Справа № 361/5316/15-ц
Провадження № 2-п/361/63/25
29.04.2026
29 квітня 2026 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Червонописького В.С.,
за участю секретаря судового засідання Тихоненко І.В.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника позивача - Архилюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2015 року стягнуто на користь АТ «КБ «ПриватБанк» солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 №K2S4G100260046 від 18 травня 2007 року в розмірі 171896 (сто сімдесят одна тисяча вісімсот дев'яносто шість) доларів США 49 центів, що за курсом Національного банку України станом на 09 червня 2015 року складає 627015 грн. 94 коп., та 3389032 (три мільйони триста вісімдесят дев'ять тисяч тридцять дві) грн. 42 коп., що еквівалентно 160617,65 доларів США, з яких: 78475,75 доларів США - заборгованість за кредитом, 80186,90 доларів США - заборгованість по процентах, 13233,84 доларів США - заборгованість за комісією та 3389032 грн. 42 коп. - пеня. У іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк» судовий збір у розмірі по 1218 (одній тисячі двісті вісімнадцять) грн. із кожного.
12 листопада 2025 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду, в якій просить скасувати заочне рішення у справі № 361/5316/15-ц та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Заява мотивована тим, що відповідач належним чином не була повідомлена про розгляд справи, оскільки проживала за іншою адресою. Окрім того, вказує на невправильне нарахування банком заборгованості.
Представник позивача АТ «КБ «ПриватБанк» - надав до суду відзив на заяву про перегляд заочного рішення, у якому просив відмовити у задоволенні вказаної заяви.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою заяву підтримала, представник позивача просила відмовити у задоволенні заяви з підстав, наведених у письмових запереченнях.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статей 287, 288 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції на час розгляду заяви про перегляд заочного судового рішення) заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви. У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд приходить до висновку, що відповідач повідомлялась належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за останнім відомим місцем проживання/реєстрації вказаним в позовній заяві. Відповідно посилання на неналежне повідомлення їх судом, спростовується.
Разом з тим, дана обставина не є єдиною та достатньою підставою для скасування заочного рішення суду. Необхідним є також доведення відповідачем перед судом наявності доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, які вочевидь, не були подані суду та про які суду не було відомо. Однак, дана обставина не була доведена відповідачем в тексті заяви про перегляд заочного рішення суду.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу «Пономарьов проти України» 03 квітня 2008 року, встановив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан судового провадження.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia).
Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто пункту 1 статті 6 Конвенції, а також статті 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Таким чином, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, отже, у задоволенні заяв про перегляд заочного рішення відповідача слід відмовити.
Керуючись статтями 287, 288 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Роз'яснити ОСОБА_1 положення частини четвертої статті 287 ЦПК України про те, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала за змістом статті 353 ЦПК України оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя В.Червонописький