Справа № 240/18570/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Т.О.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
01 травня 2026 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфатрейдінг Україна» до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфатрейдінг Україна» (далі - позивач, ТОВ «Альфатрейдінг Україна») звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Житомирської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач, Житомирська митниця) про коригування митної вартості від 23 січня 2025 року № UA101020/2025/000007/1.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 23 січня 2025 року № UA101020/2025/000007/1.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 січня 2025 року до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Житомир-центральний» з метою імпорту товару «легковий автомобіль, що був у використанні, марка - MAZDA, модель - СХ-5, номер кузова - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2013», що ввозився на адресу ТОВ «Альфатрейдінг Україна», подано митну декларацію № 25UA101020002174U3.
Відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA101020/2025/000092 до зазначеної митної декларації позивач долучив такі документи: рахунок-фактуру (iнвойс) №4564 від 04 січня 2025 року; автотранспортну накладну №654622 від 15 січня 2025 року; декларацію про походження товару №4564 від 04 січня 2025 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 26 листопада 2015 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів PBR-11/01 від 11 січня 2024 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3277 від 04 січня 2025 року; платіжну інструкцію від 14 січня 2025 року; фото.
За результатами перевірки зазначених документів митним органом установлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме:
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. В контракті № PBR-11/01 від 11 січня 2024 року відсутні відомості про уповноважену особу (представника) продавця товару. Крім того відомості про таку особу відсутні в Специфікації № 3277 від 04 січня 2025 року. За відсутності відомостей про уповноважену особу продавця, що підписала контракт та специфікацію у митниці наявні обґрунтовані сумніви щодо наявності у особи, що підписала вище вказані документи, обсягу повноважень, належним чином та в установленому порядку наданих йому (їй) особою, яку він (вона) представляє. Ціна товару (вартість, всього) в інвойсі (фактурі) № 4564 від 04 січня 2025 року зазначена на рівні 26000,00 DKK, тоді як заявлена фактурна вартість становить 3500,00 EUR. Інвойс (фактура) № 4564 від 04 січня 2025 року містить дані, що виражені у 3500,00 євро, однак не зазначено які самі відомості відображає дана сума і як вона стосується ціни товару. В копії митної декларації країни відправлення № 25DK0Z05NT4EIRCAB9 від 14 січня 2025 року містяться відомості про статистичну вартість товару у датських кронах. В документі під кодом 0380 № 4564 від 04 січня 2025 року зазначено, що товар підлягає 100% передоплаті. Надана платіжна інструкція в іноземній валют № 360 від 14 січня 2025 року не може бути використана для підтвердження ціни, що підлягає сплаті за товар, оскільки сплачена сума в євро, а у фактурі № 4564 від 04 січня 2025 року товар визначено в датських кронах. Оплачена суму 3500,00 євро може стосуватися додаткових послуг (комісії), що не стосуються товару та надаються продавцем, або бути частковою оплатою (частиною розстроченої суми), як це передбачено пунктом 3.2 контракту № PBR-11/01 від 11 січня 2024 року.
З метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого товару відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, окрім перекладу документів на українську мову, запропоновано декларанту для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару надати додаткові документи, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Декларантом було надано переклад інвойсу №4564 від 04 січня 2025 року та митної декларації країни відправлення №25DK0Z05NT4EIRCAB9 від 14 січня 2025 року. Також зауважено на дивності формулювання: «….. Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар….» так як в поданих документах наявна чітко встановлена ціна продажу, а до декларації додана платіжна інструкція в іноземній валюті № 360 від 14 січня 2025 року. Також зазначено, що ціна товару, спочатку, була вказана у датських кронах (DKK), а сума в євро є еквівалентом цієї суми після перерахунку за курсом, що діяв на момент укладення угоди або виставлення інвойсу(додаємо скріншот підтвердження офіційного курсу валют на момент виставлення інвойсу, щоб показати, що 26 000,00 DKK еквівалентні приблизно 3500,00 EUR). Обидві суми стосуються тієї ж вартості товару, але виражені в різних валютах (DKK і EUR). Сума в 3500,00 EUR безпосередньо стосується загальної вартості товару, яка була перерахована з DKK в євро для спрощення розрахунків або виконання умов угоди. Цей перерахунок був узгоджений між сторонами контракту і не змінює фактичну вартість товару, а лише виражає її в іншій валюті.
За результатами вивчення поданих декларантом документів, відповідачем, окрім наведених вище доводів, зазначено, що у контракті №PBR-11/01 від 11 січня 2024 року, рахунку-фактурі № 4564 від 04 січня 2025 року продавцем зазначено особу, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 26 листопада 2015 року не є його власником. Виявлені обставини створюють обґрунтовані сумніви щодо права даної особи відчужувати транспортний засіб та визначати ціну його продажу. Документ, що вказує на юридичний зв'язок цієї особи з транспортним засобом, право розпоряджатися транспортним засобом та визначати ціну продажу, до митного оформлення не подано. Копія митної декларації країни відправлення №25DK0Z05NT4EIRCAB9 від 14 січня 2025 року не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості оскільки відправником товару зазначено особу, яка відповідно до товаросупровідних документів не є власником товару.
Також указано, що відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Згідно із частиною 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару відповідачем проведено консультацію, в ході якої декларанту запропоновано інформацію щодо вартості схожого товару. Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених частиною 3 статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару: за МД № 24UA205100010577U0 від 22 листопада 2024 року - Автомобіль легковий - 1шт.;марка - MAZDA; модель - CX-5; номер кузова - НОМЕР_3 ; загальна кількість місць (включаючи місце водія) - 5 шт; призначення - для перевезення пасажирів; тип двигуна - дизельний; робочий об'єм двигуна - 2191 см3; колісна формула - 4x2; потужність - 110 kw.; маса в разі максимального завантаження - 2035 кг.; такий що був у використанні; тип кузова - універсал; календарний рік виготовлення - 2013; модельний рік виготовлення - 2013; торгівельна марка - «MAZDA»; країна виробник - «JP» - 6000 євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Позивач повідомив, що додаткові документи надати не може та консультацію проведено.
23 січня 2025 року прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA101020/2025/000007/1.
В розділі 33 названого рішення зазначено, що на виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Держмитслужби України від 01 липня 2021 року №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких уже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.
Документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за товар.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.
У контракті № PBR-11/01 від 11 січня 2024 року відсутні відомості про уповноважену особу (представника) продавця товару. Крім відомості про таку особу відсутні в Специфікації № 3277 від 04 січня 2025 року. За відсутності відомостей про уповноважену особу продавця, що підписала контракт та специфікацію у митниці наявні обґрунтовані сумніви щодо наявності у особи, що підписала вищевказані документи обсягу повноважень, належним чином та в установленому порядку наданих йому (їй) особою, яку він (вона) представляє.
У контракті №PBR-11/01 від 11 січня 2024 року, рахунку-фактурі № 4564 від 04 січня 2025 року продавцем зазначено особу, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 26 листопада 2015 року не є його власником. Виявлені обставини створюють обґрунтовані сумніви щодо права даної особи відчужувати транспортний засіб та визначати ціну його продажу. Документ, що вказує на юридичний зв'язок цієї особи з транспортним засобом, право розпоряджатися транспортним засобом та визначати ціну продажу, до митного оформлення не подано.
Копія митної декларації країни відправлення №25DK0Z05NT4EIRCAB9 від 14 січня 2025 року не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості оскільки відправником товару зазначено особу, яка відповідно до товаросупровідних документів не є власником товару.
Ціна товару (вартість, всього) в інвойсі (фактурі) №4564 від 04 січня 2025 року зазначена на рівні 26000,00 DKK, тоді як заявлена фактурна вартість становить 3500 EUR. Інвойс (фактура) (фактурі) №4564 від 04 січня 2025 року містить дані, що виражені у 3500 євро, однак не зазначено які самі відомості відображає дана сума і як вона стосується ціни товару.
В документі під кодом 0380 №4564 від 04 січня 2025 року зазначено, що товар підлягає 100% передоплаті. Надана платіжна інструкція в іноземній валюті №360 від 14 січня 2025 року не може бути використана для підтвердження ціни, що підлягає сплаті за товар, оскільки сплачена сума в євро, а у фактурі №4564 від 04 січня 2025 року товар визначено в датських кронах. Оплачена сума 3500 євро можу стосуватися додаткових послуг (комісії), що не стосуються товару та надаються продавцем, або бути частковою оплатою (частиною розстроченої суми), як це передбачено пунктом 3.2 контракту №PBR-11/01 від 11 січня 2024 року.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту було запропоновано інформацію щодо вартості схожого товару.
Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених частиною 3 статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД № 24UA205100010577U0 від 22 листопада 2024 року - Автомобіль легковий - 1шт.;марка - MAZDA; модель - CX-5; номер кузова - НОМЕР_3 ; загальна кількість місць (включаючи місце водія) - 5 шт; призначення - для перевезення пасажирів; тип двигуна - дизельний; робочий об'єм двигуна - 2191 см3; колісна формула - 4x2; потужність - 110 kw.; маса в разі максимального завантаження - 2035 кг.; такий що був у використанні; тип кузова - універсал; календарний рік виготовлення - 2013; модельний рік виготовлення - 2013; торгівельна марка - «MAZDA»; країна виробник - «JP» - 6000 євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару вище вказаним рішенням, ТОВ «Альфатрейдінг Україна» звернулося з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за другорядним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що Фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.
У частині 5 цієї правової норми надається визначення терміну ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Згідно частини 2 названої правової норми документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок - фактура (інвойс), або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини 3 цієї правової норми у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У пункті 1 частини 4 статті 54 МК України встановлено обов'язок митного органу здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом з тим, згідно частини 3 статті 53 МК України, якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо піни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 200/6521/20-а наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Судом встановлено, що Житомирською митницею в якості підстави для надання позивачем додаткових документів у повідомленні зазначено, що заявлена декларантом митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, а документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Зокрема зауважує, що при митному оформлені надано:
1) контракт №PBR-11/01 від 11 січня 2024 року та специфікацію № 3277 від 04 січня 2025 року, в яких відсутні відомості про уповноважену особу (представника) продавця товару;
2) фактуру №4564 від 04 січня 2025 року, що не містить інформацію про те, які саме відомості відображає сума 3500 євро і як вона стосується ціни товару;
3) декларантом до митного оформлення не надано документи, які б підтверджували право іноземної компанії «Peters Biler Export ApS» відчужувати транспортний засіб від імені власника (PETER RASMUSSEN) та визначати ціну продажу.
Надаючи правову оцінку наведеним висновкам відповідача, суд зауважує на таке.
Щодо доводів апелянта про відсутність у зовнішньоекономічному контракті відомостей про уповноваженого представника продавця, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів статті 205 Цивільного кодексу України у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Згідно частини 2 статті 206 ЦК України юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
З огляду на оформлення продавцем фактури №4564 від 04 січня 2025 року, на підставі якого позивач здійснив оплату за товар та поставку такого товару, суд приходить до висновку, що домовленість між сторонами договору мала місце та виконана.
Суд не приймає до уваги посилання митного органу на положення частини 2 статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року №959-ХІІ на обґрунтування правомірності та законності його позиції.
Положень названої правової норм, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, визначають загальні умови, дотримання яких обумовлює можливість укладення зовнішньоекономічного договору (контракту). При цьому, такі не передбачають обов'язку зазначення особи, уповноваженої на підписання такого договору (контракту), в його тексті.
При цьому, застереження про те, що «Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності», яке приводить відповідач на обґрунтування правомірності своєї позиції, містилось у наказі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України «Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» від 06 вересня 2001 року №201, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21 вересня 2001 року за №833/6024, який втратив чинність 07 серпня 2020 року згідно наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06 серпня 2020 року №1275.
Окрім того, зазначене застереження не стосується спірних правовідносин, оскільки в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані, докази на підтвердження того, що контракт №PBR-11/01 від 11 січня 2024 року та специфікація № 3277 від 04 січня 2025 року підписані суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України від мені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.
Як видно з матеріалів справи, контракт № PBR-11/01 від 11 січня 2024 року та специфікація №3277 від 04 січня 2025 року містять усі необхідні реквізити сторін, підпис та печатку покупця, печатку продавця. В силу презумпції правомірності правочину даний договір є чинним, волевиявлення сторін спрямовано на реальне виконання взятих на себе зобов'язань, про що свідчать документи, складені за результатами виконання сторонами умов даного договору та дії сторін щодо поставки товару та його оплати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 викладено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Отже, контракт № PBR-11/01 від 11 січня 2024 року та специфікація № 3277 від 04 січня 2025 року мали бути враховані митним органом при перевірці заявленої митної вартості товару.
На підтвердження заявленої при імпортуванні митної вартості товару позивач також надав митному органу платіжну інструкцію в іноземній валюті від 14 січня 2025 року №360, яка в розділі «призначення платежу» містить інформацію про контракт, інвойс та VIN-номер транспортного засобу.
При цьому, чинне законодавство не встановлює імперативної вимоги щодо обов'язкового зазначення в тексті контракту даних про директора чи іншу посадову особу іноземного контрагента. Вимога про наявність повноважень представника випливає з норм цивільного та господарського права і може підтверджуватися сукупністю документів та фактичними діями сторін, а не виключно реквізитами договору. Сам факт укладення контракту, його підписання сторонами та подальше фактичне виконання умов договору свідчать про наявність волевиявлення сторін і реальність господарської операції.
Посилання митного органу на нібито недотримання порядку підписання зовнішньоекономічного контракту є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджується його підписання сторонами та відсутність доказів того, що підписант діяв без відповідних повноважень.
Доводи апелянта про те, що контракт не набрав чинності, а тому не може підтверджувати митну вартість товару, є юридично неспроможними. Відповідно до загальних засад цивільного законодавства, правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін свідчить про досягнення згоди щодо його істотних умов та спрямованість на реальне виконання.
У даному випадку наявні в матеріалах справи інвойс, специфікація та платіжні документи підтверджують фактичне виконання зобов'язань за контрактом, що виключає можливість ігнорування такого контракту митним органом.
Не приймаються до уваги і доводи апелянта щодо того, що іноземна компанія-продавець не є власником транспортного засобу та не мала права його відчужувати. Як правильно встановлено судом першої інстанції, митним органом не доведено відсутність у продавця права розпорядження товаром, а також не надано жодного належного доказу незаконності набуття або реалізації транспортного засобу. Сам по собі факт реєстрації транспортного засобу за іншою особою не виключає можливості його продажу уповноваженим продавцем у межах цивільно-правових або комерційних відносин.
Доводи апелянта щодо невідповідності даних у декларації країни відправлення та CMR-накладній також не свідчать про недостовірність заявленої митної вартості. Вказані документи мають допоміжний характер і не є первинними доказами ціни товару. Відсутність у них окремих реквізитів або відмінності у зазначенні вартості без вказання валюти не можуть самі по собі спростовувати визначену сторонами ціну, якщо вона підтверджується інвойсом, контрактом та платіжними документами.
Надаючи правову оцінку застереженням відповідача про те, що інвойс (фактура) не містить інформації про те, що 3500 євро є еквівалентом визначеної у такому рахунку вартості товару в розмірі 26000,00 датських крон, суд зауважує на таке.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснюватися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для коригування митної вартості товару, а тим більше витребування контролюючим органом додаткових документів. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19.
У специфікації №3277 від 04 січня 2025 року та платіжній інструкції №360 від 14 січня 2025 року вказана однакова ціна товару - 3500 Євро, в інвойсі (фактурі) №4564 від 04 січня 2025 року вказана вартість товару - 26000,00 датських крон та ідентифікаційний код транспортного засобу, за який здійснюється оплата - JMZKEF91800239115, а отже, вказані документи містять розпізнавальну та ідентифікуючу інформацію щодо задекларованого транспортного засобу.
При цьому, зауважуючи на те, що після отримання від позивача оплати в розмірі 1500 євро, продавець відвантажив товар, за який така оплата проведена, суд приходить до висновку, що зазначена у рахунку фактурі сума у вигляді 3500 євро є еквівалентом вартості товару в розмірі 26000,00 датських крон.
Аналогічний висновок викладений у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі №240/4971/25.
Не знайшли свого підтвердження і доводи апелянта про неможливість використання платіжної інструкції як доказу оплати товару. У призначенні платежу містяться ідентифікуючі дані контракту та товару, що дозволяє однозначно пов'язати здійснений платіж із конкретною поставкою. Припущення митного органу про можливе віднесення оплати до комісійних чи інших послуг є бездоказовими та не ґрунтуються на матеріалах справи.
Щодо тверджень про неподання декларантом додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, колегія суддів зазначає, що обов'язок їх подання виникає виключно за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості. У цій справі митним органом не доведено належним чином наявність таких сумнівів, а витребування додаткових документів ґрунтувалося переважно на припущеннях та порівнянні вартості з іншими поставками, що саме по собі не є достатньою правовою підставою для коригування митної вартості.
Також не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції посилання апелянта на різницю між заявленою митною вартістю та вартістю подібних товарів. Така різниця може бути лише підставою для перевірки, але не для автоматичного відмовлення у застосуванні основного методу визначення митної вартості без встановлення конкретних порушень у поданих документах.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за другорядним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
З урахуванням наведеного у сукупності апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів від 23 січня 2025 року № UA101020/2025/000007/1.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.