Справа № 320/3512/25 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
30 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Штульман І.В.
суддів: Оксененко О.М.,
Чуприни О.В.,-
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства “Будпостач» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
21 січня 2025 року Приватне підприємство “Будпостач» (далі - ПП “Будпостач», позивач) звернулося в Київський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Рівненської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення UA204150/2024/000067/1 від 27 грудня 2024 року про коригування митної вартості товарів (а.с.1-10).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року адміністративний позов ПП “Будпостач» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Рівненської митниці UA204150/2024/000067/1 від 27 грудня 2024 року про коригування митної вартості товарів. Стягнуто на користь ПП "Будпостач" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судовий збір у розмірі 3028,00 гривень (а.с.77-87).
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем, всупереч вимог Митного кодексу (далі - МК) України, не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.
Не погоджуючись із рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року, Рівненська митниця подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПП “Будпостач» відмовити. Доводи апеляційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що декларантом не надано митному органу у повному обсязі документальне підтвердження відомостей про вартість транспортно-експедиційних послуг, які є обов'язковою складовою митної вартості відповідно до статті 58 МК України.
Представником ПП "Будпостач" до суду апеляційної інстанції подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог законодавства, а апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та такою, яка не підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги Рівненської митниці без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін, мотивуючи це наступним.
З матеріалів справи вбачається, і це правильно встановлено судом першої інстанції, що Між позивачем (далі в т.ч. покупець) та виробником товарів компанією CHONGQING MEIQI INDUSTRY CO., LTD (Китай) (далі в т.ч. продавець) 14 грудня 2023 року укладено прямий контракт №1731, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець приймає і оплачує товари: трактори, мотоблоки, культиватори і інше в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту. Сторони домовилися, що товари поставляються згідно з правилами Інкотермс 2020, що зазначаються в інвойсі.
24 лютого 2020, для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ “Мерск Україна Лтд» (далі експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.
14 лютого 2022 року для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
20 червня 2024 року продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни на культиватори на умовах поставки FOB порт CHONGQING Китай правил Інкотермс 2020 строком дії до 31 грудня 2024 року, а також проформу інвойс №24MQBUDB30620 для оплати товарів за ціною 557890,00 доларів США на умовах поставки FOB порт CHONGQING Китай правил Інкотермс 2020 та на умовах оплати 20000,00 доларів США передоплата та 537890,00 доларів США акредитив з відтермінуванням платежу на 180 днів з дати відвантаження товарів, зазначеної у коносаменті, термін дії акредитиву 90 днів.
Позивач 06 вересня 2024 року згідно з контрактом від 14 грудня 2023 року №1731 та проформою інвойсом від 20 червня 2024 року №24MQBUDB30620 відкрив на ім'я продавця у Першому українському міжнародному банку акредитив №KIEI331969610 на суму 537890,00 доларів США, для оплати товарів, вказаних у проформі інвойсі.
Продавець 09 вересня 2024 року надав позивачу комерційний інвойс №24MQBUDB30620-3 для відвантаження товарів за ціною 181545,00 доларів США на умовах поставки FOB порт CHONGQING Китай правил Інкотермс 2020, а також пакувальний лист до комерційного інвойсу.
Для вивезення товарів із Китаю до України 27 вересня 2024 року митними органами Китаю була оформлена митна декларація №800720240074066440.
Продавець 08 жовтня 2024 року передав товари перевізнику для доставки у порт Гданськ у Польщі та одержав як підтвердження передачі товарів коносамент №APU074198.
На товари, що вказані в комерційному інвойсі, 11 жовтня 2024 року виписаний сертифікат походження №C247474642410106, що підтверджує країну походження товарів - Китай.
Для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг експедитор ТОВ “Мерск Україна Лтд» 11 грудня 2024 року виписав рахунок фактуру №5653432855, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №5653432856.
Для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ “Мерск Україна Лтд» 17 грудня 2024 року виписав позивачу довідку про транспортні витрати №20, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає 515618,97 грн, а також 5715,99 доларів США.
Відповідно до залізничної накладної відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС) від 24 грудня 2024 року №06573 товари залізничним транспортом були доставлені до Рівненської митниці.
27 грудня 2024 року позивач направив до митної служби лист про те, що товари, вказані в комерційному інвойсі, оплачуються на умовах акредитиву.
Крім того, 27 грудня 2024 року позивачем подано митну декларацію №24UA204150004074U5 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 181545,00 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UA204150004074U5 декларант додав передбачені статті 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA204150/2024/000317, виписаної відповідачем, а саме:
- Контракт від 14 грудня 2023 року №1731 між позивачем та компанією CHONGQING MEIQI INDUSTRY CO., LTD (Китай);
- Прайс-лист продавця від 20 червня 2024 року щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт CHONGQING Китай правил Інкотермс 2020;
- Комерційний інвойс від 09 вересня 2024 року №24MQBUDB30620-3 для відвантаження товарів за ціною 181545,00 доларів США, на умовах поставки FOB порт CHONGQING Китай правил Інкотермс 2020;
- Акредитив від 06 вересня 2024 року №KIEI331969610 на суму 537890,00 доларів США для оплати товарів;
- Митна декларація Китаю від 27 вересня 2024 року №800720240074066440 для вивезення товарів в Україну;
- Сертифікат походження товару від 11 жовтня 2024 року №C247474642410106;
- Договір транспортного експедирування від 24 лютого 2020 року №UA00072711 між позивачем та ТОВ “Мерск Україна ЛТД»;
- Договір від 14 лютого 2022 року №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія);
- Коносамент від 08 жовтня 2024 року №APU074198 про перевезення товарів водним транспортом до порту Гданськ у Польщі;
- Інвойс компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 11 грудня 2024 року №5653432856, для оплати позивачем послуг з транспортування товарів;
- Рахунок-фактура експедитора ТОВ “Мерск Україна Лтд» від 11 грудня 2024 року №5653432855 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;
- Довідка експедитора ТОВ “Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 17 грудня 2024 року №20, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає 515618,97 грн, а також 5715,99 доларів США;
- Залізничну накладну УМВС від 24 грудня 2024 року №06573, згідно з якою товари з порту Гданськ у Польщі були доставлені до Рівненської митниці;
- Лист про оплату товарів від 27 грудня 2024 року;
- Декларація митної вартості.
Відповідач 27 грудня 2024 року направив до декларанта електронне повідомлення №17040 у якому зобов'язав декларанта надати додатково документи:
1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
2) виписки з бухгалтерської документації продавця;
3) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару;
4) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: щодо вартості пакування або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
5) документ MRN, що зазначені у графі 23 накладної УМВС від 24 грудня 2024 року №06573.
У відповідь на електронне повідомлення позивач 27 грудня 2024 року повідомив відповідача, що всі документи, що підтверджують митну вартість товару були надані до митної декларації.
Рівненська митниця 27 грудня 2024 року прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2024/000067/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом на рівні 2,52 доларів США/кг., інформаційне джерело: митна декларація від 13 травня 2024 року №24UA500080005895U8.
Рівненська митниця 27 грудня 2024 року виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA204150/2024/000317.
З врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач 27 грудня 2024 року заявив товари за митною декларацією 24UA204150004078U1, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито на 50454,29 грн, податок на додану вартість (далі - ПДВ) на 110999,44 грн, разом на 161453,73 грн.
Не погоджуючись з оспорюваним рішенням відповідача про коригування митної вартості, ПП “Будпостач» звернулося до суду з даним адміністративним позовом за захистом свої прав та інтересів.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно із статтею 248 Митного кодексу (далі - МК) України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД); фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною другої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).
Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів в інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору.
Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності».
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 27 січня 2022 року у справі №200/6413/20-а.
В графі 33 оспорюваного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив, що згідно коносаменту від 08 жовтня 2024 року №APU074198 порт призначення Гданськ (Польща), згідно накладної УМВС від 24 грудня 2024 року №06573 місце відправлення оцінюваних товарів Щебрешин (Польща). При цьому до митної декларації (далі - МД) не надано транспортних документів та документів, що підтверджують понесені витрати за усім маршрутом перевезення товарів до митного кордону України.
В довідці експедитора ТОВ “Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 17 грудня 2024 року №20 зазначено вартість залізничного перевезення не з Щебрешин (Польща), а від порту Гданськ у Польщі до кордону України у пункті пропуску Грубешів - Ізов у розмірі 4800,00 доларів США.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14, законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2024 року у справі №520/6058/24, звернув увагу на те, що відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Вказане свідчить про те, що суд апеляційної інстанції дійшов до передчасного висновку про те, що довідка про транспортні витрати є недостатнім доказом у справі.
Передбачена статтею 363 МК України автоматизована система управління ризиками, що застосовується митними органами та є складовою частиною єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів, під час митного контролю не вказала на необхідність проведення перевірки митної вартості, в тому числі вартості транспортування.
У графі 33 спірного рішення відповідач як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості зазначив, що у графі 23 накладної УМВС від 24 грудня 2024 року №06573 зазначено документ MRN, які до митного оформлення не надано.
Суд встановив, що документ MRN є транзитною декларацією Т1, яка є митною гарантією, що оформляється митними органами Європейського Союзу і застосовується для товарів, які перетинають територію Євросоюзу. Транзитна декларація Т1 не передбачена у переліку документів, визначених у статті 53 МК України, як документ, що підтверджують митну вартість товарів. При цьому суд першої інстанції врахував вимоги частини п'ятої статті 53 МК України, згідно з якими забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У графі 33 спірного рішення відповідач як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості зазначив, що пункт 5.4 зовнішньоекономічного контракту від 14 грудня 2023 року №1731 передбачено подача пакувального листа до партії товарів, який до митного оформлення не надано.
Пакувальний лист не входить до переліку документів, визначеного частиною другою статті 53 МК України, що підтверджують митну вартість товарів.
Згідно з правовою позицією Верховного суду, зазначеною у постанові від 24 січня 2020 року у справі №808/8663/15, адміністративне провадження №К/9901/14906/18 визначено, що посилання контролюючого органу на ненадання позивачем пакувального листа, що передбачено умовами контракту, суд апеляційної інстанції також обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки надання до митного оформлення такого документу як пакувальний лист не передбачено частиною другою статті 53 МК України. Крім цього, пакувальний лист, як документ в якому відображається вид товару, що знаходиться в товарному місці (контейнер, ящик, коробка тощо) не містить відомостей щодо вартості товару, а отже не може підтверджувати числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Таким чином, не надання до митного оформлення пакувального листа, не можливо визначити як розбіжність у поданих документах, яка стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. Відповідно до частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу, що у графі 33 спірного рішення відповідач визначив митну вартість імпортованих позивачем товарів із застосуванням резервного методу на рівні 2,52 доларів США/кг., джерело інформації митна декларація від 13 травня 2024 року №24UA500080005895U8.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У пункті 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195, визначено, що у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №818/1186/17, адміністративне провадження №К/9901/51204/18, вказав: «…що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 25.07.2017 №UA805180/2017/000171/2, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів…».
Верховний Суд постановою від 15 жовтня 2024 року у справі №520/6058/24, адміністративне провадження №К/990/32026/24, скасував постанову апеляційної інстанції та наголосив на тому, що резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості. Суд апеляційної інстанції не врахував того факту, що рішення про коригування митної вартості товару не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У вказаному рішенні не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Верховний суд у постанові від 10 травня 2023 року у справі №815/1780/17, касаційне провадження №К/9901/45694/18, зазначив, що колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17, яка не врахована судом апеляційної інстанції при розгляді цієї справи.
Згідно з правовою позицією, наведеною Верховним Судом у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі №820/3231/16 у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.
У митній декларації від 27 грудня 2024 року №24UA204150004074U5 позивач заявив для митного оформлення товарів за ціною 181545,00 доларів США на умовах поставки FOB порт CHONGQING Китай правил Інкотермс 2020, що свідчить про те, що підприємство самостійно організовувало доставку товару з порту CHONGQING в Китаї до України, що вплинуло на ціну товару, оскільки вартість транспортування не включена у ціну товару.
Згідно з відомостями у митній декларації від 13 травня 2024 року №24UA500080005895U8, що була джерелом інформації для коригування митної вартості, відповідач для визначення рівня митної вартості взяв ціну товарів, доставлених на умовах поставки DPU м. Чернівці Інкотермс 2020.
Суд враховує, що умови поставки DPU (Delivered at Place Unloaded) в Інкотермс 2020 означають, що продавець зобов'язаний доставити товар і розвантажити його у вказаному місці, і це місце є місцем призначення. Покупець відповідає за митне оформлення імпорту. Отже, у ціну товару включено вартість транспортних витрат по перевезенню товару до України.
Відповідач у спірному рішенні не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги статті 55 МК України. Крім цього, не вказав у спірному рішенні пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.
Отже, зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень частини другої статті 55 МК України.
Відповідно до частин другої та третьої статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої декларантом митної вартості товару, судом не встановлено.
Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.
Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що документами, поданими до митного оформлення товарів, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товарів базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню.
Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 МК України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.
Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі №21-91а12 та від 11 вересня 2012 року у справі №21-262а12.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що надані ПП “Будпостач» разом з митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу не було підстав для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, отже рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204150/2024/000067/1 від 27 грудня 2024 року не відповідає вимогам чинного законодавства і підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Доводи апеляційної скарги Рівненської митниці не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року та не можуть бути підставою для його скасування.
Судовою колегією враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Рівненської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі №320/3512/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: О.М. Оксененко
О.В. Чуприна