Справа № 359/12701/25
Провадження № 2/359/1709/2026
Іменем України
01 травня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Бокей А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
28 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшов позов, яким представник ТОВ «Юніт Капітал» просить стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №00-9920490 від 23 серпня 2024 року у розмірі 17 464,80 грн. та судові витрати у розмірі 2 422,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 серпня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 00-9920490 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач приєдналася до умов вказаного Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 16853, що відповідно до вимог законодавства визнається належним та допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину.
Після вчинення акцепту позичальником, кредитодавцем на Кредитний договір накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи із кваліфікованою електронною позначкою часу.
На виконання умов вказаного Кредитного договору 23 серпня 2024 року первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «ПрофітГід» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що, в свою чергу свідчить, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця.
17 березня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 17032026-МК/ЮнітКапітал, згідно з яким до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним Кредитним договором.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за Кредитним договором № 00-9920490 від 23 серпня 2024 року, укладеним з ТОВ «Макс Кредит», ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 17 464,80 грн.
Ухвалою суду від 13 листопада 2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом та повідомленням. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій. Витребувано від АТ «Ощадбанк» інформацію.
30 грудня 2025 року до суду від АТ «Ощадбанк» надійшла витребувана судом інформація.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві представник просив проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити у їх задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення відповідача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, прийшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встанов-люному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Судом встановлено, що 23 серпня 2024 року між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 00-9920490, шляхом використання позичальником електронного підпису одноразового ідентифікатора 16853, який надіслано на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_2 .
Згідно з п. 1.1. Договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у виді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Сторони погодили, що сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає: 6 000,00 грн.; тип кредиту кредитна лінія. Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі потреби. Строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 18 серпня 2025 року (п. 1.2.-1.3. Договору).
У пунктах 1.5.1., 1.7.,1.8. Договору обумовлено нарахування та плату позичальником кредитодавцю процентів за користування кредитом, і встановлено денну проценту ставку 0,94 % та з урахуванням комісії 1 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою становить 2141,72 %.
Відповідно п. 1.9. Договору орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою становить 27504,00 грн.
При цьому, у п. 1.6. Договору передбачено, що кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту в розмірі 20,00% від суми кредиту, що складає 1200,00 грн., яку позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5. цього Договору.
Згідно п. 2.8. Договору кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/ видачі кредиту: 23 серпня 2024 року, сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 6 000,00 грн. на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_3 .
Окрім цього, в матеріалах справи наявні Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Макс Кредит», які затверджені наказом директора ТОВ «Макс Кредит» №05-01/24 від 05 січня 2024 року.
Цього ж дня, відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту, що містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, зокрема, основні умови кредитування, реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача.
З підтвердження щодо здійснення переказу ТОВ «ПрофітГід» та додатку № 1, а також інформації АТ «Ощадбанк» від 30 грудня 2025 року (а.с. 115), що надійшла до суду на виконання ухвали суду від 13 листопада 2025 року, вбачається, що на ім'я відповідача емітовано картку № НОМЕР_4 на яку відбулося зарахування 24 серпня 2024 року 6000,00 грн., що також підтверджується випискою про рух коштів по картці від 17 грудня 2025 року клієнта ОСОБА_1 рахунок № НОМЕР_4 (а.с. 122-138).
Із детального розрахунку заборгованості за Договором № 00-9920490 від 23 серпня 2024 року (виписки з особового рахунка), складеного ТОВ «Макс Кредит» вбачається, що за боржником ОСОБА_1 обліковується заборгованість у сумі 17464,80 грн., з яких: 6000,00 грн. - прострочене тіло, 10264,80 грн. - прострочені відсотки, 3000,00 грн. - штрафні санкції, 1200,00 грн. - сума заборгованості за нарахованими комісіями.
17 березня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 17032025-МК/ЮнітКапітал.
Відповідно Реєстру боржників від 17 березня 2025 року за Договором факторингу № 17032025-МК/ЮнітКапітал від 17 березня 2025 року, від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 00-9920490 від 23 серпня 2024 року на загальну суму 17464,80 грн.
Відповідно положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електрон-ними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Частиною 1 ст. 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ч. 2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача на підставі Договору факторингу № 17032025-МК/ЮнітКапітал від 17 березня 2025 року за Кредитним договором № 00-9920490 від 23 серпня 2024 року, а саме: 6000,00 грн. - прострочене тіло, 10264,80 грн. - прострочені відсотки та 3000,00 грн. - штрафні санкції та 1200,00 грн. - сума заборгованості за нарахованими комісіями.
Поряд із цим, позивачем у прохальній частині позовної заяви вказано про стягнення заборгованості в розмірі 17 464,80 грн.
Суд вказує, що в матеріалах справи наявні докази того, що картковий рахунок № НОМЕР_4 належить саме відповідачу та що на його рахунок надходили грошові кошти від ТОВ «Макс Кредит» на підставі Кредитного договору № 00-9920490 від 23 серпня 2024 року, а саме: 6 000,00 грн.
Також суд погоджується із розрахованою позивачем сумою заборгованості в частині нарахованих процентів за вищевказаним Кредитним договором, в розмірі 10264,80 грн., що відповідає його умовам.
Враховуючи викладене, ТОВ «Юніт Капітал» доведено надання ТОВ «Макс Кредит» відповідачеві кредиту на підставі вказаного Кредитного договору, який своїх зобов'язань перед позивачем не виконав, в зв'язку із чим, позов в частині вимог про стягнення загальної суми заборгованості в розмірі 16264,80 грн. (6000,00 +10264,80) підлягає задоволенню.
Однак, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача також 1200,00 грн. комісії, пов'язаної з наданням кредиту, яку первісним кредитором фактично зараховано в тіло кредиту, не обґрунтовано та докази про отримання ОСОБА_1 вказаної суми в якості кредитних коштів у матеріалах справи відсутні.
За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 2, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чин-ність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватиму-ться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно Додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (з 10 червня 2017 року) щодо оплатності послуги з надання кредиту, сплату якої вимагає позивач, є нікчемною відповідно ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такі ж висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 року в справі № 496/3134/19.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої комісії в розмірі 1200,00 грн. відсутні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» слід стягнути заборгованість за Кредитного договору № 00-9920490 від 23 серпня 2024 року у розмірі 16264,80 грн., з яких тіло кредиту - 6000,00 грн.; відсотки - 10264,80 грн.
Доводи сторони відповідача про необґрунтованість вимог по стягненню заборгованості до уваги судом не беруться, оскільки спростовуються доказами наданими стороною позивача та інформацією витребуваною судом.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з даним позовом ТОВ «Юніт Капітал» сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. Наведене підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 28302 від 24 жовтня 2025 року.
Разом з тим, позовні вимоги задоволено частково, а саме на 93 % (16264,80/ (17464,80/100)), у зв'язку з чим з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» слід стягнути судові витрати у розмірі 2252 грн. 83 коп. ((2422,40/ 100) х 93 %).
Відтак, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 2252 грн. 83 коп.
Встановлено, що представником ТОВ ТОВ «Юніт Капітал»зазначено, що у зв'язку із розглядом справи ТОВ «Юніт Капітал»очікує понести витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно у розмірі 7000,00 грн. та просив суд вирішити питання щодо стягнення судових витрат на правову допомогу.
Представником відповідача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подано такі докази: копію договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року, Додаток Угода №25770864553 до Договору про надання правничої допомоги №10/09/25-032 від 10 вересня 2025 року, копію Акта прийому-передачі наданих послуг №10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року; копію ордеру про надання правничої допомоги серії А1 №2004298; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7073/10.
За положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулю-вання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно ч. 2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Тлумачення наведеної норми права дає підстави для висновку, що можливість подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.
При відмові у задоволенні позову на позивача покладено обов'язок по сплаті судових витрат.
Такі критерії, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
Суд дослідивши умови укладеного договору про надання правової допомоги, оцінивши у контексті названих процесуальним законом критеріїв співмірності, зазначений відповідачем розмір витрат на оплату послуг адвоката, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та стягнення на користь відповідача витрат на правничу допомогу.
З урахуванням критеріїв розумності та співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, стягненню підлягають витрати на правничу допомогу в розмір 3000 грн.00 коп.
Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст. 10 - 13, 76 - 81, 89, 133, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 280 - 284, 353, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» суму заборгованості за Кредитного договору № 00-9920490 від 23 серпня 2024 року в розмірі 16264 (шістнадцять тисяч двісті шістдесят чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2252 (дві тисячі двісті п'ятдесят дві) гривні 83 (вісімдесят три) копійки та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.
В задоволенні іншої частини вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - відмовити.
Відомості про позивача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», юридична адреса : 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163.
Відомості про відповідача : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_5 , паспорт НОМЕР_6 виданий 21 вересня 1999 року Бориспільським РВУ ДМС України в Київській області, місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено 01 травня 2026 року.
Суддя Л.В. Яковлєва