Справа № 320/49697/25 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
30 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі за заявою про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області №2004/10-36-12/3229625252 від 26.11.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку третьої групи з 10.08.2022.
Одночасно із позовом представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Київській області №2004/10-36-12/3229625252 від 26.11.2024 про анулювання та виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову представник зазначив, що анулювання статусу платника єдиного податку створює надмірне податкове навантаження для позивача, у позивача виникне обов'язок реєстрації платником ПДВ, зросте податкове навантаження на 20%, ускладниться податковий облік і адміністрування податку. Зазначає, що створюються підстави для нових камеральних і позапланових перевірок. Вважає, що без зупинення оскаржуваного рішення позивач фактично буде поставлений перед необхідністю застосування одночасно двох принципово відмінних систем оподаткування щодо всіх операцій.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення адміністративного позову. До набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/49697/25 зупинено дію рішення №2004/10-36-12/3229625252 від 26.11.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Київській області не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибних висновків щодо того, що вжиття такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Київській області від 26.11.2024 №1400/10-36-24-12/ НОМЕР_1 , фактично ухвалив рішення без розгляду справи по суті, ще не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та не відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.
Крім того, Головним управлінням ДПС у Київській області в апеляційній скарзі вказано, що позивачем не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом із апеляційною скаргою представником Головного управління ДПС у Київській області подано клопотання про розгляд справи за участі представника.
Колегія суддів, розглянувши подане клопотання вважає, що воно не підлягає задоволенню. Враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги введення в Україні воєнного стану, керуючись приписами статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2025 та від 07.04.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Від позивача до суду 25.11.2025 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що застосування судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку відповідає його предмету, а вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого рішення істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме: право здійснювати самостійно без обмежень господарську діяльність, оскільки анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5% призводить до негативних наслідків для позивача, зокрема, до неможливості здійснення господарської діяльності, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами, вивільнення працівників, покладення додаткового обов'язку на позивача щодо подання документів та погіршення ділової репутації, утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та у зв'язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності, дасть можливість останньому до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право на здійснення господарської діяльності.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Так, частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).Колегія суддів зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, необхідно враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Вищевказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 12 жовтня 2023 року у справі № 300/5005/22, від 21 жовтня 2023 року у справі № 600/1531/23-а.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанова Верховного Суду.
Отже, вирішуючи питання щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів враховує те, що діяльність позивача можлива лише за наявності можливості складання та подання відповідної податкової звітності та сплати обов'язкових податків.
Із матеріалів справи слідує, що предметом позову є оскарження рішення Головного управління ДПС у Київській області №2004/10-36-12/3229625252 від 26.11.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 .
Так, правові засади, на підставі яких здійснене відповідне анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи, визначаються положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
За змістом пункту 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми (підпункт 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України).
Отже, анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи відбувається за чітко визначених та передбачених Податковим кодексом України підстав, й може бути реалізоване шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2025 року у справі №280/8758/24.
У заяві про забезпечення позову позивач просить зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Київській області №2004/10-36-12/3229625252 від 26.11.2024 про анулювання та виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, наголошуючи на тому, що виконання оскаржуваного рішення фактично спричинить зміну системи оподаткування діяльності позивача, що призвиде до покладання на останню додаткового надмірного навантаження, що вплине на ведення господарської діяльності.
Крім того, заявник звернув увагу на те, що відповідно до вимог статті 181 Податкового кодексу України у позивача виник обов'язок щодо реєстрації платником ПДВ. Головним управлінням ДПС у Київській області направлено лист-вимогу щодо необхідності реєстрації позивача платником ПДВ.
Зазначає, що у випадку задоволення позову, позивач повинен знову анулювати ПДВ за період, що минув, поки розглядалась справа, а також анулювати всі податкові накладні, що будуть виписані на адресу контрагентів. Однак, і у контрагентів, за податковими накладними ФОП ОСОБА_1 вже виникне обов'язок подати уточнюючі декларацій з ПДВ з корективами, що завдасть шкоди не тільки позивачу, а й іншим суб'єктам господарювання.
Колегія суддів зазначає, що за наслідками оцінки наведених апелянтом доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суд дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого рішення істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме: право здійснювати самостійно без обмежень господарську діяльність, оскільки анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи призводить до негативних наслідків для позивача, зокрема, до неможливості здійснення господарської діяльності, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами, покладення додаткового обов'язку на позивача щодо подання документів та погіршення ділової репутації, утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та, у зв'язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності, дасть можливість останньому до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право на здійснення господарської діяльності.
Наведене свідчить, що невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку з наведених підстав може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав і інтересів позивача, для захисту яких він звернувся до суду, а для відновлення прав та інтересів позивача, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету, а вжиття заходів забезпечення позову спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, що є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення.
Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду 14 січня 2025 року по справі № 280/9045/24, від 25 жовтня 2023 року по справі № 160/11784/23.
Колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, а забезпечення позову на час судового розгляду справи дасть можливість позивачу до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право на здійснення господарської діяльності в повному обсязі.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 29 травня 2025 року у справі № 380/22510/24.
Окрім того, колегія суддів враховує те, що правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів була предметом розгляду Верховного Суду, який у постанові від 29 травня 2025 року у справі № 520/33137/24 та у постанові від 12 листопада 2025 року у справі №320/60813/24 прийшов до висновку, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог. В цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 160/11784/23, від 14 січня 2025 року у справа № 280/9045/24, від 04 лютого 2025 року у справі № 280/8758/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 280/9044/24, від 06 березня 2025 року у справі № 420/25688/24.
Також колегія суддів звертає увагу, що вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки, факт правомірності чи протиправності винесення оскарженого рішення відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об'єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи.
Суд зазначає, що, в даному випадку, вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для виключення з реєстру платників єдиного податку.
За змістом апеляційної скарги ГУ ДПС у Київській області не наводить жодних доводів, які б спростовували наведені вище висновки суду першої інстанції. Скаржник обмежується лише загальними посиланнями на помилковість висновків судів, проте, не наводить змістовних доводів, які б у розрізі саме спірних правовідносин та особливостей правового регулювання перебування платників податків на спрощеній системі оподаткування, підтверджували обґрунтованість таких посилань.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги встановлені за результатами дослідження наявних у матеріалах даної адміністративної справи доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для забезпечення позову.
Положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 150, 151, 241, 242, 254, 308, 311, 315, 316, 321, 320, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі №320/49697/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді І.О. Грибан
О.В.Карпушова