Справа № 369/11160/24
Провадження № 2/369/1558/26
23.04.2026 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.
за участю секретаря Мельник А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/11160/24 за позовом ОСОБА_1 до Повного товариства Ломбард «БУТЕНКО ТА КОМПАНІЯ» про визнання права власності на спадкове майно і зняття з нього арешту, -
У липні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Федаш Микола Миколайович звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із вищевказаним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача - ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка згідно свідоцтва про право власності на житло належить у рівних долях ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та померлому ОСОБА_2 . ОСОБА_3 у встановленому законом порядку відмовився від прийняття спадщини на користь позивача.
Так, ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. для оформлення спадщини. 12 грудня 2022 року постановою нотаріуса було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з арештом, який було накладено на нерухоме майно померлого на підставі постанови Сьомої Донецької державної нотаріальної контори від 18 грудня 2012 року № 13399462.
Копію постанови про накладення арешту, інші документи щодо реєстрації обтяження на ім'я ОСОБА_2 , інформації щодо погашення боргу надати неможливо, у зв'язку із тим, що всі справи нотаріального діловодства до 2014 року залишились у м. Донецьк, який є тимчасово окупованою територією України.
Таким чином, у зв'язку із тим, що накладений на майно ОСОБА_2 арешт перешкоджає ОСОБА_1 в оформленні спадкових прав, представник позивача звертається до суду та просить:
-Зняти арешт з квартири АДРЕСА_2 , на яке було накладено арешт Сьомою Донецькою державною нотаріальною конторою за повідомленням ПТ «Бутенко і компанія»;
-Визнати право власності за квартирою АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 квітня 2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Федаша Миколи Миколайовича про витребування доказів було задоволено та витребувано у приватного нотаріуса Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький), Вінницького міського нотаріального округу, ОСОБА_4 спадкову справу яка відкрита після смерті ОСОБА_2 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 травня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явилися, повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки не повідомили. Будь-яких заяв, клопотань станом на дату ухвалення рішення суду не надано.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив, судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подав, ухвалу суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками не отримав, вказана кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою працівника поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3,4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 30 квітня 1971 року Козаровицькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 (актовий запис від 30 квітня 1971 року № 22). Батьками особи вказані: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_1 .
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло, виданого 02 лютого 1996 року органом приватизації радгоспу «Тарасівський», квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вказане також підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 162013304 від 03 квітня 2019 року, № 162013412 від 03 квітня 2019 року, № 162013526 від 03 квітня 2019 року.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 28 листопада 2020 року Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 49 років, про що 28 листопада 2020 року складено відповідний актовий запис № 3757.
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 64053854 від 23 березня 2021 року заведена спадкова справа № 23/2021 (у нотаріуса), № 67392434 (у спадковому реєстрі) після смерті ОСОБА_2 .
З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулася до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті сина.
ОСОБА_3 у встановлений законом строк звернувся до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. із заявою про відмову від спадщини після смерті сина.
ОСОБА_5 , яка діє від імені малолітнього сина ОСОБА_6 у встановлений законом строк звернувся до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. із заявою від імені дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про відмову від прийняття спадщини, яка залишилась після смерті батька дитини - ОСОБА_2 .
Постановою приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12 грудня 2022 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на її ім'я після померлого ОСОБА_2 , у зв'язку із виявленою наявністю арешту на майно спадкодавця, накладеного на підставі постанови Сьомої Донецької державної нотаріальної контори 18 грудня 2012 року № 13399462.
З інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що на все майно ОСОБА_2 накладено заборону, реєстраційний номер обтяження: 13399462, зареєстровано: 18.12.2112 за №13399462 реєстратором: Сьома донецька державна нотаріальна контора, підстава обтяження: повідомлення ПТ «Ломбард «Бутенко та компанія», 04/20/11/12, 18.12.2012, ПТ «Ломбард «Бутенко та компанія»; договір фінансового кредиту на ремонт та реконструкцію, 014/5/2011, 10.11.2011, ПТ «Ломбард «Бутенко та компанія», обтяжувач: ПТ «Ломбард «Бутенко та компанія».
Відповідно до копії листа Третьої донецької міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 25 січня 2023 року № 5/01-16/2023 повідомлено, що всі справи тривалого зберігання нот. Контори, а також всі документи, які зберігалися в архіві Сьомої донецької державної нотаріальної контори до 01 грудня 2014 року, - залишилися на тимчасово окупованій території, а саме в м. Донецьку, та доступу до них немає.
Відповідно до копії листа Першої донецької міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03 квітня 2024 року № 24/01-16/24 повідомлено, що вся територія Донецького району Донецької області з 07 квітня 2014 року є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України. Усі справи нотаріального діловодства до 2014 року залишились в м. Донецьку. У зв'язку із цим надати копію договору фінансового кредиту на ремонт та реконструкцію 014/5/2011 від 10 листопада 2011 року, копію Постанови про накладання арешту та інші документи щодо реєстрації обтяження на ім'я ОСОБА_2 , а також надати інформацію щодо погашення ОСОБА_2 фінансових зобов'язань відповідно до вищезазначеного договору, - неможливо по причині відсутності доступу до архіву Сьомої донецької державної нотаріальної контори за 2011 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Частиною 1 ст. 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін в межах заявлених вимог.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1 ст. 48 ЦПК України).
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.
У разі пред'явлення позову не до всіх відповідачів, суд не вправі за своєю ініціативою і без згоди позивача залучати інших осіб до участі у справі як відповідачів чи співвідповідачів.
Суд зобов'язаний вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.
Неналежна сторона у цивільному процесі - це особа, стосовно якої суд встановив, що вона не є ймовірним суб'єктом тих прав, свобод, законних інтересів чи юридичних обов'язків, щодо яких суд повинен ухвалити рішення, і у зв'язку з цим проведено її заміну або ухвалено рішення про відмову в позові.
За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та Верховним Судом в постановах від 06 травня 2019 року у справі № 522/4687/14-ц та від 5 серпня 2020 року у справі № 733/529/17.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року в справі №175/1941/16-ц (провадження №61-19798св18) вказано, що «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».
Предметом спору у цій справі є, зокрема, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Оскільки у вказаній справі відповідач ПТ «Ломбард «Бутенко та компанія» не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , належним відповідачем є Боярській міській територіальній громаді Фастівського району Київської області.
Крім того, як вбачається з матеріалів спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , АТ КБ «Приват Банк» звернулося до приватного нотаріуса Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький), Вінницького міського нотаріального округу, ОСОБА_4 із претензією кредитора та просило включити кредиторські вимоги АТ КБ «Приват Банк» у спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ.
Таким чином, оскільки кредитор заявив своє вимоги до спадкоємця, а спадкоємці в силу закону зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, належним відповідачем у вказаній справі крім Боярської міської територіальної громади Фастівського району Київської області є також і АТ КБ «Приват Банк».
Оскільки позов пред'явлено не до тієї особи, яка має за ним відповідати, що є обов'язковою підставою для відмови у його задоволенні, суд не дає оцінку решті доводів позовної заяви, тому що вони можуть бути дослідженні та оцінені лише за умови правильного визначення кола осіб, які беруть участь у справі, їх процесуального статусу, що узгоджується із встановленим статтею 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод правом на справедливий суд, яке включає, зокрема право на доступ до суду (щодо прав і обов'язків цивільного характеру) і передбачає надання особі відповідних процесуальних гарантій здійснення її прав у суді першої інстанції (Menshakova v. Ukraine, заява № 377/02 від 8 квітня 2010 року).
Встановивши, що у даній справі позов заявлено до неналежного відповідача, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову ОСОБА_1 до Повного товариства Ломбард «БУТЕНКО ТА КОМПАНІЯ» про визнання права власності на спадкове майно.
Щодо вимог позивача про зняття арешту зі спадкового майна, суд зазначає наступне.
Так, ч. 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому за правилами ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 і 1282 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.
Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів до спадкоємців боржника. Разом з тим, необхідно враховувати, що оскільки зі смертю боржника зобов'язання по поверненню позики включаються до складу спадщини, то умови договору позики щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.
Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Отже, правовідносини, що виникли між кредитодавцем та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що зобов'язання, яким були пов'язані спадкодавець ОСОБА_2 та ПТ «Ломбард «Бутенко та компанія», а саме договір фінансового кредиту на ремонт та реконструкцію 014/5/2011 від 10 листопада 2011 року, було виконане. Доказів наявності та/або відсутності боргу спадкодавця перед ПТ «Ломбард «Бутенко та компанія» до матеріалів справи не долучено. Таким чином, судом не встановлено підстав для зняття арешту з майна, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що необхідність у наявності таких заходів забезпечення зобов'язання відпала, з огляду на що, позовні вимоги ОСОБА_1 до Повного товариства Ломбард «БУТЕНКО ТА КОМПАНІЯ» про зняття арешту з майна не підлягають до задоволення.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, в строк, передбачений законом, не подавав клопотання про їх витребування.
Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В порядку ст. 141 ЦПК України, суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Повного товариства Ломбард «БУТЕНКО ТА КОМПАНІЯ» про визнання права власності на спадкове майно і зняття з нього арешту, - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА