21 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/26040/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року (головуючий суддя Боженко Н.В.)
в адміністративній справі №160/26040/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася 12.08.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №045650022453 від 12.06.2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 11.06.1998 по 24.11.1998 та з 29.12.2000 по 17.03.2003 до пільгового стажу за Списком №1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області переглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй пенсії із врахуванням висновків, зазначених у рішенні суду, та призначити їй пенсію з 04.06.2025 року.
Позов обґрунтовано посиланнями на протиправність рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Так, відповідач безпідставно не враховує до пільгового стажу позивача частину періоду роботи на підприємстві через несвоєчасне проведення атестації.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.06.2025 року №045650022453 про відмову в призначенні ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоди роботи з 11.06.1998 року по 24.11.1998 року та з 29.12.2000 року по 17.03.2003 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04.06.2025 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що усі спірні періоди підлягають зарахуванню. Разом з тим, відповідні пільгові обчислення з урахуванням додаткового пільгового стажу позивача, що тільки буде зараховано на виконання рішення суду в цій справі, відповідач не проводив. При цьому в заяві про призначення пенсії позивач не уточнював своє бажання про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку із застосуванням відповідної пільги. Отже, за таких обставин покладання на відповідача зобов'язання призначити пенсію із застосуванням зниження пенсійного віку є передчасним, оскільки правовідносини щодо застосування такої пільги між сторонами не виникли через недостатність пільгового стажу для переходу до питання про доцільність зарахування такої пільги.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.07.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення про відмову про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно до пункту
2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2.
Також зазначає, що до пільгового стажу роботи за Списком № 1 позивачу не зараховано періоди роботи: з 11.06.1998 по 24.11.1998 згідно з довідкою від 22.12.2023 № 75, оскільки посада «машиніст електрокрана на гарячих роботах (як машиністи кранів (кранівники), зайняті на гарячих ділянках робіт)» не відповідає посаді «машиністи кранів (кранівники), зайняті на гарячих ділянках робіт» зазначеній в постанові Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»; з 28.12.2000 по 17.03.2003, оскільки наявна перерва між атестаціями робочих місць за умовами праці по підприємству АО «Дніпропетровський трубний завод» від 28.12.1995 № 82 та від 23.10.2003 № 265.
Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026 року відкрито апеляційне провадження у справи та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів.
У період з 06.04.2026 до 10.04.2026 суддя Дурасова Ю.В. брала участь у онлайн-підготовці суддів апеляційних адміністративних судів згідно Календарного плану підготовки суддів для підтримання кваліфікації на 2026 рік.
У період з 14.04.2026 до 15.04.2026 суддя Дурасова Ю.В. перебувала у відрядженні.
Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Рішенням відповідача від 12.06.2025 року №045650022453 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Зазначено про незарахування спірних періодів з підстав, а саме:
1) з 11.06.1998 року по 24.11.1998 року - посада «машиніст електрокрана на гарячих роботах (як машиністи кранів (кранівники), зайняті на гарячих ділянках робіт)» не відповідає посаді «машиністи кранів (кранівники), зайняті на гарячих ділянках робіт» зазначеній в постанові Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»
2) з 29.12.2000 року по 17.03.2003 року наявна перерва між атестаціями робочих місць за умовами праці по підприємству АО «Дніпропетровський трубний завод» від 28.12.1995 № 82 та від 23.10.2003 № 265.
Позивач вважає протиправним рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до ст. 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (Порядок №637).
Згідно п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442 (Порядок №442), згідно п. 1 якого атестація робочих місць за умовами праці (атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно п. 4 Порядку №442 Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Щодо періоду з 11.06.1998 року по 24.11.1998 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне
Цей період (з 11.06.1998 року по 24.11.1998 року) відповідачем не зараховано до страхового стажу, оскільки в Списку №1 передбачено посаду машиніста крана, а позивач займала посаду машиніста електрокрана.
В трудовій книжці позивача від 19.09.1986 року НОМЕР_1 наявні наступні записи:
11) 11.06.1998 року - машиніст електрокрана на гарячих роботах в фасоннолітейному цеху 4 розряду;
12) 25.11.1998 року - машиніст крана (крановщик на гарячих роботах) 5 розряду в фасоннолітейному цеху.
Згідно пільгової довідки ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» від 22.12.2023 року №75 та довідки від 28.08.2015 року № 62/108 позивач в спірний період займала посаду згідно Списку №1.
В діючому у відповідний період Списку №1 передбачалася посада «Машиністи кранів (кранівники), зайняті на гарячих ділянках робіт».
Саме до цієї посади відсилає і код професії, вказаний у пільговій довідці позивача - 1110400а-13790.
Тобто, підприємство позивача прирівняло машиніста електрокрана до машиніста крана, натомість відповідач з цим не погодився.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що «електрокран» в цілому не згадується у Списках.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Слід зазначити, що категорія «кран» є ширшою, ніж категорія «електрокран» та охоплює поняття «електрокран», тобто ці поняття співвідносяться як родове та видове поняття, друга категорія входить у першу.
Інших зауважень до періоду з 11.06.1998 року по 24.11.1998 відповідач не навів, а судом не встановлено.
Отже, період з 11.06.1998 року по 24.11.1998 - підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача.
Щодо періоду з 29.12.2000 року по 17.03.2003 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Цей період (з 29.12.2000 року по 17.03.2003 року) не зараховано відповідачем через перерву в атестації робочих місць в цей період часу: атестація згідно наказу від 28.12.1995 року закінчилася, а нова проведена наказом від 23.10.2003 року.
Слід взяти до уваги, що в трудовій книжці позивача наявні наступні записи:
12) 25.11.1998 року - машиніст крана (крановщик на гарячих роботах) 5 розряду в фасоннолітейному цеху;
13) 17.03.2003 року - звільнена за власним бажанням.
При цьому, в матеріалах пенсійної справи позивача наявний наказ про атестацію від 28.12.1995 року №82.
Водночас, в наявності також і лист Головного державного експерта області з умов праці від 27.08.2001 року №003/07-1-179, згідно якого дія наказу від 28.12.1995 року поширена до 01.05.2002 року.
Отже, період з 29.12.2000 року по 01.05.2002 року підлягає зарахуванню як атестований.
Щодо періоду з 02.05.2002 року по 17.03.2003 року суд апеляційної інстанції зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника.
При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а.
В даній справі йдеться саме про бездіяльність підприємства щодо непроведення атестації робочого місця, в ході наступної атестацію цю ж посаду атестовано за Списком №1.
Отже, період з 02.05.2002 року до 17.03.2003 року також підлягає зарахуванню як такий, протягом якого атестацію не проведена з вини роботодавця, що не може створювати негативних наслідків для позивача як працівника.
Отже, усі зазначені спірні періоди підлягають зарахуванню.
Щодо призначення пенсії позивачу на пільгових умовах, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом.
Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію.
Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію.
Згідно обставин справи та аналізу вищезазначених норм пенсійного законодавства у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Відповідно, наявні достатні підстави для зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.11.2019 року у справі № 227/3208/16-а.
У разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 року у справі № 480/4288/21, від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21.
Відповідач визнав за позивачем 2 роки 3 місяці 14 днів стажу за Списком №1 (при необхідних 7 роках 6 місяців).
На виконання рішення суду додатково зараховано кількість пільгового стажу, з урахуванням якої загальна його кількість все ще є недостатньою недостатнім для призначення пенсії за віком за Списком №1 або Списком №2.
Водночас, позивач у позові просив не призначити пенсію за віком за будь-яким зі Списків, натомість просив застосувати пільгу та призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку.
Згідно ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Відповідні пільгові обчислення з урахуванням додаткового пільгового стажу позивача, що тільки буде зараховано на виконання рішення суду в цій справі, відповідач не проводив. При цьому в заяві про призначення пенсії позивач не уточнював своє бажання про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку із застосуванням відповідної пільги.
Отже, за таких обставин покладання на відповідача зобов'язання призначити пенсію із застосуванням зниження пенсійного віку є передчасним, оскільки правовідносини щодо застосування такої пільги між сторонами не виникли через недостатність пільгового стажу для переходу до питання про доцільність зарахування такої пільги. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що при повторному розгляді заяви позивача про призначення пенсії, суб'єкт владних повноважень не може покладатися на свої висновки, які були спростовані судом в ході розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Виходячи з результатів апеляційного перегляду не підлягають розподілу витрати у справі.
Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили 21.04.2026 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова