30.04.2026 Єдиний унікальний № 371/386/26
30 квітня 2026 року м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Гуренко М.О.,
при секретарі Овчаренко В.С.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Київській області, поліцейського відділу поліції №2 Обухівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області Данілова Олександра Вікторовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження в адміністративній справі,-
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1904898 від 27 жовтня 2025 року у виді штрафу у розмірі 3400 гривень, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтувала тими обставинами, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1904898 винесеною поліцейським відділу поліції №2 Обухівського районного управління поліції Даніловим О.В., ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. Вказану постанову представник позивача вважає протиправною та просив її скасувати.
Свої позицію обгрунтовує тим, що постанова містить лише загальні формулювання без конкретизації дій, що суперечить вимогам закону щодо обгрунтованості рішення. Оскільки 27 жовтня 2025 року вона перебувала на робочому місці в орендованому їй кіоску, який знаходиться на 104 кілометрі автомобільної траси Київ - Знам'янка (поблизу АЗС ОККО), яка територіально відноситься до адміністративних меж міста Миронівка. Так, 27 жовтня 2025 року, близько 18-30 години до неї на робоче місце прийшов неповнолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із своїм другом ОСОБА_3 , прізвище не відоме.
Позивач своєму сину ОСОБА_4 передала « ОСОБА_5 » (пристрій для куріння електронних цигарок), щоб він поставив цей прилад в квартирі на зарядку. Через деякий час ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повернулися до неї (до кіоску) та повідомили, що біля стадіону в районі ПМК в місті Миронівка до них підійшов ОСОБА_6 та ще декілька хлопців і дівчат. При цьому ОСОБА_6 відібрав із рук ОСОБА_3 «Подсистему» (пристрій для куріння електронних цигарок).
Оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повідомили позивачу, що ОСОБА_6 відібрав із рук ОСОБА_3 «Подсистему» (пристрій для куріння електронних цигарок), вона вирішила зателефонувати на лінію 102 та повідомила про зазначену пригоду. Через деякий час прибув наряд поліції, пояснивши їм ситуацію працівники поліції поїхали за місцем проживання ОСОБА_7 , привезли його до її орендованого кіоску, викликали батька ОСОБА_8 .
Скоріченко Вадим спочатку заперечував, що відібрав у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 «Подсистему» (пристрій для куріння електронних цигарок), але потім він зізнався у скоєному та показав працівникам поліції місце, де він викинув відібрану ним у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 «Подсистему» (пристрій для куріння електронних цигарок). Працівники поліції віднайшли «Подсистему» (пристрій для куріння електронних цигарок) та повернули її позивачу при цьому склали щодо позивача протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, тобто завідомо неправдивий виклик спеціальний служб (поліції, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони чи аварійних служб).
У судовому засіданні позивач просила задовольнити позовну заяву з підстав викладених у ній.
Від представника відповідача ГУНП в Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні позову відмовити, посилаючись на ті обставини, що матеріалами справи не підтверджено та позивачем не доведено факту відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, відтак оскаржена постанова по справі про адміністративне правопорушення є правомірною, через що позовні вимоги є безпідставними та необгрунтованими.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та давши їм оцінку прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Судом встановлено, що інспектором Відділу поліції №2 (м. Миронівка) Обухівського РУП ГУНП в Київській області Даніловим О.В., винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1904898 від 27 жовтня 2026 року, відповідно до якої позивач 27 жовтня 2025 року близько 19 години 34 хвилин в с. Росава на а/д Н-01 104 км ОСОБА_1 здійснила завідомо не правдивий виклик працівникам поліції повідомивши про подію факт якої не підтвердився та зареєстрований до ЄО ВП Обухівського РУП за номером 7414 від 27 жовтня 2027 року, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.
Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи зміст ст.183 КУпАП суд приходить до висновку, що адміністративна відповідальність у даному випадку настає за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.
Тобто, як вбачається з постанови серії ЕГА №1904898, ОСОБА_1 27 жовтня 2025 року Київська область, Обухівський район, с. Карапиші, вул. Святомихайлівська, 27 жовтня 2025 року близько 19 години 34 хвилин в с. Росава на а/д Н-01 104 км ОСОБА_1 здійснила завідомо не правдивий виклик працівникам поліції повідомивши про подію факт якої не підтвердився та зареєстрований до ЄО ВП Обухівського РУП за номером 7414 від 27 жовтня 2027 року, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.
Відповідач в супереч норм ст. 255 КУпАП та ч. 2 ст. 77 КАС України не надав жодного доказу, який свідчить про те, що позивач 27 жовтня 2025 року ОСОБА_1 здійснила саме завідомо не правдивий виклик працівникам поліції.
Надані суду відеозаписи є повними та вичерпно інформативними, носять безсторонній характер, позбавлені упередження та суб'єктивного ставлення і надають можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Переглянутими в судому засіданні відеозаписом судом встановлено, що позивач одразу повідомив працівника поліції, що відносно її сина іншою особою було вчинено неправовірні дії.
Тому співробітникам полії слід було, коли вони дізналися про факт відкритого відібрання у сина позивачки «Підсистеми» (пристрія для куріння електронних цигарок), вирішити питання за наявності для того підстав внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення відповідного кримінального правопорушення, а не складати протокол про адміністративне правопорушення відносно неї.
У відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд повинен бути безстороннім та не може перебирати на себе тягар доказування, про що Європейський суд з прав людини констатував у справах «Малофєєва проти Росії» від 30 травня 2013 року (заява №36673/04) «Карелін проти Росії» від 20 вересня 2016 року (заява №926/08), «Михайлова проти України» від 06 березня 2018 року (заява № 10644/08).
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням та дією принципу верховенства права.
Виходячи з принципу верховенства права, конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеної в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 204/8036/16-а, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що позивач 27 жовтня 2025 року близько 19 години 34 хвилин в с. Росава на а/д Н-01 104 км ОСОБА_1 здійснила завідомо не правдивий виклик працівникам поліції повідомивши про подію факт якої не підтвердився, то як наслідок, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статями 2, 8, 9, 19, 90, 159, 189, 241-243, 246, 251, 255 КАС України, суд,-
Позов задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕГА №1904898 по справі про адміністративне правопорушення від 27 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, та накладення стягнення у виді штрафу у сумі 3400,00 грн., закривши провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути із Головного управління Національної поліції в Київській області, ЄДРПОУ: 40108616, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , понесені ним судові витрати в розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п'ять гривень шістдесят копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення цього рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя М.О. Гуренко