Справа № 320/24167/23 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
30 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 10 квітня 2025 року позов задовольнив. Визнав протиправними дії відповідача та зобов'язав зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на судні з 21 червня 2008 р. по 20 листопада 2008 р.; 12 травня 2009 р. по 14 липня 2009 р.; 13 серпня 2009 р. по 30 листопада 2009 р.; 3 листопада 2010 р. по 25 грудня 2010 р.; 12 січня 2011 р. по 26 березня 2011 р.; 1 жовтня 2011 р. по 21 березня 2012 р.; 8 червня 2012 р. по 31 липня 2012 р.; 15 листопада 2012 р. по 11 березня 2013 р.; 23 грудня 2013 р. по 26 лютого 2014 р. та призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. №1058-IV, починаючи з 16.01.2023, відповідно до поданої заяви про призначення пенсії від 27 січня 2023 р.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.01.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058).
Листом від 10.02.2023 №2600-0212-8/24333 відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком з причин відсутності необхідного страхового стажу. На підставі документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, страховий стаж позивача складає 28 років 3 місяці та 23 дні, через неврахування періоду роботи на морському судні, що становить 2 роки 5 місяців та 15 днів.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно із ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ та організацій або їх правонаступників, в яких має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, первинні документи за час виконання роботи.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що спірні періоди роботи позивача підтверджується довідками про стаж роботи на судні, зокрема:
від 26.09.2011, в якій наявні відомості про перебування позивача у трудових відносинах з російською компанією AFALINA SHIPPING MANAGEMENT Co.Ltd. на таких посадах: з 21.06.2008 по 20.11.2008 - слюсар; з 12.05.2009 по 14.07.2009 - моторист 1 кл.; з 13.08.2009 по 30.12.2009 - моторист 1 кл.; з 03.11.2010 по 25.12.2010 - моторист; з 12.01.2011 по 26.03.2011 - моторист 1 кл.;
від 21.03.2012, в якій зазначено про перебування позивача у трудових відносинах з російською компанією AFALINA SHIPPING MANAGEMENT Co.Ltd. в період з 01.10.2011 по 21.03.2012 на посаді моториста 2 кл.;
від 31.07.2012, в якій зазначено про перебування позивача у трудових відносинах з російською компанією AFALINA SHIPPING MANAGEMENT Co.Ltd. в період з 08.06.2012 по 31.07.2012 на посаді моториста 1 кл.;
від 12.03.2013, в якій зазначено про перебування позивача у трудових відносинах з російською компанією AFALINA SHIPPING MANAGEMENT Co.Ltd. в період з 15.11.2012 по 11.03.2013 на посаді моториста 1 кл;
від 26.02.2014, в якій зазначено про перебування позивача у трудових відносинах з російською компанією AFALINA SHIPPING MANAGEMENT Co.Itd. в період з 23.12.2013 по 26.02.2014 на посаді моториста.
Відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу, зокрема трудової книжки, не може нівелювати відомості зазначені в довідках та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Окремо колегія суддів зазначає, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці (довідці) відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки відповідачем не було доведено (доказано) правомірність власних дій, що є предметом оскарження у даній справі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправними дії відповідача та зобов'язання зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на судні з 21 червня 2008 р. по 20 листопада 2008 р.; 12 травня 2009 р. по 14 липня 2009 р.; 13 серпня 2009 р. по 30 листопада 2009 р.; 3 листопада 2010 р. по 25 грудня 2010 р.; 12 січня 2011 р. по 26 березня 2011 р.; 1 жовтня 2011 р. по 21 березня 2012 р.; 8 червня 2012 р. по 31 липня 2012 р.; 15 листопада 2012 р. по 11 березня 2013 р.; 23 грудня 2013 р. по 26 лютого 2014 р. та призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. №1058-IV, починаючи з 16.01.2023, відповідно до поданої заяви про призначення пенсії від 27 січня 2023 р.
Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, які мають значення для її вирішення, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає, а доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Є.О.Сорочко
А.Ю. Коротких