30 квітня 2026 рокуСправа №380/23456/24 пров. №А/857/30155/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року (суддя Потабенко В.А., м.Львів, повний текст складено 16 червня 2025 року), -
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУПФ) в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ від 03.10.2024 № 22964-24459/Б-52/б-1300/24 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Рішення; Закон №1058-IV відповідно);
зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV з 15.02.2022 із зарахуванням до страхового стажу періодів з 02.07.1987 по 25.12.1992 та з 01.09.1977 по 20.06.1981.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУПФ щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.09.2024 про призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV. Зобов'язано ГУПФ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.09.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV та прийняти рішення про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV або мотивовану відмову в її призначенні відповідно до «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про «загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), з урахуванням висновків суду у цій справі. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі вказує, що подані позивачем документи щодо призначення йому пенсії за віком містять розбіжності щодо стажу роботи та по батькові.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що ані трудова книжка, ані диплом ОСОБА_1 не є такими, з яких неможливо встановити факт страхового стажу позивача у відповідний спірний період часу. А відсутність інших документів на підтвердження страхового стажу не може нівелювати відомості диплому та трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним страхового стажу. Крім того, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його дипломі та трудовій книжці.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Такі висновки суду першої інстанції, відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 09.09.2024 позивач звернувся до ГУПФ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV. До заяви позивачем було надано ряд документів, а саме: копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 , копію рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУПФ-1) від 22.02.2022 №134550016305 про відмову у призначенні пенсії за віком (далі - Рішення-1), копію розрахунку страхового стажу ППВП ПФУ від 15.02.2022, копію трудової книжки НОМЕР_1 від 01.02.1985, копію довідки №69 від 18.03.2022.
За результатами розгляду заяви позивача від 09.09.2024, відповідачем надано лист - роз'яснення від 03.10.2024 № 22964-24459/Б-52/б-1300/24 щодо умов призначення даного виду пенсії. Зокрема. у листі було зазначено, що ОСОБА_1 звертався 15.02.2022 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. Провівши правову оцінку доданих до заяви документів, ГУПФ-1 прийнято Рішення-1 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 29 років. Станом на 22.02.2022 загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 22 роки 05 місяців 20 днів (зараховано по 31.12.2021). До страхового стажу не зараховано періоди:
- з 02.07.1987 по 25.12.1992 - запис №7 у трудовій книжці НОМЕР_1 потребує уточнення дати звільнення та дати наказу про звільнення.
- з 01.09.1977 по 20.02.1981 - у дипломі НОМЕР_2 написання по батькові не відповідає паспортним даним. Питання щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV буде розглядатися органами ПФУ у разі звернення ОСОБА_1 із заявою встановленого зразка про призначення пенсії відповідно до Порядку 22-1 та іншими документами про стаж, виданих за місцем роботи, навчання чи архівними установами, до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісний центр) ПФУ або подати її через веб портал або засобами Порталу Дія, або через портал Дія. .
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом №1058-IV.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
У відповідності до частини першої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Згідно статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком, відповідач мотивував тим, що подані документи не підтвердження необхідного стажу, оскільки в таких є розбіжності, тому не можливо встановити страховий стаж.
Як передбачено частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Положеннями частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637), у відповідності до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.
При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
На момент внесення записів у трудових книжках позивача діяла «Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі - Інструкція №162) та «Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників», затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
Згідно з пунктом 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).
Згідно з пунктом 2.12 Інструкції № 162 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місце роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція № 58.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
З матеріалів справи видно, що позивачу до страхового не зараховані період:
з 02.07.1987 по 25.12.1992 - запис №7 у трудовій книжці НОМЕР_1 потребує уточнення дати звільнення та дати наказу про звільнення;
з 01.09.1977 по 20.02.1981 - у дипломі НОМЕР_2 написання по батькові не відповідає паспортним даним.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.
Водночас, страховий стаж позивача в період 02.07.1987 по 25.12.1992 відображений у трудовій книжці НОМЕР_1 .
Але, в будь-якому випадку, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Щодо твердження відповідача про недоліки заповнення диплому позивача, то необхідно вказати на таке.
Відповідач стверджує, що має місце факт неправильного зазначення по батькові позивача, що викликало сумніви ГУПФ з приводу того, чи дійсно позивач навчався у Львівському державному музичному училищі відділу духовних та ударних інструментів в період з 01.09.1977 по 23.06.1981.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки №69 від 18.03.2022, виданої в.о. директора ОСОБА_2 , ОСОБА_1 дійсно в період з 01.09.1977 по 23.06.1981 навчався у Львівському державному музичному училищі, відділ духових та ударних інструментів, та закінчив повний курс навчання.
Причин не прийняття вказаних відомостей до уваги ГУПФ не наведено.
До того ж, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його дипломі та трудовій книжці.
Відповідачем ж не враховано, що не усі недоліки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Окремо, необхідно зазначити, що лист відповідача від 03.10.2024 № 22964-24459/Б-52/б-1300/24 є лише відповіддю на заяву ОСОБА_1 призначення пенсії та носить інформативний характер та не є рішенням щодо призначення/відмови у призначенні пенсії.
Разом з цим, статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
До компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, судом здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань. При цьому суд не обраховує страховий стаж позивача.
Так, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконано усі визначені законом умови, необхідні для призначення дострокової пенсії за віком на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV. Зокрема, наявність у позивача страхового стажу передбаченого цією статтею.
Разом з тим, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності названих підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, що відповідно має наслідком повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії за віком.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Керуючись статтями 308, 311, 315,316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич