Справа № 373/3268/25
Провадження № 2/373/353/26
30 квітня 2026 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Лебедя В.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Факторинг Партнерс» в особі директора Сердійчук Я.Я. звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 50565337 від 10.09.2024 у розмірі 16800,00 грн, понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.09.2024 між ТОВ «Еко Фін» та відповідачем було укладено кредитний договір № 50565337, за умовами якого відповідачу був наданий кредит на суму 4000,00 грн на строк 730 днів, зі сплатою відсоткової ставки у розмірі 0,01% протягом пільгового періоду (14 днів), у розмірі 1,0% - протягом поточного періоду (716 днів).
02.10.2025 між ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 02-10/25, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 50565337 від 10.09.2024 перейшло до позивача.
Відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 16800,00 грн, з яких: 4000,00 грн -заборгованість за основним зобов'язанням, 12640,00 грн - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги, 160,00 грн - заборгованість за процентами, нарахованими після відступлення права вимоги.
Ухвалою судді Переяславського міськрайонного суду Київської області Керекези Я.І. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Відповідачу було запропоновано протягом 15 днів із дня вручення копії даної ухвали подати відзив на позовну заяву та роз'яснено, що розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін проводиться за його клопотанням, яке він може подати в строк для подання відзиву на позов.
18.11.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив на позов мотивує тим, що представником позивача не подано належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення вказаного кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів на його виконання. Також зазначає про свою необізнаність щодо укладення між первісним кредитором та позивачем договору про відступлення права вимоги № 02-10/25 від 02.10.2025. Крім того, зазначає про нарахування непропорційно високого розміру відсотків за кредитним договором. Також не погоджується із вимогою про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн, оскільки представником позивача не подано належних доказів на їх підтвердження.
01.12.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вона просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. У відзиві на позов посилається те, що нею подані належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів. Договір був підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора. Крім того, відповідач неодноразово ініціювала продовження строку дії пільгового періоду, частково погашаючи заборгованість за відсотками. Нарахування відсотків було здійснене у відповідності до вимог кредитного договору та Закону України «Про споживче кредитування», в межах строку кредитування. Після набуття права вимоги за кредитним договором до позивача перейшли права кредитора на умовах та в обсязі, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі і щодо нарахування відсотків. Повідомлення боржників про відступлення права вимоги за кредитними договорами здійснювалося первісним кредитором, на підтвердження чого були подані відповідні докази. Разом з тим, відповідачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог. Також вважає, що поданими доказами підтверджується розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді від 03.12.2025 було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Протоколом повторного авторозподілу від 23.01.2026 головуючим суддею у вказаній справі визначено суддю Лебедя В.В.
Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до вимог ч. 2 ст. 247, ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, встановив таке.
10.09.2024 між ТОВ «Еко Фін» та відповідачем було укладено в електронній формі договір про споживчий кредит № 50565337 (далі - договір, кредитний договір), за умовами якого відповідачу надано кредит на суму 4000,00 грн на строк 730 днів, зі сплатою відсоткової ставки у розмірі 0,01% протягом пільгового періоду (14 днів), у розмірі 1,0% - протягом поточного періоду (716 днів) (п.п.2.2, 2.3,2.6, 2.7 договору).
Договір був підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора (ZTVmMjg4).
Відповідач, з метою продовження строку пільгового періоду, неодноразово (5 разів) ініціювала укладення додаткових угод, частково сплачуючи заборгованість за відсотками та подаючи відповідні заявки кредитору.
Також до позову додані копії анкети клієнта № 50565337 від 10.09.2024, інформації про заявку № 50565337 від 10.09.2024, довідки про послідовність дій відповідача в електронній системі первісного кредитора, паспорта споживчого кредиту, графіку платежів.
Умовами договору (п. 5.3) передбачено, що товариство в день укладення кредитного договору, але не пізніше трьох робочих днів з дня його підписання, надає кредит шляхом перерахування коштів виключно на рахунок позичальника, зазначений позичальником при подачі заяви на отримання кредиту та зазначений у розділі 10 цього Договору ( НОМЕР_1 ).
На підтвердження факту перерахування коштів, визначених кредитним договором, представником позивача подано копію квитанції № 42595-77989-22804 від 10.09.2024, з якої вбачається, що 10.09.2024 о 08:43:18 ТОВ «Еко Фін» були перераховані грошові кошти у розмірі 4000,00 грн на карту № НОМЕР_1 за кредитним договором № 50565337 від 10.09.2024, № операції - 50565337_1725957798.
Також на виконання ухвали суду про витребування доказів до суду надійшла виписка із карткового рахунку, емітованого АТ КБ «ПриватБанк», на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), з якої вбачається, що 10.09.2024 на карту № НОМЕР_3 були зараховані грошові кошти в сумі 4000,00 грн.
Із виписки з особового рахунку вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 50565337 від 10.09.2024 станом на 12.10.2025 складає 16640,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 12640,00 грн - заборгованість за відсотками. Із вказаного розрахунку вбачається, що відповідачем здійснене часткове погашення заборгованості за відсотками на загальну суму 2880,00 грн.
02.10.2025 між ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 02-10/25, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги первісного кредитора до божників, зазначених у додатках.
До позову додані копії актів прийому-передачі реєстру боржників в електронному та друкованому вигляді до договору факторингу, платіжної інструкції № 0562070000 від 07.10.2025, витягу з реєстру боржників до договору факторингу.
Відповідно до витягу з реєстру боржників № 2 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 02-10/25 від 02.10.2025 ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на загальну суму 16 640.00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 12640,00 грн - заборгованість за відсотками.
До позову додана копія повідомлення ТОВ «Еко Фін» № 02-10/25-ВПВ/115 від 02.10.2025 про відступлення права вимоги на користь позивача, адресоване на ім'я відповідача.
Зі складеного позивачем розрахунку вбачається, що ТОВ «Факторинг Партнерс» були нараховані відсотки за період із 02.10.2025 до 07.10.2025 на загальну суму 160,00 грн. Загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 07.10.2025 складає 16800,00 грн, у тому числі заборгованість за основним зобов'язанням - 4000,00 грн, заборгованість за відсотками - 12800,00 грн.
Відповідачу 07.10.2025 позивачем було направлена досудова вимога про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором № 50565337 від 10.09.2024.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір- домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог закону та умов договору.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Законом України «Про платіжні послуги» визначаються поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов'язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.
Відповідно до п. 53 ст. 1 цього Закону переказ коштів без відкриття рахунку- платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.
Згідно з п. 54 ст. 1 цього Закону платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.
Як зазначено в п. 6 ч. 1 ст. 5 цього Закону до фінансових платіжних послуг належать послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 46 цього Закону надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників. Надавачі платіжних послуг виконують платіжні інструкції відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, установлених законом) та виключно в межах залишку коштів на рахунку платника, крім випадків виконання платіжної операції за рахунок наданого платнику кредиту.
Згідно з ч.8 ст.46 цього Закону надавач платіжних послуг вважається таким, що виконав належним чином платіжну операцію, якщо така операція виконана на користь отримувача відповідно до унікального ідентифікатора, зазначеного ініціатором у платіжній інструкції.
Як зазначено в ч. 1 ст. 49-1 цього Закону надавачі платіжних послуг виконують миттєвий кредитовий переказ відповідно до вимог, встановлених цим Законом. Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги та обмеження щодо виконання миттєвого кредитового переказу.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 49-1 цього Закону надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після отримання платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу зобов'язаний перевірити дотримання всіх необхідних умов для виконання такої платіжної інструкції та наявність і доступність коштів на рахунку платника. Надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після вчинення всіх дій щодо перевірки блокує суму коштів платіжної операції, необхідну для виконання миттєвого кредитового переказу, або списує суму коштів платіжної операції з рахунку платника.
Моментом прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу є зафіксований в операційно-обліковій системі надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку час надходження до нього такої платіжної інструкції від платника, незалежно від години або календарного дня її прийняття.
Згідно з ч. 5 ст. 49-1 цього Закону надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний протягом 10 секунд з моменту прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача, доступність для отримувача зарахованих коштів та повідомити надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку про завершення платіжної операції.
Надавач платіжних послуг отримувача після зарахування на рахунок отримувача суми коштів за платіжною операцією з виконання миттєвого кредитового переказу зобов'язаний невідкладно безкоштовно повідомити отримувача про таке зарахування коштів у спосіб, передбачений договором між ними.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У ч. 1 ст. 513 ЦК України зазначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Поданими доказами підтверджено укладення 10.09.2024 між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 кредитного договору № 57093 та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 4000,00 грн. Відповідач, частково погашаючи заборгованість за кредитним договором, визнала факт його укладення, отримання коштів на його виконання та розмір заборгованості за ним.
22.11.2023 було прийнято Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023. Вказаним Законом внесено зміни та доповнення до Закону України № 1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування».
Зокрема, ст. 8 Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Кредитний договір № 50565337 був укладений 10.09.2024, тобто після набрання чинності вказаним законом.
Нарахування відсотків за вказаним кредитним договором було здійснене і первісним кредитором, і позивачем в межах строку кредитування, у відповідності до умов договору та зазначених вище положень Закону України «Про споживче кредитування».
До позову долучені також належні та допустимі докази, відповідно до яких позивач правомірно набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 50565337 від 10.09.2024.
Твердження відповідача про неотримання нею повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором спростовується поданими доказами.
У випадку ж неотримання відповідачем такого повідомлення, вона не була позбавлена можливості виконати свій обов'язок по сплаті заборгованості за кредитним договором на користь первісного кредитора.
З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 06.02.2019 у справі № 361/2105/16-ц вбачається, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Доказів сплати заборгованості за кредитним договором первісному кредитору відповідачем подано не було.
Судом встановлено, що відповідачем належним чином умови кредитного договору не виконувалися, внаслідок чого утворилися заборгованості у вищезазначеному розмірі.
Враховуючи викладене вище, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 50565337 від 10.09.2024 у розмірі 16800,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 12800,00 грн - заборгованість за відсотками.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн, що сплачено позивачем за подання позову до суду.
Відповідно ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, що передбачено ст. 15 ЦПК України.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На обґрунтування вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача були подані наступні докази: копію договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024; копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс»; копію заявки про надання юридичної допомоги № 88 від 03.10.2025; копію витягу про надання юридичної допомоги № 20 від 10.10.2025.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), «Двойних проти України» (заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На ці ж обставини та критерії посилається Верховний Суд у справі № 756/2114/17 від 13.02.2019, зменшивши розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.
У постанові від 22.03.2023 у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України.
Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого адвокатом часу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат за професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн, що узгоджується з принципом розумності та об'єктивності.
Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 50565337 від 10.09.2024 у розмірі 16800,00 грн (шістнадцять тисяч вісімсот гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521; код ЄДРПОУ 42640371;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ