30 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 340/7136/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року (суддя першої інстанції - Притула К.М.) в адміністративній справі №340/7136/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 20.10.2025 року звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Кіровоградській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії №19907/03-16 від 19.09.2025 року;
- зобов'язати відповідача зарахувати до її страхового стажу періоди трудової діяльності згідно довідок від 10.12.2019 року №53 та №55 роботи в колгоспі «Путь Ленина» з 1986 року по 1990 рік та період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14.05.1987 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 11.09.2025 року.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачу правомірно не зараховано до страхового стажу періоди роботи в колгоспі з 1986 по 1990, оскільки надана довідка завірено печаткою, яка не містить перекладу та період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку оскільки в свідоцтві про народження дитини відсутня інформація про отримання дитиною паспорту.
Позивач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
В період з 01.4.20206 року по 17.04.2026 року суддя - член колегії Чабаненко С.В. перебувала на лікарняному.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач 11 вересня 2025 року позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.
Дану заяву, за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та прийнято рішення від 19.09.2025 року № 221350006633, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки, передбаченого ч.1 ст.26 Закону №1058, страховий стаж позивача становить - 24 роки 10 місяців 29 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
-періоди трудової діяльності згідно довідок від 10.12.2019 № 53 та № 55 за періоди роботи в колгоспі «Путь Ленина» з 1986 по 1990, оскільки довідки завірено печаткою, яка не містить перекладу;
- період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) оскільки в свідоцтві про народження дитини відсутня інформація про отримання дитиною паспорту.
Позивач вважаючи рішення відповідача про відмову в призначені пенсії протиправним, а тому оскаржила таке рішення до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 цього ж Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Як зазначено вище, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача:
-періоди трудової діяльності згідно довідок від 10.12.2019 № 53 та № 55 за періоди роботи в колгоспі «Путь Ленина» з 1986 по 1990, оскільки довідки завірено печаткою, яка не містить перекладу;
-період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) оскільки в свідоцтві про народження дитини відсутня інформація про отримання дитиною паспорту.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №162 у трудову книжку, зокрема, вносяться відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для не зарахування органом Пенсійного фонду України рішення страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Так, з трудової «книжки колхозника» НОМЕР_2 від 30.04.1985, що містяться в матеріалах справи, слідує, що остання містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме: відомості про підприємство, дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дані про реквізити наказів (розпоряджень) про прийняття на роботу.
Доводи відповідача, що на печатці підприємства відсутній переклад, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими.
Також відповідачем не надано доказів щодо спростування такого періоду роботи позивача, а тому суд першої інстанції вірно зазначив про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 1986 по 1990 згідно трудової книжки та довідок від 10.12.2019 року № 53 та № 55.
Апеляційний суд звертає увагу, що згідно приписів ст.56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Відповідно до пункту 11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку.
Отже, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть).
Вимоги про обов'язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта чинним законодавством не передбачені.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова пенсійного органу у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14.05.1987 року, є протиправною.
З огляду на вищенаведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення 19907/03-16 від 19.09.2025 року є протиправним та підлягає скасуванню, та належним способом відновлення порушених прав позивача є саме зобов'язання зарахувати спірні періоди роботи до страхового стажу та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії. При цьому таке зобов'язання суду не є втручанням у дискреційній повноваження суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення відсутні.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року в адміністративній справі №340/7136/25 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року в адміністративній справі №340/7136/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко