28 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/19094/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 ( суддя Савченко А.В.) в адміністративній справі №160/19094/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
29.11.2022 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови йому у проведенні перерахунку його пенсії на підставі довідки Сектору із соціально-гуманітарних питань державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 14.10.2022 №33/24/С-8768, із застосуванням надбавки за стаж служби в розмірі 45%, виплачувати щомісячну надбавку до пенсії в сумі 2000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" (далі - Постанова №713);
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести йому перерахунок пенсії на підставі довідки Сектору із соціально-гуманітарних питань Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 14.10.2022 №33/24/С-8768 з 01.12.2019 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії починаючи з 01.12.2019, із застосуванням надбавки за стаж служби в розмірі 45%, виплачувати щомісячну надбавку до пенсії в сумі 2000,00 грн відповідно до Постанови №713.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку його пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 14.10.2022 №33/24/С-8768 та невиплати йому щомісячної надбавки до пенсії в сумі 2000,00 грн, відповідно до Постанови №713: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 14.10.2022 №33/24/С-8768 та виплатити щомісячну надбавку до пенсії в сумі 2000,00 грн відповідно до Постанови №713, починаючи з 01.11.2021, з урахуванням виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання судового рішення у справі №160/19094/22 задоволено.
Змінено спосіб і порядок виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року у справі № 160/19094/22.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 57341,27 грн.
23.01.2026 року ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення в справі № 160/19094/22, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 726,72 грн за подання до суду заяви про зміну способу виконання судового рішення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у задоволені заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції , позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким клопотання про розподіл судових витрати, понесених у зв'язку із розглядом справи задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач наголошує, що має гарантоване законом право на відшкодування сплаченого судового збору з відповідача-суб'єкта владних повноважень.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 252 КАС України суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина 2).
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина 3).
Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частини 4, 5).
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною шостою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З аналізу вищенаведених норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що стягнення судового збору, як складової судових витрат, з суб'єкта владних повноважень на користь позивача передбачено лише при задоволенні/частковому задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, тобто за результатами вирішення справи по суті позовних вимог, при цьому процесуальним законом не передбачено проведення розподілу судових витрат при зверненні до суду із заявою про зміну способу виконання судового рішення, навіть з подальшим її задоволенням, оскільки в даному випадку вирішуються процесуальне питання саме щодо виконання судового рішення, за результатами вже встановленого/вирішеного права позивача.
З огляду на викладене, вимоги апеляційної скарги є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають відхиленню.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 в адміністративній справі №160/19094/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 30 квітня 2026 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова