'я, оскільки вони пов'язані з форс-мажорними обставинами.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, із 01.08.1993р. по 06.11.2015р. позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України; з 07.11.2015р. по23.03.2025р. - в Національній поліції України.
В період 30.04.2021р.-23.03.2025р. ОСОБА_1 перебував на посаді начальника сектора контролю за обігом зброї Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській обл.
20.03.2025р. до ГУ НП в Закарпатській обл. надійшла доповідна записка начальника УГІ ГУ НП в Закарпатській обл. полковника поліції В.Дьордяя «Про результати проведення заходів підтримки та контролю на окремих напрямках службової діяльності Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській обл. та призначення службового розслідування» (Т.1, а.с.49-50).
Відповідно до наказу ГУНП в Закарпатській обл. № 799 від 20.03.2025р. створено дисциплінарну комісію з числа працівників ГУ НП в Закарпатській обл. та наказано провести службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни (Т.1, а.с.48 і на звороті).
В ході проведення службового розслідування встановлено, що позивач неналежно виконує посадові обов'язки, що як наслідок, призвело до грубих порушень службової дисципліни, зокрема, всупереч вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затв. наказом МВС України № 622 від 21.08.1998р. (надалі - Інструкція № 622), не здійснюється наступна службова діяльність:
протягом 2025 року під час проведення оперативних нарад питання сектору контролю за обігом зброї при керівництві Хустського РУП жодного разу не розглядалося (що свідчить про порушення ОСОБА_1 вимог п.2.2., 2.3., 2.4. посадової інструкції начальника сектору контролю за обігом зброї Хустського РУП ГУНП, затвердженої від 04.02.2025р.);
в базі даних Інформаційному порталі єдиного обліку інформаційно - комунікаційної системи Інформаційного порталу Національної поліції України (надалі - ІП ЄО ІКС ІПНП) не проводиться коригування та верифікації облікових карток власників зброї, а саме із 7695 внесені лише 1400, що складає 18 % (що свідчить про порушення ОСОБА_1 вимог пп.3.12 п.3 Інструкції № 622 від 21.08.1998р., в редакції наказів МВС України № 372 від 04.05.2018р., № 960 від 28.11.2023р.);
станом на 20.03.2025р. залишається не перереєстрованими (не продовжили термін дії дозволу) 1412 власників, в яких налічується 1525 одиниць мисливської вогнепальної газової зброї та пристроїв (що свідчить про порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 посадової інструкції начальника сектору контролю за обігом зброї Хустського РУП ГУНП, затвердженої від 04.02.2025р.);
незадовільно проводиться робота щодо адміністративно-штрафної практики, так протягом 2024 року складено лише 50 адміністративних протоколів, з них: за ст.192 КУпАП - 45, за ст.191 КУпАП - 5, протягом проточного року, а саме станом на 20.03.2025р. складено лише 28 адміністративних протоколів, з них за ст.192 КУпАП - 26, за ст.191 КУпАП -1 та за ст.190 КУпАП -1, разом з цим, не притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.192 КУпАП за порушення термінів дії дозволів на право носіння зброї, які порушили вимоги абз.15 п.1.5 розділу 1 наказу МВС України № 622 від 21.08.1998р., зі змінами, наступних громадян, які звернулися з заявами до органу поліції, а саме, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 ;
всупереч вимог Інструкції № 622, в редакції наказу п.7.7 глави 7 розділу І із змінами, внесеними згідно з наказом МВС № 960 від 28.11.2023р.; з початку поточного року не створено жодного службового завдання в ІП ЄО ІКС ІПНП щодо перевірки власників зброї по їх місцю проживання, з метою виявлення причин та умов неперереєстрації ними зброї (службовий планшет начальником СКОЗ Хустського РУП не використовується в роботі взагалі);
в особових справах на власників зброї рапорти про перевірку за місцем проживання за 2025 рік відсутні (порушення вимог п.3.1 глави 3 розділу І Інструкції № 622, зі змінами);
журнал обліку реєстрацій звернень громадян по лінії дозвільної системи ведеться з порушеннями, а саме незаповнені 24 графи в журналі обліку реєстрації звернень громадян, що надійшли під час особистого прийому;
виявлено 24 особові справи, остання перевірка яких здійснювалася у 2019 році (порушення вимог п.3.1 глави 3 розділу І Інструкції № 622, зі змінами);
в особових справах відсутній повний пакет документів для продовження терміну дії дозволу на зброю (порушення вимог п.7.3 глави 7 розділу І Інструкції № 622, зі змінами).
Також на порушення вимог Інструкції № 622 за наявності всіх необхідних документів, які є підставою для видачі дозволу на носіння та зберігання зброї (формованих справ), безпідставно не внесені до системи «Єдиний облік зброї» відомості за заявами наступних громадян: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_9 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_18 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , що свідчить про порушення вимог п.2.11 посадової інструкції начальника сектору контролю за обігом зброї Хустського РУП ГУНП, затвердженої від 04.02.2025р. (надалі - Посадова інструкція).
Окрім цього, в службовому кабінеті № 40, який закріплений за СКОЗ Хустського РУП ГУНП, виявлено неналежний санітарний стан, а під шафою знайдено кейс, у якому зберігались три пакети експертної служби з невідомими речовими доказами, походження яких невідомо, що свідчить про порушення ОСОБА_1 , який один має доступ до вказаного кабінету СКОЗ, вимог п.7.8 глави 7 розділу І Інструкції № 622, зі змінами.
Також членами мобільної групи здійснено моніторинг дотримання поліцейськими Хустського РУП ГУНП правил внутрішньо-трудового розпорядку, шляхом перегляду архівованих файлів з камер відеоспостереження, розміщених на адміністративній будівлі підрозділу (які долучені до матеріалів службового розслідування).
Під час вказаного моніторингу, установлено, що поліцейський ОСОБА_1 систематично порушує правила внутрішньо - трудового розпорядку Хустського РУП ГУНП, що виражається, зокрема в несвоєчасному прибутті та передчасному залишенні робочого місця.
Так, ОСОБА_1 :
03.03.2025р. прибув за місцем роботи о 09.30 год., цього ж дня залишив робоче місце о 10.56 год., повторно прибув на роботу о 12.37 год. та виїхав о 17.58 год.;
04.03.2025р. прибув за місцем роботи о 09.30 год. та залишив робоче місце о 10.46 год.;
05.03.2025р. прибув за місцем роботи о 09.50 год. та залишив робоче місце о 15.47 год.;
06.03.2025р. прибув за місцем роботи о 09.18 год. та залишив робоче місце о 10.51 год.;
10.03.2025р. прибув за місцем роботи о 09.24 год. та залишив робоче місце о 12.55 год.;
14.03.2025р. прибув за місцем роботи о 09.25 год. та залишив робоче місце о 11.39 год.;
15.03.2025р. прибув за місцем роботи о 09.15 год. та залишив робоче місце о 15.54 год.
Окрім цього, за результатами перегляду відеозаписів із камер відеонагляду на входах Хустського РУП ГУНП встановлено, що 16.03.2025р., 17.03.2025р., 18.03.2025р. ОСОБА_1 був відсутній на службі (акт від 21.03.2025р. №№ 30826 - 2025).
Опитаний з цього приводу начальник СКЗ Хустського РУП ГУНП ОСОБА_78 пояснив, що в ході перегляду камер відеоспостереження було зафіксовано, що ОСОБА_1 не знаходився на робочому місці. Окрім цього, під час перегляду відео встановлено факт систематичного порушення ОСОБА_1 внутрішньо-трудового розпорядку. Разом з цим, особисто йому ОСОБА_1 не повідомляв про те, чому він був відсутній на службі (Т.1, а.с.84-85).
Такі дії кваліфіковані як порушення ОСОБА_1 вимог п.п.1, 2, 3 додатку до наказу ГУ НП в Закарпатській обл. від 16.08.2016р., який визначає внутрішній розпорядок для поліцейських, державних службовців та працівників апарату ГУНП; п.4 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю /КЗпП/ України.
Під час проведення перевірки мобільною групою УГІ ГУНП було отримано інформацію, що ОСОБА_1 перебуває на листку непрацездатності. З метою встановлення відомостей, щодо наявності чи відсутності відкритих медичними установами листів непрацездатності, членами дисциплінарної комісії проведено моніторинг наявних в системі Пенсійного фонду України (https://portal.pfu.fov.ua) медичних висновків та було встановлено, що справді з 20.03.2025р. по 31.03.2025р. ОСОБА_1 було відкрито лист непрацездатності № 16581615-2030759295-1 КНП «Хустський центр первинної медико - санітарної допомоги» Хустської міської ради Закарпатської обл.
Для з'ясування всіх обставин вчинення ОСОБА_1 описаних у висновку службового розслідування дисциплінарних проступків, а також з метою реалізації права поліцейського надавати пояснення з приводу обставин вчинення ним дисциплінарного проступку, 21.03.2025р. членами дисциплінарної комісії ГУНП, було здійснено телефонний дзвінок ОСОБА_1 за відповідним номером мобільного телефону. Під час розмови з ОСОБА_1 , останньому було запропоновано надати пояснення з приводу вчиненого ним дисциплінарного проступку, в будь-якій, зручній для нього формі, однак, вказаний поліцейський відмовився, повідомивши, що наразі має високий артеріальний тиск, по причині чого немає можливості надати пояснення.
Разом з цим, членами дисциплінарної комісії 21.03.2025р. вдалося зустрітися з ОСОБА_1 в м.Хуст по вул.Волошина поблизу АЗС «Маркет» та повторно запропонувати йому надати пояснення з приводу вчинення ним дисциплінарних проступків, однак останній відмовся, посилаючись на незадовільний стан здоров'я.
При цьому, позивач ОСОБА_1 не перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, самостійно прийшов на зустріч з членами дисциплінарної комісії до АЗС «Маркет» в м.Хуст, маючи можливість надати пояснення, однак відмовився це робити, що розцінено дисциплінарною комісією як відмова від дачі пояснень. За фактом відмови від дачі пояснень ОСОБА_1 членами дисциплінарної комісії складено відповідний акт (Т.1, а.с.78 і на звороті).
Вказані відомості зафіксовані за допомогою портативного відеореєстратора, відеофайли якого долучені до матеріалів службового розслідування.
З урахуванням викладеного, дисциплінарна комісія дійшла висновку про те, що начальник СКОЗ Хустського РУП ГУНП підполковник поліції ОСОБА_1 неналежним чином організував роботу очолюваного сектору, систематично, грубо порушував вимоги своїх посадових обов'язків, не виконуючи належним чином заходи з контролю за виготовленням, придбанням, зберіганням, обліком, перевезенням та використанням вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів.
Окрім цього, ОСОБА_1 безпідставно був відсутній на службі протягом 3-х днів та систематично порушував правила внутрішнього - трудового розпорядку.
Дисциплінарною комісією складено висновок від 24.03.2025р., який затверджений начальником ГУ НП в Закарпатській обл. 24.03.2025р. (Т.1, а.с.86-90).
За результатами проведеного службового розслідування видано наказ ГУНП в Закарпатській обл. № 818 від 24.03.2025р., відповідно до якого за порушення службової дисципліни, вимог ч.1, п.п.2, 8 ч.3 ст.1, пп.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015р. «Про Національну поліцію», вимог п.3.1 глави 3 розділу 1, п.п.7.7, 7.8 глави 7 розділу І Інструкції № 622 (в редакції наказу із змінами, внесеними згідно з наказом МВС України № 960 від 28.11.2023р.), п.п.3, 4 ч.1 ст.40 КЗпП України, п.п.1, 2 та 3 додатку до наказу ГУ НП в Закарпатській обл. № 833 від 10.08.2016р. «Про затвердження внутрішнього розпорядку для поліцейських, державних службовців та працівників апарату ГУНП в Закарпатській області», вимог пп.2.2., 2.3., 2.4. Посадової інструкції, що виразилось у неналежній організації роботи, невиконанні службових обов'язків за займаною посадою, порушенні вимог посадових обов'язків, безпідставній відсутності на службі 16.03.2025р., 17.03.2025р., 18.03.2025р., а також систематичному порушенні внутрішньо-трудового розпорядку, начальника СКОЗ Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській обл. підполковника поліції ОСОБА_1 відповідно до п.7 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (Т.1, а.с.15 і на звороті).
На виконання ч.3 ст.22 Дисциплінарного статуту Національної поліції видано наказ ГУ НП в Закарпатській обл. № 43о/с від 24.03.2025р., згідно з яким підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено із служби відповідно до п.6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», з 24.03.2025р. (Т.1, а.с.16 і на звороті).
Із вказаним висновком службового розслідування та наказами позивача ознайомлено шляхом надсилання листів УГІ ГУ НП в Закарпатській обл. від 25.03.2025р. (Т.1, а.с.92-94).
Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваним наказом позивача звільнено у період, коли він був тимчасово непрацездатним, про що свідчить доданий до матеріалів справи акт моніторингу наявності/відсутності медичного висновку, що засвідчує тимчасову непрацездатність поліцейського від 21.03.2025р. Датою звільнення позивача є 24.03.2025р., при цьому відповідач був обізнаний щодо знаходження позивача на лікарняному, доказів зворотного суду не надано.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази, приймаючи до уваги, що звільнення позивача відбулося в період його тимчасової непрацездатності, що є порушенням ч.3 ст.40 КЗпП України, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ не може відповідати критеріям правомірності визначеним в ч.2 ст.2 КАС України, а відтак позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказів ГУ НП в Закарпатській обл. № 818 від 24.03.2025р. та № 43о/с від 24.03.2025р. про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Під час судового засідання судом досліджувалися надані матеріали відеозаписів із камер відеоспостереження від 17.03.2025р., 18.03.2025р. Зокрема, під час судового засідання встановлено, що у вказаний період позивач перебував на території місця роботи, зазначений факт зафіксовано наданими відеоматеріалами, що в свою чергу спростовує твердження відповідача щодо відсутності позивача на роботі.
Окрім того, як зазначив відповідач у наданих додаткових поясненнях від 15.12.2025р. на території Хустського РУП ГУНП по периметру встановлено 9 камер відеоспостереження, при цьому на дослідження суду надано відеоматеріали з камер відеоспостереження, які розміщені над входами/виходами кабінету дозвільної системи з двору та вулиці. При цьому, як зазначив відповідач, надати відеодокази за 18.03.2025р. з інших камер він не має можливості через закінчення строків зберігання інформації.
Окрім того, 16.03.2025р. (неділя) є вихідним днем, тому позивач не мав бути на роботі, однак за висновком службового розслідування йому ставиться в провину також відсутність на робочому місці у цей день.
Вказане, на думку суду, в свою чергу ставить під сумнів результати проведеного службового розслідування відносно позивача.
Також зі змісту листа вх. № 39015/25 від 10.12.2025р. Хустського РУП ГУНП в Закарпатській обл. вбачається, що в період з 01.01.2025р. по 24.03.2025р. здійснювався ремонт приміщень Хустського РУП ГУНП в Закарпатській обл., де розташований кабінет СКОЗ Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській обл. При цьому, доступ до робочого кабінету сектору контролю за обігом зброї через центральний вхід не був обмежений.
З огляду на викладене, позовна вимога про поновлення позивача на посаді начальника СКОЗ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області підлягає задоволенню.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкових і суперечливих висновків про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України № 580-VIII від 02.07.2015р. «Про Національну поліцію» (надалі - Закон № 580-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 580-VIII Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (ч.1 ст.2 Закону № 580-VIII).
До основних принципів діяльності поліції належать верховенство права, дотримання прав і свобод людини, законність, відкритість та прозорість, політична нейтральність, взаємодія з населенням на засадах партнерства, безперервність.
Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.6 Закону № 580-VIII).
Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (ч.1 ст.8 Закону № 580-VIII).
Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації (ч.1 ст.7 Закону № 580-VIII).
За приписами ч.1 ст.18 цього Закону поліцейський зобов'язаний, серед іншого, 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини тощо.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.19 вказаного Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затв. Законом України № 2337-VIII від 15.03.2018р. (далі - Дисциплінарний статут).
За приписами ст.12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
В силу приписів ст.13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно із ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно ч.ч.7, 8 ст.19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Частинами 1 і 2 розділу 2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затв. наказом МВС України № 893 від 07.11.2018р., визначено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
З урахуванням положень ч.2 ст.5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку. Обставини, що передували притягненню особи до такого виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але, це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.04.2019р. у справі № 804/1831/16.
Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку.
Висновок службового розслідування - це документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності поліцейських, висновки та пропозиції. Висновки та пропозиції із зазначенням міри юридичної відповідальності, в даному випадку, щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції, приймаються посадовими особами на підставі юридичних фактів і норм права.
З наведеного слідує, що висновки службового розслідування є самостійною підставою для накладення дисциплінарного стягнення.
Для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності слід встановити з'ясувати обставини скоєного, його причини та наслідки. Усі ці питання з'ясовуються в рамках службового розслідування.
Також поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Правил етичної поведінки поліцейських.
Відповідно до норм посадової інструкції начальника сектору контролю за обігом зброї Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській обл., затв. начальником Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській обл. 03.02.2025р., завдання та обов'язки начальника полягають, зокрема, в наступному:
п.2.1. систематично контролює, аналізує і оцінює результати діяльності сектору з контролю за обігом зброї Хустського районного управління поліції, вживає заходи щодо усунення виявлених недоліків, а також вносить керівництву пропозиції щодо вдосконалення діяльності служби;
п.2.2. здійснює планування роботи сектору, організовує виконання запланованих заходів;
п.2.3. приймає участь у роботі комісій Хустського РУП ГУНП в Закарпатській обл.;
п.2.4. вносить керівництву пропозиції про заслуховування на оперативних нарадах щодо результатів службової діяльності СКОЗ РУП.
п.2.5. здійснює контроль за дотриманням фізичними і юридичними особами спеціальних правил і порядку зберігання та використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту й активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дія дозвільної системи;
п.2.11. підтримує в актуальному стані в межах компетенції та повноважень інформацію інформаційно-телекомунікаційної системи Національної поліції України та функціональної підсистеми «Єдиний реєстр зброї» єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ (Т.1, а.с.25-26).
Як було встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Вказані обставини пов'язані із сукупністю допущених позивачем порушень службової дисципліни, стверджуються доказами, що були зібрані та досліджені відповідачем під час проведення службового розслідування.
Зокрема, в очолюваному позивачем відділі не здійснюється наступна службова діяльність, яка безпосередньо пов'язана із перебуванням позивача на займаній посаді, а саме:
протягом 2025 року під час проведення оперативних нарад питання СКОЗ при керівництві Хустського РУП жодного разу не розглядалося (що свідчить про порушення ОСОБА_1 вимог п.2.2., 2.3., 2.4. Посадової інструкції);
в базі даних ІП ЄО ІКС ІПНП не проводиться коригування та верифікації облікових карток власників зброї, а саме, із 7695 внесені лише 1400, що складає 18 % (що свідчить про порушення ОСОБА_1 вимог пп.3.12 п.3 Інструкції № 622, в редакції наказів МВС України № 372 від 04.05.2018р., № 960 від 28.11.2023р.);
станом на 20.03.2025р. залишається не перереєстрованими (не продовжили термін дії дозволу) 1412 власників, в яких налічується 1525 одиниць мисливської вогнепальної газової зброї та пристроїв (що свідчить про порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 Посадової інструкції);
незадовільно проводитися робота щодо адміністративно-штрафної практики, так протягом 2024 року складено лише 50 адміністративних протоколів, з них: за ст.192 КУпАП - 45, за ст.191 КУпАП - 5, протягом проточного року, а саме станом на 20.03.2025р. складено лише 28 адміністративних протоколів, з них за ст.192 КУпАП - 26, за ст.191 КУпАП -1 та за ст.190 КУпАП -1, разом з цим, не притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.192 КУпАП за порушення термінів дії дозволів на право носіння зброї, які порушили вимоги абз.15 п.1.5 розділу 1 наказу МВС України № 622 від 21.08.1998р., зі змінами, наступних громадян, які звернулися з заявами до органу поліції, а саме, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 ;
всупереч вимог Інструкції № 622 з початку поточного року не створено жодного службового завдання в ІП ЄО ІКС ІПНП щодо перевірки власників зброї по їх місцю проживання, з метою виявлення причин та умов неперереєстрації ними зброї (службовий планшет начальником СКОЗ Хустського РУП не використовується в роботі взагалі);
в особових справах на власників зброї рапорти про перевірку за місцем проживання за 2025 рік відсутні (порушення вимог п.3.1 глави 3 розділу І Інструкції № 622);
журнал обліку реєстрацій звернень громадян по лінії дозвільної системи ведеться з порушеннями, а саме незаповнені 24 графи в журналі обліку реєстрації звернень громадян, що надійшли під час особистого прийому;
виявлено 24 особові справи, остання перевірка яких здійснювалася у 2019 році (порушення вимог п.3.1 глави 3 розділу І Інструкції № 622);
в особових справах відсутній повний пакет документів для продовження терміну дії дозволу на зброю (порушення вимог п.7.3 глави 7 розділу І Інструкції № 622).
Також на порушення вимог Інструкції № 622 за наявності всіх необхідних документів, які є підставою для видачі дозволу на носіння та зберігання зброї (формованих справ), безпідставно не внесені до системи «Єдиний облік зброї» відомості за заявами наступних громадян: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_9 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_18 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , що свідчить про порушення вимог п.2.11 Посадової інструкції.
Окрім цього, в службовому кабінеті № 40, який закріплений за СКОЗ Хустського РУП ГУНП виявлено неналежний санітарний стан, а під шафою знайдено кейс, у якому зберігались три пакети експертної служби з невідомими речовими доказами, походження яких невідомо, що свідчить про порушення ОСОБА_1 , який один має доступ до вказаного кабінету СКОЗ, вимог п.7.8 глави 7 розділу І Інструкції № 622.
Вищевказані порушення не спростовані позивачем, а покликання останнього на значну кількість власників зброї на території обслуговування, наявність двох підлеглих, здійснення ним відповідних перевірок колегія суддів відхиляє, оскільки такі носять загальний і поверхневий характер та будь-яким чином не спростовують виявлені під час службового розслідування порушення в службовій діяльності позивача.
Аналіз щомісячних звітів про результати очолюваного позивачем відділу за січень-березень 2025 року вказують на те, що в січні видано дозволів на придбання/зберігання зброї - 7/3, у лютому - 6/3, у березні - 3/4; перереєстровано в січні - 72 одиниці зброї, лютому - 59, в березні - 19; притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст.174, 190-195-4 КУпАП у січні - 2 осіб, у лютому - 14 осіб, у березні - 9 осіб; кількість прийнятих громадян у січні - 79, у лютому - 56, у березні - 19; не пройшло перереєстрацію зброї у січні - 1502 одиниць зброї, у лютому - 1572 одиниць зброї, в березні - 1637 одиниць зброї (Т.1, а.с.19-24).
Вказані звіти були враховані під час службового розслідування, а їх показники оцінені дисциплінарною комісією.
Окрім цього, поліцейський ОСОБА_1 систематично порушував правила внутрішньо-трудового розпорядку Хустського РУП ГУНП, що виражалося, зокрема в несвоєчасному прибутті та передчасному залишенні робочого місця.
Так, ОСОБА_1 :
03.03.2025р. прибув за місцем роботи о 09.30 год., цього ж дня залишив робоче місце о 10.56 год., повторно прибув на роботу о 12.37 год. та виїхав о 17.58 год.;
04.03.2025р. прибув за місцем роботи о 09.30 год. та залишив робоче місце о 10.46 год.;
05.03.2025р. прибув за місцем роботи о 09.50 год. та залишив робоче місце о 15.47 год.;
06.03.2025р. прибув за місцем роботи о 09.18 год. та залишив робоче місце о 10.51 год.;
10.03.2025р. прибув за місцем роботи о 09.24 год. та залишив робоче місце о 12.55 год.;
14.03.2025р. прибув за місцем роботи о 09.25 год. та залишив робоче місце о 11.39 год.;
15.03.2025р. прибув за місцем роботи о 09.15 год. та залишив робоче місце о 15.54 год.
Окрім цього, за результатами перегляду відеозаписів із камер відеонагляду на входах Хустського РУП ГУНП встановлено, що 16.03.2025р., 17.03.2025р., 18.03.2025р. ОСОБА_1 був відсутній на службі.
Вказані обставини зафіксовані шляхом складання актів про відсутність поліцейського на службі та актів про огляд відеофайлів із камер відеоспостереження (Т.1, а.с.79-81). Зазначені відеоматеріали повністю ідентифіковані, через що останні є належними доказами по справі (Т.1, а.с.157).
Приписами ст.40 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015р. «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:
1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Інформація про змонтовану/розміщену фототехніку і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз повинна бути розміщена на видному місці.
Отже, представлені відеоматеріали є належними доказами по справі.
Окрім цього, згідно письмових пояснень начальника Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській обл. Вучкана В.Ф. від 21.03.2025р. останній підтвердив відсутність позивача на службі у визначені дні, вказав про те, що ОСОБА_1 відпрошувався один раз біля 2-3 тижнів тому; причини систематичної відсутності позивача йому не відомі (Т.1, а.с.84-85).
Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13.09.2017р. у справі № 761/30967/15-ц).
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника. Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України є з'ясування поважності причин його відсутності на роботі (постанови Верховного Суду від 08.05.2019р. у справі № 489/1609/17 (провадження № 61-37729св18), від 11.04.2024р. у справі № 127/29246/22 (провадження № 61-13250св23)).
Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України є з'ясування поважності причин його відсутності на роботі. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин. Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов'язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров'я. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази (постанова Верховного Суду від 11.03.2020р. у справі № 459/2618/17).
В Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої МОЗ України № 455 від 13.11.2001р., зокрема, передбачено: тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності (пункт 1.1.); видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6. (пункт 1.2.); листок непрацездатності видається громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах (підпункт 1.3.1. пункту 1.3.); особам, які самостійно звернулись по консультативну допомогу, видається довідка довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідченим печаткою лікувально-профілактичного закладу, з обов'язковим зазначенням часу проведеної консультації. (пункт 2.19.).
У матеріалах справи наявна інформація про звернення позивача до лікаря ОСОБА_79 , час звернення 17.03.2025р. (15 год. 45 хв. - 16 год. 00 хв.), 18.03.2025р. (12 год. 00 хв. - 12 год. 15 хв.) (Т.1, а.с.28-29), однак за станом здоров'я позивачу не був оформлений листок непрацездатності за вказаний період. Належних та допустимих доказів того, що 17.03.2025р. та 18.03.2025р. після прийому у сімейного лікаря він з'явився на службі матеріали справи не містять.
Колегія суддів заначає, що перебування у лікаря протягом короткого часу не підтверджує поважність відсутності протягом усього робочого дня. Крім того, позивач не надав належних доказів повідомлення роботодавця про неможливість виконання трудових обов'язків та не підтвердив тимчасову непрацездатність у встановленому порядку.
Також матеріали справи не містять доказів повернення позивача на роботу після відвідування лікаря (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2025р. у справі № 761/40281/20).
Твердження позивача про виконання ним 17.03.2025р. та 18.03.2025р. службових обов'язків шляхом проведення перевірок власників зброї за місцем зберігання зброї не підтверджені будь-якими доказами, також вказані власники зброї та місця її зберігання не конкретизовані ОСОБА_1 . Окрім цього, не підтверджений будь-якими доказами факт перебування позивача 18.03.2025р. в м.Ужгороді за викликом начальника СКОЗ ГУ НП в Закарпатській обл.
Таким чином, склад дисциплінарного проступку у діях позивача був встановлений службовим розслідуванням на підставі доказів та пояснень службових осіб та аналізувався під кутом зору Посадової інструкції позивача.
Обставин, які вказували б на порушення порядку чи процедури проведення службового розслідування, під час судового розгляду не встановлено.
Помилкове віднесення дати 16.03.2025р. (неділя), яка припадає на вихідний день, до часу неявки позивача на службу, не призводить до зміни кваліфікації допущених порушень зі сторони позивача і не впливає в цілому на правильність рішення відповідача про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
У контексті спірних правовідносин колегія суддів враховує, що обраний вид дисциплінарного стягнення є найсуворішим, однак вчинення позивачем проступку апеляційний суд оцінює в аспекті співмірності тяжкості вчиненого проступку та обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення, оскільки розглядувані події мали місце в умовах запровадженого воєнного стану.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем обґрунтовано та підставно накладено дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції, при цьому ГУ НП в Закарпатській обл. дотримано процедуру дисциплінарного провадження.
Водночас, в період з 20.03.2025р. по 31.03.2025р. ОСОБА_1 був відкритий листок непрацездатності № 16581615-2030759295-1 КНП «Хустський центр первинної медико - санітарної допомоги» Хустської міської ради Закарпатської обл. (Т.1, а.с.28).
Таким чином, на момент звільнення зі служби в поліції позивач перебував на листку непрацездатності.
Відповідно до ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
04.09.2019р. Конституційний Суд України ухвалив рішення №6-р(ІІ)/2019 у справі №3-425/2018(6960/18) щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України, у якому, зокрема, вказав, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини (абзац п'ятнадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.09.2020р. у справі № 205/4196/18 (провадження №14-670цс19) відступила від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду України від 26.12.2012р. у справі № 6-156цс12 та від 23.01.2013р. у справі № 6-127цс12, а також від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульованого у постанові від 16.03.2020р. у справі № 640/10761/14-ц.
За висновками Великої Палати Верховного Суду у наведеному судовому рішенні, гарантія ч.3 ст.40 КЗпП України поширюється на випадки припинення контракту з працівником за п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України. У разі порушення цієї гарантії негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).
Відтак, послідовною є практика Верховного Суду про те, що у випадку наявності законних підстав для звільнення особи із посади, якщо суд встановить, що таке звільнення відбулося з дати перебування працівника в періоді тимчасової непрацездатності/у відпустці, то порушення ч.3 ст.40 КЗпП України може бути усунуто шляхом зміни дати звільнення, тобто, визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності/першого робочого дня відповідно.
Водночас, пряма заборона на звільнення у період тимчасової непрацездатності, закріплена у ч.3 ст.40 КЗпП, є самостійною гарантією, яку не варто ототожнювати з підставами звільнення. Іншими словами, звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності, за наявності на те законних підстав для звільнення (як-то порушення умов трудового договору, закінчення строку трудового договору тощо), свідчить про порушення гарантії, передбаченої ч.3 ст.40 КЗпП України, а не про відсутність законних підстав для звільнення.
Зміна дати звільнення не є вимушеним прогулом, за який працівникові виплачується середній заробіток, розмір якого обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. постановою КМ України № 100 від 08.02.1995р.
У разі зміни дати звільнення середній заробіток за весь час вимушеного прогулу не виплачується, а працівникові за його заявою чи за позовом до суду за період тимчасової непрацездатності виплачується допомога з тимчасової непрацездатності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.12.2020р. у справах № 461/7292/17, № 761/36220/17 та від 08.09.2021р. у справі № 265/5327/20.
На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що в період тимчасової непрацездатності позивача, яка підтверджена належними документами, відповідач мав право прийняти наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, однак датою звільнення мав визначити дату, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення періоду тимчасової непрацездатності (в розглядуваному випадку - вівторок 01.04.2025р.).
Отже, на підставі вимог ст.40 КЗпП України та ст.16 Дисциплінарного статуту Національної поліції колегія суддів вважає, що звільнення позивача з посади за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», як реалізація дисциплінарного стягнення, у період його тимчасової непрацездатності є незаконним, оскільки до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення у період його тимчасової непрацездатності, що є порушенням ч.3 ст.40 КЗпП України.
У разі порушення цієї гарантії негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).
Отже, установивши, що звільнення позивача відбулося в період його тимчасової непрацездатності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у цій частині є зміна дати звільнення, а не поновлення на роботі, як помилково вважав суд першої інстанції.
Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є частково підставним та обґрунтованим, через що останній підлягає до часткового задоволення. При цьому належить змінити дату звільнення позивача згідно наказу № 43 о/с «По особовому складу» від 24.03.2025р. відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», визначивши датою звільнення - 01.04.2025р.; зобов'язати ГУ НП в Закарпатській обл. внести зміни до наказу № 43 о/с «По особовому складу» від 24.03.2025р. і до трудової книжки ОСОБА_1 щодо дати звільнення, змінивши дату звільнення з 24.03.2025р. на 01.04.2025р., з виплатою на користь ОСОБА_1 пов'язаних з цим сум; решта позовних вимог задоволенню не підлягають.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до помилкового вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в повному обсязі, оскільки його висновки не відповідають вимогам закону, а також виходячи із процесуальної неможливості усунути такі недоліки судового рішення шляхом його часткового скасування або зміни.
В силу приписів ст.139 КАС України суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта (відповідача) ГУ НП в Закарпатській обл.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, ч.2 ст.313, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській обл. задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.12.2025р. в адміністративній справі № 260/3033/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити дату звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника сектора контролю за обігом зброї Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській обл., згідно наказу № 43 о/с «По особовому складу» від 24.03.2025р. відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», визначивши датою звільнення - 01 квітня 2025 року.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській обл. внести зміни до наказу № 43 о/с «По особовому складу» від 24.03.2025р. і до трудової книжки ОСОБА_1 щодо дати звільнення, змінивши дату звільнення з « 24 березня 2025 року» на « 01 квітня 2025 року», з виплатою на користь ОСОБА_1 пов'язаних з цим сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Національної поліції в Закарпатській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 01.05.2026р.