Справа № 939/2648/25
Іменем України
29 квітня 2026 рокуселище Бородянка
Бородянський районний суд Київської області в складі головуючого - судді Стасенка Г.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-Факторинг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 16 лютого 2020 року між ТОВ "ФК "Арагон" і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 4217847, відповідно до якого первісний кредитор надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 2000 грн, строком кредитування 30 днів, зі сплатою відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня надання кредиту позичальнику та до закінчення строку, на який видавався кредит. Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредит у розмірі 2000 грн, шляхом перерахування їй грошових коштів. 21 вересня 2020 року між ТОВ "ФК "Арагон" і ТОВ "ВВС-Факторинг" укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 9/21/2020, відповідно до якого ТОВ "ВВС-Факторинг" набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором. Відповідачка не виконує взяте на себе зобов'язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на 08 січня 2025 року її заборгованість становить 4920 грн, з яких 3960 грн - заборгованість на дату відступлення права вимоги, 960 грн - заборгованість за відсотками. Крім цього відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання становить: 774 грн 06 коп. - збитки, завдані інфляцією за період з 21 вересня 2020 року по 24 лютого 2022 року; 198 грн 55 коп. - три проценти річних від простроченої суми за період з 21 вересня 2020 року по 24 лютого 2022 року. З урахуванням вказаних обставин просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 4217847 від 16 лютого 2020 року в розмірі 4920 грн, інфляційні збитки в розмірі 774 грн 06 коп. та 3 проценти річних в розмірі 198 грн 55 копійок.
За ухвалою судді від 18 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз'яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання; у встановлені судом строки, в тому числі додаткові строки, надані в зв'язку з неотриманням копії ухвали, відповідачка відзив на позов суду не подала.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 16 лютого 2020 року між ТОВ "ФК "Арагон" і ОСОБА_1 укладений договір № 4217847, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 2000 грн, строком кредитування 30 днів, до 17 березня 2020 року (включно), зі сплатою щоденної плати за користування кредитом (проценти) в розмірі 1.6%. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня отримання кредиту та включаючи дату його повернення, крім випадку, передбаченого п. 4.6 договору.
Відповідно до п. 4.2 договору, у випадку прострочення плати за цим договором, буде діяти підвищена щоденна плата за користування кредитом (проценти), що становить 3.2% за кожен день прострочення сплати заборгованості за кредитом (розмір річної підвищеної плати за користування кредитом (проценти) становить 1.168.00%.
Відповідно до додатку до договору позики від 16 лютого 2020 року, сукупна вартість позики складає 2960 грн у грошовому вираженні та включає в себе 48% від суми позики (у процентному вираженні, 960 грн (у грошовому вираженні), сума позики 2000 грн у грошовому вираженні (а.с. 20, 30, 31-33, 33 на звороті).
21 вересня 2020 року між ТОВ "ФК "Арагон" і ТОВ "ВВС-Факторинг" укладений договір про надання фінансових послуг факторингу № 9/21/2020, відповідно до якого ТОВ "ВВС-Факторинг" набуло права вимоги до відповідачки за кредитним договором № 4217847 від 16 лютого 2020 року (а.с.8, 22-27).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 9/21/2020 від 21 вересня 2020 року, ТОВ "ВВС-Факторинг" набуло право вимоги до відповідачки у розмірі 3960 грн, з яких 2000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 960 грн - заборгованість за відсотками, 1000 грн. - заборгованість по підвищених відсотках (а.с. 9).
Згідно з розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 4217847 станом на 21 жовтня 2020 року становить 5694 грн 06 коп., з яких 3960 грн - сума заборгованості на дату продажу, 960 грн - сума нарахованих відсотків на поточну дату, 774 грн 06 коп. - інфляція, 3% (а.с. 46).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Законом України "Про електронну комерцію" встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідачка взяті на себе зобов'язання за вказаним договором не виконувала, у передбачений в договорі строк кошти (суму позики) не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за основним зобов'язанням, яка складається із суми позики в розмірі 2000 грн, і вимога позивача в цій частині є доведеною.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками суд враховує таке.
Згідно з положеннями ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного кредитного договору № 4217847 від 16 лютого 2020 року відповідачка отримала позику, яку зобов'язувалась повернути в повному обсязі у визначений договором строк до 17 березня 2020 року.
Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування - 30 днів, тобто до 17 березня 2020 року.
Досліджений судом розрахунок заборгованості, свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування позикою включає періоди, які виходять за межі строку кредитування (30 днів, до 17 березня 2020 року).
За таких обставин суд вважає, що відповідачка повинна була сплатити кредитору відсотки за вказаним кредитним договором у розмірі 960 грн (2000 грн х 1,6 % х 30 днів).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином відповідальність за порушення грошового зобов'язання становить: 465 грн 70 коп. - інфляційні втрати, нараховані за період з 21 жовтня 2020 року по 23 лютого 2022 року; 119 грн 41 коп. - 3% річних, нараховані за період з 21 жовтня 2020 року по 23 лютого 2022 року.
Оскільки відповідачка умови вказаного договору належним чином не виконувала, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ВВС-Факторинг" заборгованість за кредитним договором № 4217847 від 16 лютого 2018 року в розмірі 3545 грн 11 коп., яка складається з 2000 грн - сума заборгованості за кредитом, 960 грн - сума заборгованості за відсотками, 119 грн 41 коп. - 3% річних, 465 грн 70 коп. - інфляційні втрати (нараховані на суму заборгованості в розмірі 2960 грн за період з 21 жовтня 2020 року по 23 лютого 2022 року).
Щодо вимог про стягнення з відповідачки понесених позивачем судових витрат, суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правничої допомоги № 28/05/25 від 28 травня 2025 року, додаткової угоди № 2 до договору про надання правничої допомоги від 21 серпня 2025 року, згідно з якими витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, складають 5000 гривень (а.с. 39-40, 37).
Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову і розмір задоволених вимог, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідачки на користь ТОВ "ВВС-Факторинг" сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про необхідність визначення таких витрат у розмірі 2000 гривень.
Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-Факторинг" підлягає частковому задоволенню, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1457 грн 36 коп., виходячи з розрахунку: 3545 грн 11 коп. (розмір задоволених позовних вимог) х 2422 грн 40 коп. (сума сплаченого судового збору) / 5892 грн 61 коп. (розмір заявлених позовних вимог).
Керуючись ст. 207, 512, 514, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-Факторинг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-Факторинг" (01010, м. Київ, пров. Бутишів, 12, код ЄДРПОУ: 37686875) заборгованість за кредитним договором № 4217847 від 16 лютого 2020 року в розмірі 3545 (три тисячі п'ятсот сорок п'ять) гривень 11 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-Факторинг" на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1457 (одну тисячу чотириста п'ятдесят сім) гривень 36 копійок і витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
В іншій частині в позові відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 29 квітня 2026 року.
Головуючий-суддяГеннадій СТАСЕНКО